ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
07.11.2006 | Справа №2-21/15188-2006 |
за позовом Комунального підприємства "Ялтажитлоексплуатація", м. Ялта,
до відповідача Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви, м. Ялта,
третя особа Ялтинська міська Рада, м. Ялта,
про усунення перешкод в користуванні приміщенням.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач Кісельова О.О., юрист – спеціаліст, д/п № 1779 від 31.08.2005 р.
Відповідач Запорожець К.К., адвокат, д/п б/н від 16.10.2006 р.
Третя особа Подружко В.М., заступник завідуючого, д/п № 02.9-2/333 від 10.01.2006 р.
Сутність спору: Комунальне підприємство "Ялтажитлоексплуатація", м. Ялта, звернулося до Господарського Суду АРК із позовом до Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви, м. Ялта, у якому просить зобов’язати не чинити перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, літера „А”, площею 232,3 кв. м., а також уборна літера „В”, які є комунальною власністю Ялтинської міської ради шляхом виселення, зобов’язати виселити відповідача з не житловими приміщеннями за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, літера „А”, площею 232,3 кв. м., а також уборна літера „В”, які є комунальною власністю Ялтинської міської ради. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані наступним. На виконання рішення Ялтинського міського виконавчого комітету № 1266 від 10.08.2006 р. та наказу Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради № 85-П від 22.08.2006 р. на балансі позивача є нежилі приміщення за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, літера “А”, площею 232,2 кв. м., а також уборна літера “В”, які є комунальною власністю Ялтинської міської Ради. У результаті перевірки використовування вказаних приміщень було встановлено, що їх самовільно займає відповідач, про що був складений акт 05.09.2006 р. На підставі Положення про порядок укладання договорів оренди майна, що знаходиться в комунальній власності Ялтинської міської Ради, затвердженого рішенням № 19 від 30.11.2005 р. позивач є орендодавцем майна, що знаходиться на його балансі. На підставі статті 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” відповідач має право займати спірні приміщення тільки на підставі договору оренди, однак такий договір відсутній. Відповідачу було запропоновано оформити договірні відносини на використання спірних приміщень, однак відповідач відмовився від підписання договору.
19 вересня 2006 р. відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач вказує, що Радою Міністрів АР Крим 13.03.1992 р. було прийнято постанову № 64, відповідно до якого будівля кірхи за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, підлягала передачі у безкоштовне використання лютеранською общиною в частині використання молитвеного залу та підсобних приміщень другого поверху. На підставі вказаної постанови Уряду виконавчий комітет Ялтинської міської Ради 19.05.1995 р. прийняв рішення № 254/2, яким зобов’язав Управління житлово-комунального господарства передати за актом у безкоштовне використання лютеранській общині м. Ялти приміщення в будівлі по вул. Чехова, 10 /літер А/ загальною площею 233,6 кв. м.
У засідання суду представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У засідання суду представник відповідача з’явився, позовні вимоги не визнає.
Представник третьої особи у засідання суду з’явився, пояснення щодо суті позову не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, відповідача, третьої особи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Комунальне підприємство "Ялтажитлоексплуатація" звернулося до суду із позовом до Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви про зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, літера „А”, площею 232,3 кв. м., а також уборна літера „В”, які є комунальною власністю Ялтинської міської ради шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, літера „А”, площею 232,3 кв. м., а також уборна літера „В”, які є комунальною власністю Ялтинської міської ради.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
Приміщення, як і все домоволодіння № 10 по вул. Чехова в м. Ялта є комунальною власністю Ялтинської міської Ради на підставі рішення Ялтинського міськвиконкому № 459 від 11.09.1968 р. Відповідно даних Ялтинського БТІ це домоволодіння є культовою спорудою, але використовується також мешканцями у якості житлового будинку.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про власність”, що діяв на момент укладення договору, та ст. 319 Цивільного кодексу України - власник має право здійснювати по відношенню до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Стаття 17 Закону України „Про свободу сумління та релігійних організаціях”, передбачено, що культові будівлі та майно, що складає державну власність передаються організаціям, на балансі яких вони знаходяться, у безкоштовне користування або повертаються у власність релігійних організацій безкоштовно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в АР Крим – уряду АР Крим. У виконання зазначених норм закону Радою Міністрів АР Крим 13.03.1992 р. було прийнято постанову № 64, відповідно до якої будівля кірхи за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10, підлягала передачі у безкоштовне використання лютеранської общини в частині використання молитвеного залу та підсобних приміщень другого поверху. На підставі вказаної постанови Уряду виконавчий комітет Ялтинської міської Ради 19.05.1995 р. прийняв рішення № 254/2, яким зобов’язав Управління житлово-комунального господарства передати за актом у безкоштовне використання лютеранській общині м. Ялти приміщення в будівлі по вул. Чехова, 10 /літер А/ загальною площею 233,6 кв. м.
20.06.1995 р. рішення Уряду Криму та Ялтинського міськвиконкому були виконані, а вказані приміщення передані за актом з балансу ЖЕК – 3 (який був структурним підрозділом Управління житлово-комунального господарства) на баланс Євангелічно-лютеранської общини. Рішенням Ялтинської міської Ради від 02.02.2000 р. № 40 Євангелічно-лютеранської общині було передано у постійне користування Ѕ долі земельної ділянки площею 0,0772 га для обслуговування кірхи та житлового будинку та виданий Державний акт серії ІІ-КМ № 003817.
Таким чином, Євангелічно-лютеранська община, як релігійна організація, на законних підставах володіє та користується комунальним майном – приміщеннями кірхи (тобто культовою будівлею), розташованою за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 10 (літера „А”) загальною площею 233,6 кв. м.
Не може бути прийняте до уваги посилка позивача на рішення виконкому Ялтинської міської Ради № 1266 від 10.08.2006 р. та наказ Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради № 85-ІІ від 22.08.2006 р., виходячи з такого.
Відповідно до п. 31 ч. 1. ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняття рішень про передачу другим органам окремих повноважень по управлінню майном, що відносяться до комунальної власності відповідної територіальної общини, визначення меж повноважень та умов їх виконання відноситься до виключної компетенції міської ради, а відповідно до п. 1 ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконком здійснює управління майном, що відноситься до комунальної власності, в межах, визначених Радою. Позивач не надав доказів, що Ялтинська міська Рада приймала рішення відносно змін балансової приналежності домоволодіння № 10, або надала доручення виконкому та фонду комунального майна щодо вирішення цього питання.
Відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України - фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не витікає з закону чи не встановлено рішенням суду. Факту неправомірності передачі приміщень кірхи Ялтинської Євангелічно-Лютеранської общини не встановлено. Також не було скасовано постанову Ради міністрів Республіки Крим від 13.13.1992 р. № 64 та рішення виконкому Ялтинської міської ради від 19.05.1995 р. № 254-/2/.
Необґрунтованою є також посилка позивача на відсутність договору між Ялтинською Євангелічно-Лютеранської общиною та КП „Ялтажилексплуатація”.
Враховуючи, що фактична передача приміщень церкви на баланс Ялтинської Євангелічно-Лютеранської общини відбулася в 1995 р., необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УССР від 1963 р., які діяли на час виникнення правовідносин
Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу УССР цивільні права та обов’язки виникають з угод, передбачених законом, з угод, хоч і не передбачених законом, але не протиречащих йому, а також з адміністративних актів.
Таким адміністративним актом є рішення Ялтинського міськвиконкому від 19.05.1995 р. № 254/2, відповідно до якого на Управління житлово-комунального господарства було покладено зобов’язання передати приміщення в будівлі по вул. Чехова, 10 (літера „А”) загальною площею 233,6 кв. м. у безкоштовне постійне користування лютеранській общині м. Ялти.
Приміщення церкви було передано Євангелічно-Лютеранської общині за актом приймання-передачі від 20.06.1995 р. Граничного строку використання в документах не вказано.
При таких обставинах, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 30 листопада 2006 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.