Справа № 740/5333/14 Провадження № 22-ц/795/666/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Марченко М. М. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Сахаровій К.О.

за участю:представника ОСОБА_5- ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування заподіяної внаслідок орожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди 590 грн. і витрат, понесених на лікування - 1986 грн. 28 коп., а всього на загальну суму 2576 грн. 28 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди моральної шкоди 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 609 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7, в тому числі і до Приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна"- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є незаконним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вини апелянта у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу спричинено матеріальну та моральну шкоду. Апелянт вважає, що судом необґрунтовано встановлено наявність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки до адміністративної відповідальності він не притягувався. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь позивача кошти в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, оскільки апелянт застрахував свою цивільну відповідальність. За даних обставин апелянт вказує, що судом при вирішенні спору по суті не враховані положення статті 1194 ЦК України, статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Апелянт вказує, що на нього судом безпідставно покладено відповідальність за відшкодування шкоди без встановлення його вини у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5, представник приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Провідна", належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.151,153), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12014270180000382 Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області о факту ДТП, яка мала місце на вул.Шевченка м.Ніжині, в результаті якої ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції,- залишенню без змін.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 28.03.2014 року біля 20:00 години, ОСОБА_5,керуючи належним йому автомобілем ВАЗ-21101, державний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Шевченка міста Ніжина в напрямку центра міста Ніжина, порушуючи вимоги, як зазначив суд в рішенні, п.12.1., п.12.3., п.13.1. Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку по краю правої проїздної частини на велосипеді, в результаті чого велосипеду були завдані механічні пошкодження, а позивачу спричинені тілесні ушкодження, чим позивачу ОСОБА_7 була завдана матеріальна та моральна шкода.

При цьому постанову слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області від 20.05.2014року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1статті 286 КК України, а наявністю ознак адміністративного правопорушення (а.с.6-8), як доказ, було досліджено та оцінено судом першої інстанції в порядку, передбаченому ЦПК України, як це і визначено приписами п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 ''Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки''.

Також предметом дослідження суду були матеріали кримінального провадження №12014270180000382 Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області по факту ДТП, яка мала місце на вул.Шевченка м.Ніжині, в результаті якої ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, з яких вбачається наступне: - у витягу кримінального провадження № 12014270180000382, дата внесення до ЄРДР 29.03.2014 року, правова кваліфікація ст. 286 ч.1 КК України, зазначено, що 28.03.2014 року близько 20:00 год., водій невстановленого автомобіля, рухаючись по вулиці Шевченка міста Ніжина, в напрямку центра міста, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку, чим спричинив йому тілесні ушкодження. Водій автомобіля з місця ДТП зник (а.с. 1 кримінального провадження ); - з рапорту слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області від 31.03.2014року(а.с.8 кримінального провадження; а.с.163 цивільної справи) вбачається, що 31.03.2014року до Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_7, в якій він просив прийняти міри реагування до власника автомобіля ВАЗ, д.н.з.НОМЕР_1, який 28.03.2014року скоїв на нього наїзд; - з протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 28.03.2014 року вбачається, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться: м. Ніжин, вул. Шевченка, біля будинку №116 (а.с.10-12 кримінального провадження); - в протоколі огляду транспортного засобу велосипеда від 28.03.2014 року зазначено: деформоване заднє колесо, рама, багажник, розбитий задній ліхтар червоного кольору (а.с.14-15 кримінального провадження; а.с. 160-162 цивільної справи); в протоколі огляду транспортного засобу автомобіля ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 зазначено: на капоті з правої сторони наявні подряпини фарби та незначна вм'ятина. Дане пошкодження розміщено навпроти правої блок-фари. На бампері справа під правою фарою мається пошкодження у вигляді подряпин фари та сліду, схожого на відтиск колеса велосипеда. На бампері зліва в нижній частині мається тріщина. Також мається відшарування фарби та подряпини. Вказане зафіксовано на фототаблиці до протоколу огляду транспортного засобу (а.с.16-17,18-20кримінального провадження); - із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вбачається, що автомобіль ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (а.с.21 кримінального провадження); - у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.03.2014 року, складеному о 13год.15хв. 29.03.2014 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.22 кримінального провадження); - у висновку експерта № 91 зазначено, що на підставі даних судово-медичної експертизи за матеріалами медичної документації ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден шкіри правого плечового та правого колінного суглобів, які відносяться до категорії легкого ступеню тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозгової травми: саден шкіри правої вушної раковини, правої тім'яної ділянки, лівої лобно-скроневої ділянки, струсу головного мозку, відносяться до категорії легкого ступеню тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я за ознаками тривалості розладу здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих предметів по механізму комбінації удару та тертя. Вище описані тілесні ушкодження могли утворитись в строк та, в тому числі, за обставин, що викладені в описовій частині постанови (а.с.37-39 кримінального провадження; а.с.157-159 цивільної справи); - в постанові про закриття кримінального провадження від 20.05.2014 року зазначено, що згідно висновку експерта № 91 від 08.05.2014 року, у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я. В даному випадку в діях водія відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 286 КК України, а наявні ознаки адміністративного правопорушення. На підставі статті 110, п.2 ч.1 статті 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014270180000382 від 29.03.2014 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 286 КК України. Копію постанови та матеріалів кримінального провадження направлено до Ніжинського ВДАІ УМВСУ в Чернігівській області для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності (а.с.40-42 кримінального провадження; а.с.6-8 цивільної справи ).

Листом Ніжинського міськрайонного прокурора від 27.06.2014 року № 729-14 (а.с.9) позивача повідомлено, що його скарга відносно того, що працівниками Ніжинського відділення ДАІ після закриття кримінального провадження не було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за фактом вчиненої ним 28.03.2014року по вул.Шевченка м. Ніжина ДТП, розглянута і встановлено, що працівники Ніжинського відділення ДАІ при УМВС України в Чернігівскій області вживали заходів для встановлення місця перебування ОСОБА_5, який тривалий час був відсутній за місцем свого проживання і роботи, з метою складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, але місце перебування ОСОБА_5 не було встановлено. Відповідно до ч.4 статті 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. В даному випадку зазначений строк закінчився 20.06.2014 року. В зазначеному листі позивача повідомлено, що за даних обставин відсутні підстави для застосування до працівників Ніжинського відділення ДАІ при УМВС України в Чернігівській області заходів прокурорського реагування.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні обставин справи, в тому числі, і матеріалів кримінального провадження №12014270180000382 Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області по факту ДТП, яка мала місце на вул.Шевченка м.Ніжині, в результаті якої ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, а також приймаючи до уваги показання свідків в суді першої інстанції ОСОБА_9, ОСОБА_12., які відповідно до статті 63 ЦПК України є одним із видів доказів, обгрунтовано прийшов до висновку відносно того, що відповідач є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28.03.2014 року. Зокрема, судом встановлено, що 28.03.2014 року біля 20:00 години, ОСОБА_5,керуючи належним йому автомобілем ВАЗ-21101, державний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Шевченка міста Ніжина в напрямку центра міста Ніжина, порушуючи вимоги, як зазначив суд, п.12.1., п.12.3., п.13.1. Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку по краю правої проїзної частини на велосипеді, в результаті чого велосипеду були завдані механічні пошкодження, а позивачу спричинені тілесні ушкодження, чим позивачу ОСОБА_7 була завдана матеріальна та моральна шкода.

В даному випадку є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 20.05.2014року у зв'язку з відсутністю у діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Вказана постанова та матеріали кримінального провадження є доказами, які були досліджені та їм була надана відповідна оцінка судом першої інстанції у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України. Вказане узгоджується з приписами п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 ''Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки''.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що по справі судом не встановлено вину відповідача ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28.03.2014 року, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки, на думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції відносно того, що відповідач ОСОБА_5 є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28.03.2014 року, є обґрунтованим, при цьому суд першої інстанції в ході судового розгляду даної справи оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу по справі окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразивши результати оцінки доказів в рішенні, з наведенням відповідних мотивів їх прийняття чи відмови у їх прийнятті, як це і регламентовано приписами ч.3,ч.4 статті 212ЦПК України.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4152454(а.с.69), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована; страховик-Приватне акціонерне товариство ''Страхова Компанія ''Провідна'', строк дії полісу - з 18.08.2013 року по 17.08.2014 року.

Судом встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи та матеріалами кримінального провадження, що велосипед позивача було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28.03.2014року(а.с.14-15кримінального провадження,а.с.160-162 цивільної справи, - протокол огляду слідчим Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області транспортного засобу позивача від 28.03.2014року). На відновлення пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипеда позивач ОСОБА_7 поніс витрати в сумі 590 грн.(а.с.48, 88), що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_11 від 11.01.2015 року. Також позивач ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні та поніс відповідні витрати на лікування у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями в розмірі 1986 грн. 28 коп., що підтверджується довідкою №500 від 09.12.2014 року КЛПЗ ''Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького''(а.с.11), довідками поліклінічного відділення КЛПЗ ''Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького'' від 16.02.2015 року №69, №70 (а.с.86,87) та оригіналами фіскальних чеків щодо придбання позивачем ліків на суму 1986грн.28коп.( а.с 13-17).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, і вказані обставини сторонами не заперечуються, що ні позивач, ні відповідач ОСОБА_5 у встановленому законом порядку та строки до приватного акціонерного товариства ''Страхова Компанія''Провідна'' з відповідними заявами, а саме, з повідомленням встановленого МТСБУ зразка про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про страхове відшкодування не звертались. Про вказані обставини стверджує і страхова компанія в письмових запереченнях проти позову ( а.с. 90-95).

Відповідно до приписів ч.1 статті 990 ЦК України, яка регламентує умови та порядок здійснення страхової виплати, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з п.22.1. статті 22 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'', у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'', у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно із статтею 33 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'', зокрема, п.33.1. вказаної статті, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: 33.1.1.дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; 33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; 33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо - транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з вимогами статті 35 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'', для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована,або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, і вказані обставини сторонами не заперечуються, що ні позивач, ні відповідач ОСОБА_5 у встановленому законом порядку та строки до приватного акціонерного товариства''Страхова Компанія''Провідна''з відповідними заявами, а саме, з повідомленням встановленого МТСБУ зразка про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про страхове відшкодування не звертались. Про вказані обставини стверджує і страхова компанія в письмових запереченнях проти позову ( а.с. 90-95). Про існування полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4152454 позивачу стало відомо в суді першої інстанції, коли строк на подання відповідної заяви до страхової компанії вже минув.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, а також норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок ДТП, яка мала місце 28.03.2014року, повинна бути відшкодована відповідачем ОСОБА_5, як особою, яка винна у вчиненні вказаної ДТП, оскільки він, як особа, відповідальність якої застрахована, не виконав обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вказаного висновку суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з фактичними обставинами справи та приписами статей: 990,1187 ЦК України, статей: 22,29,33,35 Закону України ''Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'', а також приписами п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 ''Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки'', відповідно до якого у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках-МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 ''Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки'', розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

За даних обставин суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з ОСОБА_5 на користь позивача документально підтверджені понесені ОСОБА_7 витрати, а саме: 590 грн. - в рахунок відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди і 1986 грн.28 коп. витрат, понесених позивачем на лікування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

З врахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача 5000грн. в рахунок відшкодування спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди.Частково задовольняючи вимоги заявленого позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_5, як особи, винної у вчиненні ДТП 28.03.2014року, на користь позивача 5000грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. При цьому суд першої інстанції виходив з факту доведеності позивачем спричинення йому моральної шкоди внаслідок ДТП на вказану суму, з наведенням відповідних мотивів з даного приводу в рішенні суду, також суд виходив з принципів розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості висновків суду першої інстанції у вказаній частині не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи,оскільки висновки суду першої інстанції в зазначеній частині узгоджуються з фактичними обставинами справи, вищезазначеними нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, в тому числі, і з приписами статті 23 ЦК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'' (із змінами, внесеними згідно із постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року та № 1 від 27.02.2009 року ).

З врахуванням приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача 609 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених витрат по сплаті судового збору до суду першої інстанції ( а.с. 28-30).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: