Справа № 161/4136/15-ц

Провадження № 2/161/1901/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.,

при секретарі - Мартинюк О.Г.

за участю:

представника позивача - Бохонковича В.Є.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування вказавши, що 30 жовтня 2007 року між відповідачкою ОСОБА_3 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1124358000 на підставі якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 100000 доларів США. 13.02.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 2 відповідно до умов якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за Кредитним договором відступлені ТОВ «Кей-Колект». Відповідно до умов кредитного договору відповідач не виконує своїх зобов»язань і прострочила виконання зобов'язань, в результаті чого станом на 16.03.2015 року виникла прострочена заборгованість в сумі 146834,48 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 86275,2 доларів США, заборгованість за процентами - 60559,28 доларів США. Заборгованість відповідача за кредитним договором в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 року становить 3196642,57 грн. 13.02.2013 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Відповідно до умов цього договору до ТОВ «Кей-Колект» перейшли усі права іпотекодержателя за договором іпотеки. Оскільки до даного часу заборгованість відповідачем за кредитним договором не сплачена, а відповідач ухиляючись від виконання зобов'язань продовжує користуватись предметом іпотеки, 10 грудня 2014 року позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушення, з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором і попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення, заперечень проти вимоги відповідач не надала. Посилаючись на Закон України «Про іпотеку», позивач просить у рахунок сплати заборгованості з відповідача ОСОБА_3 перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 146834,48 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 року (21,7704 гривні за 1 долар США) становить 3196642,57 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 101,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3; встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки позов не визнав, суду пояснив, що дійсно 30 жовтня 2007 року між відповідачкою ОСОБА_3 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1124358000 на підставі якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 100000 доларів США. За вказаним кредитним договором у відповідача виникла заборгованість. Проте, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2011 року, ухваленому у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ПП «Ескада», ПП «Факт «МВК», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року було стягнено 791792,3 грн. 29.12.2011 року зазначене рішення суду набрало законної сили. На даний час вказане рішення суду відповідачем не виконано і перебуває на виконанні у Другому відділі ДВС Луцького міського управління юстиції. Оскільки за договором факторингу № 2 від 13.02.2012 року до позивача перейшли права ПАТ «Укрсиббанк», то станом на теперішній час між сторонами існує рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили і перебуває у процедурі виконання. Крім того, оскільки між сторонами вже було ухвалено судове рішення, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. Просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2007 року між відповідачкою ОСОБА_3 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1124358000, на підставі якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 100000 доларів США із зобов»язанням погашення кредиту та сплати відсотків за використання кредитних коштів у розмірі 13,9 % річних до 30 жовтня 2017 року (а.с. 6-11).

З метою виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 30 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсиббанк» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Крім того, виконання зобов»язань позичальника ОСОБА_3 за договором споживчого кредиту №124358000 від 30 жовтня 2007 року забезпечувалося порукою ПП «Ескада», ПП «Факт «МВК» та ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2011 року, ухваленому у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ПП «Ескада», ПП «Факт «МВК», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року з відповідачів у солідарному порядку було достроково стягнено заборгованість в сумі 791792,3 грн., що еквівалентно 91111,82 доларам США (офіційний курс НБУ станом на 26.11.2010 року 793,87 грн. за 100 доларів США), з яких: прострочений основний борг - 87469,39 доларів США, що становить 694393,25 грн., прострочені проценти - 11576,49 доларів США, що становить 91902,28 грн., пеня за порушення термінів повернення кредиту - 63,06 доларів США, що становить 500,61 грн., пеня за порушення термінів сплати процентів - 629,34 долари США, що становить 4996,16 грн. (а.с. 50). Дане рішення набуло законної сили.

Вказане рішення знаходиться на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (а.с. 51) і станом на 16.03.2015 року рішення не виконано.

13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за Кредитним договором № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року відступлені ТОВ «Кей-Колект» (а.с. 19-22).

13.02.2013 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки, укладеним між АКБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 (а.с. 28-30).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Кей-Колект» є новим кредитором у зобов'язаннях відповідача ОСОБА_3

Статтею ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідно до вказаних положень Закону іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишена без задоволення.

Зазначених вимог закону позивачем стосовно позичальника ОСОБА_3, яка є одночасно й іпотекодавцем, дотримано (а. с. 32-33).

Крім того, частиною 2 ст. 35 цього Закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону), - він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, ст. ст. 3, 4 ЦПК).

Таким чином, суд вважає встановленим, що на момент розгляду справи спірне майно є предметом договору іпотеки, який ніким не оспорений та не визнаний недійсним, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «Кей-Колект» в частині погашення кредитної заборгованості відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов»язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов»язання як правового зв»язку між двома суб»єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов»язок вчинити певну дію (певні дії) або утриматись від її (їх) здійснення, іншій стороні зобов»язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язки боржника та права кредитора вичерпується змістом зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язаненя має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплати неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому цивільним законодавством визначені поняття «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом.

Одна з таких підстав передбачена статтею 599 ЦК України, якою встановлюється, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір сторонами був укладений строком до 30 жовтня 2017 року, а тому наявність рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2011 року про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених договором і законом.

Тобто задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором не є перешкодою для пред»явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту, оскільки на час розгляді даного спору заборгованість за кредитом не погашена ( частина 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України).

Проте, суд вважає за необхідне визначити розмір заборгованості ОСОБА_3. перед ТОВ «Кей-Колект», яка утворилася за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 91111,82 долари США, що становить 791792,3 грн., тобто в тій сумі, яка була встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2011 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З 07.06.2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

За наявності загальних правових підстав для примусового стягнення на належне відповідачу майно, таке стягнення підлягає зупиненню в порядку, визначеному статтею 217 ЦПК України, на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" за наявності передбачених ст.1 цього Закону підстав.

Оскільки, в даному випадку, спірне іпотечне майно підпадає під критерії визначені в ст. 1 Закону, то суд на підставі ст. 217 ЦПК України, вважає за необхідним визначити порядок виконання рішення суду, а саме, на період дії Закону зупинити примусове звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони всі понесені нею судові витрати, а тому витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_3

На підставі ст.ст. 33, 35, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 631, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

У рахунок заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 91111,82 долари США, що становить 791792 (сімсот дев»яносто одна тисяча сімсот дев»яносто дві) грн. 30 коп., з яких: прострочений основний борг - 87469,39 доларів США, що становить 694393,25 грн., прострочені проценти - 11576,49 доларів США, що становить 91902,28 грн., пеня за порушення термінів повернення кредиту - 63,06 доларів США, що становить 500,61 грн., пеня за порушення термінів сплати процентів - 629,34 долари США, що становить 4996,16 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 101,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п»ятьдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовити за необгрунтованістю.

На період дії Закону України № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" зупинити примусове звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 4 загальною площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська