АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1073/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19,27 Михальченко Ю. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.

суддівБондаренка С. І. , Храпка В. Д.

при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що на підставі договору кредиту № 895/06-034-112 від 30 березня 2006 року, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28 липня 2009 року та договором про внесення змін № 2 від 06 липня 2011 року СКБ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 43 517, 61 євро зі сплатою 12 % річних з кінцевим строком повернення до 29 березня 2023 року.

Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі шляхом надання позичальнику кредиту в розмірі 43 517, 61 євро на підставі заяви про видачу готівки № 010-7 від 30 березня 2006 року та № 10-9 від 29 липня 2009 року.

Проте, позичальник свої зобов'язання за договором не виконала, зокрема порушила умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, вчасного погашення кредитної заборгованості та заборгованості по процентам не здійснено, що призвело до винесення кредиту на рахунки прострочення.

До того ж, 30 березня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 895/06-034-112 від 30 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договори поруки № 1-895/06-034-112, № 2-895/06-034-112 та № 3-895/06-034/112 відповідно, за якими останні зобов'язалися перед банком в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_6 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.

Станом на 18 лютого 2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором склала 38 227, 99 євро, що зо офіційним курсом НБУ еквівалентно 340 246 грн. 39 коп., в тому числі:

- заборгованість по кредиту - 28 727,61 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалетно 340 246,39 грн.;

- заборгованість за процентами - 8 666,53 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалетно 102 645,38 грн.;

- заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 222,14 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалетно 2 631,00 грн.;

- заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 611,71 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалетно 7 245,02 грн.

30 вересня 2013 року на адресу відповідачем банком були направленні повідомлення з вимогою про добровільну сплату заборгованості, які залишилися без виконання, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути із основного боржника ОСОБА_6 та солідарних поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заборгованість за договором кредиту № 895/06-034-112 від 30 березня 2006 року в сумі 38 227,99 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 452 767,79 грн.

У червні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим, вказуючи, що кредитним договором № 895/06-034-112 від 30 березня 2006 року не встановлено конкретного строку виконання договору поруки, а направивши поручителю 30 вересня 2013 року письмове повідомлення про дострокове погашення заборгованості, банк скористався своїм правом на повернення кредиту достроково, звернувшись до суду із позовною заявою, чим фактично змінив строк виконання основного зобов'язання, і ця обставина вплинула на початок перебігу строку звернення до суду з вимогами до поручителя. Позивач зазначив, що оскільки передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк сплив 08 квітня 2014 року, то порука припинила свою дію, а оскільки банк звернувся до суду тільки 25 квітня 2014 року, ОСОБА_9 просив визнати договір поруки № 3-895/06-034-112 від 30 березня 2006 року зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 28 липня 2009 року та додатковою угодою № 2 від 06 липня 2011 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_9 припиненим.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Позов ОСОБА_9 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-112 від 30 березня 2006 року у розмірі 38 227, 99 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 452 767,79 грн. та судовий збір в сумі 6 654 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Визнано договір поруки № 3-895/06-034/112 від 30 березня 2006 року зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28 липня 2009 року та додатковою угодою № 2 від 06 липня 2011 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_9 припиненим.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 4 ст. 559 ЦК України, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_9 відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 порушено кредитні зобов'язання і відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, строк користування кредитом, зазначений у договорі кредиту, вважається таким, що сплив, та відповідно ОСОБА_6 зобов'язана погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання та нараховані штрафні санкції.

В частині відповідальності поручителів перед позичальником судом вказано на припинення поруки через закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений шляхом пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 30 березня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 895/06-034-112, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28 липня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит в сумі 43 517, 61 євро зі сплатою 12 % річних (а. с. 7).

Зі змісту п.п. 1.3.4 -1.3.6 кредитного договору вбачається, що в якості забезпечення позичальником своїх зобов'язань кредитор в день укладення кредитного договору договір поруки з ОСОБА_9, договір поруки з ОСОБА_8, договір поруки з ОСОБА_7

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним вище кредитним договором між банком та ОСОБА_11 було укладено договір поруки від 30 березня 2006 року № 1-895/06-034-112 з подальшим внесенням змін і доповнень, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору (а. с. 13).

Крім того, на тих же умовах 30 березня 2006 року між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 2-895/06-034-112. (а.с. 17) та між банком та ОСОБА_9 договір поруки № 3-895/06-034-112.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору станом на 18 лютого 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 38 227, 99 євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 452 767,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В апеляційній скарзі апелян вказує, що суд першої інстанції неправильно визначився з моментом, з якого позивач мав пред'явити вимогу до поручителя і неправильно застосував ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до п. 2.1.1 договорів поруки дія цих договорів пов'язується зі строком виконання основного зобов'язання - до 29 березня 2013 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 23 травня 2012 року (справа № 6-33цс12), умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору (зі змінами, внесеними 28 липня 2009 року та 06 липня 2011 року) дата остаточного повернення кредиту - 29 березня 2023 року.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником обов'язків щодо сплати процентів за використання кредиту, своєчасного та повного погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливих штрафних санкцій, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, шо сплив, та позичальник зобов'язаний протягом одного дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

У такому випадку на підставі п.3.3.11 договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та можливі штрафні санкції.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року позикодавець направив позичальнику та поручителям повідомлення про усунення порушень зобов'язання за договором кредиту із вимогою протягом одного робочого дня з моменту отримання повідомлення погасити прострочену заборгованість. (а.с. 29-32)

Таким чином, звернувшись до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_12 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Вимогу про дострокове виконання зобов'язань відповідачі отримали 07 жовтня 2013 року (а. с. 30).

З урахуванням зазначених правових норм, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителів про повернення боргових сум повинен обчислюватися ( у силу ст. 69 ЦПК України) з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 09 жовтня 2013 року (судом помилково вказано на 08 жовтня), а оскільки такі вимоги були заявлені до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов'язань - 24 квітня 2014 року, з 10 квітня 2014 року у силу ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припинилася, що обгрунтовано встановлено і судом першої інстанції.

Такі висновки узгоджуються із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-53цс14), а доводи апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» цих висновків не спростовують.

Не можуть бути задоволені позовні вимоги банку і в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки, у силу вищевказаних положень закону зобов'язання поруки, як правової підстави для відповідальності поручителів, за укладеними окремими договорами між кожним із них, банком та позичальником припинилися через незаявлення банком вимог до поручителів в межах шести місяців. Тому, і припинилося право банку звернення до поручителів із вимогою щодо виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту. Звернення поручителя до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, не є необхідним.

Вирішуючи спір, суд вірно врахував, що у даному випадку поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки між банком та поручителями укладено окремі договори поруки, а тому заборгованість може бути стягнена із позичальника в солідарному порядку окремо з кожним поручителем за різними окремими договорами поруки.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :