Справа № 2-2118/2008p

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді-Пособчук Л.М., при секретарі -Батрак В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення виплаченого відшкодування в порядку регресу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що на підставі рішення суду від 22.12.2006 року з позивача було стягнуто кошти в рахунок погашення майнової шкоди, моральної шкоди та вартість проведеної експертизи, що становило всього 20 248,38 гривень на користь особи, яка була визнана потерпілим від ДТП, що сталося з вини відповідача по даній справі -ОСОБА_2оскільки на той момент ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд стягнути з відповідача виплачене відшкодування в порядку регресу та відшкодувати моральну шкоду і витрати на правову допомогу.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що теж приймав участь у ремонті автомобіля, на якому сталася ДТП, заперечував проти задоволення позову та вважає, що моральної шкоди позивачу не завдавав.

Представник відповідача фактично не заперечував проти відшкодування шкоди по регресу, оскільки є доведеним факт, що ОСОБА_1 виплатив відшкодування, а проти стягнення з ОСОБА_2моральної шкоди заперечував, вважає цю вимогу необгрунтованою.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року Фастівським міськрайонним судом ухвалено рішення, згідно з яким з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 20 248,38 гривень, оскільки останній є потерпілим від ДТП, що сталося 30.12.1997 року з вини ОСОБА_4, який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ОСОБА_1

Постановою відділу ДВС Фастівського міськрайонного управління юстиції 04.07.2007 року було відкрито виконавче провадження по стягненню боргу в сумі 20 248,38 гривень з ОСОБА_1 і відповідно до довідки відділу ДВС від 24.09.2008 року ним вказана сума сплочена в повному обсязі. Одже, позивач відшкодував шкоду завдану ОСОБА_3 з вини ОСОБА_2

Суд бере до уваги положення ч.2 ст. 1166 ЦК України, а саме: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Але, з рішення Фастівського міськрайонного суду від 22.12.2006 року, яке набрало чинності, вбачається, що відносно ОСОБА_2було порушено кримінальну справу, тобто доведено його вину і цю справу було закрито з нереабілітуючих підстав -за законом "Про амністію".

А вимоги ст. 134 п.3 КЗ пП України вказують на те, що відповідно до законодавства працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Тому, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду № 6 від 27.03.1992 року суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з винної особи суми майнових витрат, понесених на виконання зобов"язання по відшкодуванню шкоди за регресом є обгрунтованою та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд враховує засади розумності, виваженості та справедливості і вважає, що позивачем та його представником в обгрунтування своїх вимог ненадано суду жодного доказу чи висновку, який би підтвердив факт спричинення позивачу моральної шкоди, а саме відсутні докази фактичних і душевних страждань, погіршення здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, погіршення стану здоров»я, а також інших обставин, які мають істотне значення для стягнення такої шкоди.

З показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що після аварії, яка сталася під час виконання ОСОБА_2 трудових обов"язків, він особисто забезпечував та оплачував ремонт службового автомобіля і в подальшому сплатив його вартість позивачу відповідно до його товарної цінності. До того ж, свідки підтвердили факт, що на час ремонту службового автомобіля родичами ОСОБА_2було надано інший автомобіль, на якому відповідач продовжував виконувати свої трудові обов"язки з метою

2

налагодити відносини з роботодавцем. Це дає підстави вважати, що дії відповідача не були спрямовані на зниження чи підрив довіри до нього з боку позивача

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем надано суду документи (квитанції) про витрати на правову допомогу та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення всього в сумі 4 030 гривень. Ця сума також підлягає до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10,60,212,224-226,209,218 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1167,1191 ЦК України, ст. 134 КЗпП України, Постановою ПВС України № 6 від 27.03.1992р. суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1виплачене відшкодування у розмірі 20 248, 38 (двадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 38 коп.) в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 (тридцять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.