ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
УХВАЛА
23.10.2006 | Справа №2-31/13830-2006 |
За заявою – Фонду майна Автономної Республіки Крим
До - Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК
Третя особа без самостійних вимог – ЗАТ «Науково-виробниче об’єднання «Агрокомплекс»
Скарга на дії органів ДВС
Суддя А.В.Привалова
Представники:
Від заявника - Голубєва Н.А., заст.начальника відділу претензійно-позовної роботи та виконання судових рішень, дов.№01/149 від 21.01.06р.
Від ВДВС – не з’явився
Від третьої особи – не з’явився
Сутність спору:
Фонд майна АРК звернувся до господарського суду АР Крим в порядку ст.121-2 ГПК України зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК, в якої просить визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС про стягнення з Фонду майна АРК виконавчого збору в розмірі 54882,06грн.
Заявник вимоги, викладені у скарзі, мотивує тим, що державний виконавець постановою від 27.07.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірно стягнув виконавчий збір за примусове виконання рішення господарського суду від 17 грудня 2004 року у справі №2-4/11319-2004, оскільки Фонд майна АРК у добровільному порядку намагався виконати судове рішення, що підтверджує платіжним дорученням від 23.02.2005р. №156, але з вини Управління державного казначейства в АРК даний платіж не був перерахований, тому що казначейство подало скаргу на це рішення.
ДВС явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на скаргу не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про те неявка представника ДВС в судове засідання відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
За клопотанням сторін справа слуханням відкладалась.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні у справі докази, суд,
Встановив:
Постановою від 04.07.2006р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК Белим К.О. відповідно до вимог ст.ст.3,18,24 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі зави стягувача ЗАТ «Науково-виробничого об’єднання «Агрокомплекс», поданої 04.07.2006р., було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу – наказу господарського суду АРК від 27.12.2004р. по справі №2-4/11319-2004 про стягнення з боржника – Фонда майна АРК 548820,61грн.
Одночасно зазначеною постановою державний виконавець встановив строк для добровільного виконання судового рішення у 7-денний строк зі дня отримання постанови, що цілком відповідає вимогам ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
Як пояснив представник заявника дана постанова державного виконавця не оскаржувалась боржником у встановленому законом порядку і була отримана останнім 11.07.06р., про що свідчить лист голови Фонду майна АРК (а.с.11). Підстав для зупинення виконавчого провадження у той час також не було.
Постановою від 27.07.2006р. головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК Белий К.О. відповідно до вимог ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника – Фонду майна АРК виконавчий збір в розмірі 54882,06грн., оскільки боржником у встановлений строк виконавчий документ у добровільному порядку не виконаний.
Отже на виконання судового рішення у добровільному порядку боржник мав відповідний час, навіть більший ніж був встановлений державним виконавцем.
Довід заявника про те, що Фонд майна АРК намагався добровільно виконати судове рішення, з посиланням на платіжне доручення від 23.02.2005р. №156, але з вини УДК В АРК кошти не були перераховані стягувачу, не приймаються судом до уваги, оскільки такі дії заявника мали місце ще до відкриття виконавчого провадження.
Доказів того, що з часу відкриття виконавчого провадження - 04.07.2006р. і до винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, Фонд майна АРК намагався виконати у добровільному порядку судове рішення, але з незалежних від нього причин воно не було виконано у встановлений строк, заявником суду не надано.
Інших доводів в обґрунтування своєї скарги заявник не привів.
Проте, Пленум Верховного суду України у своєї постанові від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вказав, що господарський суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджується зі строками, встановленими в ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» і був нереальним.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений максимальний строк для добровільного виконання рішення, що встановлюється державним виконавцем, не більше семі днів. Отже в даному випадку державний виконавець надав заявнику максимально можливий строк для добровільного виконання судового рішення.
Доказів того, що боржник не міг виконати у добровільному порядку судове рішення у встановлений строк з якихось інших, ніж зазначено у скарзі, поважних і об’єктивних причин, заявником суду не надано.
При цьому судом зазначається, що стаття 46 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативною нормою і встановлює обов’язок державного виконавця, а не надає йому право, стягувати виконавчий збір у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання.
З наведеного випливає, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби АРК діяв у відповідності із нормами Закону України «Про виконавче провадження», отже суд не вбачає підстав для визнання неправомірними його дій.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.86, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні скарги відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.