Справа № 461/577/14 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/284/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів:Бойко С.М., Курій Н.М.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю представника ПАТ "СК "Брокбізнес" - Голяр І.С.,

ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", ОСОБА_7, третьої особи ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення страхового відшкодування, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_5 та зобов'язано ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" виконати умови договору №006-42248/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 07.06.2012 року.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування за договором №006-42248/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 07.06.2012 року в сумі 152 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ОСОБА_5 1 530,00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог до ОСОБА_7 - відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ "СК "Брокбізнес". В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що ОСОБА_5 є неналежним позивачем, а суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки, стягнення коштів лише з одного з відповідачів суперечить позовним вимогам та ст. 11 ЦПК України. Вказує, що предметом позову є збитки завдані пошкодженням транспортного засобу, однак суд першої інстанції вирішив стягнути не збитки, а страхове відшкодування. На момент настання події 29.03.2013 року автомобіль MAN, д.н. НОМЕР_6 був технічно несправним, та використовувався у порушення п. 12.3.6 Договору, вимог технічної експлуатації, встановлених Розділом 31 ПДР, оскільки паливна система була негерметичною. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_7 в судове засідання не з"явилися, хоча належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України про час і місце розгляду справи були повідомлені (а.с. 89-90 т.2), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до ст.11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Районним судом установлено, що 07.06.2012 року між ПрАТ "СК "Брокбізнес" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник), Львівська філія АТ "Брокбізнесбанк" (вигодонабувач) було укладено договір №006-42248/01НТ добровільного страхування наземного транспорту марки MAN, 2000 р.в., № кузова шасі НОМЕР_7, р.н. НОМЕР_6 за програмою страхування КАСКО (а.с.6-7 т. 1).

Згідно із ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов"язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК, стаття 3 Закону України "Про страхування"). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов"язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України "Про страхування", і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред"явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/ потерпілий не позбавлений права на пред"явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно призначив вигодонабувачем ПАТ "Брокбізнесбанк".

ПАТ "Брокбізнесбанк" залучено до участі у справі в якості третьої особи та не заперечувало свого статусу, було обізнано щодо вимог про стягнення страхової виплати зі страховика, проте вимоги про стягнення страхової виплати не заявило, судового рішення не оскаржувало. Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що за договором страхування визначений вигодонабувач, не є підставою для відмови у задоволенні заявленого страхувальником позову, що відповідає вимогам ст. 985 ЦК України, роз"ясненням, наданим у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 29.03.2013 року під час руху в результаті пожежі знищено застрахований транспортний засіб, що за умовами договору № 006-44248 добровільного страхування наземного транспорту кваліфікується як страховий випадок, про що ОСОБА_5 29.03.2013 року повідомив ПрАТ СК "Брокбізнес".

Згідно звіту № 3313-2/04/13 про оцінку автомобіля марки MAN 19.464 F 2000, р.н. НОМЕР_6 від 11.04.2013 року матеріальні збитки, завдані власникові зазначеного транспортного засобу складають 184 880, 00 грн.

Згідно висновку експертного дослідження № С-13 від 11.06.2013 року осередок пожежі, яка виникла 29.03.2012 року в вантажному автомобілі MAN 19.464 F 2000, р.н. НОМЕР_6 з бортовим причепом Кроне, р.н. НОМЕР_5, знаходився в межах розташування паливних фільтрів та електричного паливного насоса високого тиску. Найбільш ймовірною причиною пожежі стало займання пожежонебезпечної пароповітряної суміші, що утворилася внаслідок розгерметизації паливної системи (а.с.61-64 т.1).

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам суд першої інстанції вірно врахував той факт, що на дату укладення договору страхування всі гарантійні зобов"язання заводу-виробника по застрахованому автомобілю закінчилися; перед виїздом у рейс 29.03.2013 року застрахований транспортний засіб був технічно справним. Доказів, які б спростовували вищенаведене відповідачем не надано.

Задовольняючи позов, районний суд також вірно виходив з того, що водієм застрахованого транспортного засобу було дотримано п. 12.7 Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 527 від 21.12.1998 року, відповідно до якого при займанні автомобіля водій повинен зупинити автомобіль, з"їхавши на узбіччя, вимкнути запалення, відключити акумулятор від загальної мережі і виконати вимоги ПДР щодо позначення зупинки транспортного засобу, та цих Правил.

Відповідно до п. 12.3.6. договору страхування № 006-42248/01 НТ від 07.06.2012 року страхувальник зобов"язаний використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення та вимог технічної експлуатації, встановлених розділом 31 ПДР та встановленим заводом-виробником застрахованого транспортного засобу.

У п. 31.1 ПДР України зазначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції поро те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено про створення позивачем тих перешкод чи невиконання ним своїх обов"язків, які призвели до відмови у виплаті страхового відшкодування.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, то колегія вважає такі безпідставними, оскільки як убачається із змісту позовної заяви позивач звернувся в суд із позовом про стягнення страхового відшкодування на підставі укладеного між ним та ПрАТ "СК "Брокбізнес" договору добровільного страхування наземного транспорту, у зв"язку з настанням страхового випадку, що мав місце під час дії цього договору.

За таких обставин, судом першої інстанції повно з"ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для його скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: С.М.Бойко

Н.М.Курій