Справа № 265/2285/15-ц

Провадження № 2-н/265/198/15

У Х В А Л А

20 квітня 2015 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши заяву Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за користування послугами водопостачання та водовідведення з боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

17 квітня 2015 року заявник - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (надалі – КП «МВУВКГ»), звернулося до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованості за користування послугами водопостачання та водовідведення у розмірі 2031,36 гривень, яка утворилась станом на 01 квітня 2015 року.

Відповідно до положень ст.95 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суддя вважає, що з них вбачається спір про право, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

При цьому, п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» також роз’яснює, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Проте, з доданих до заяви документів не вбачається, що у КП «МВУВКГ» є суб’єктивне право вимоги до боржників (відсутній відповідний договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, відсутні письмові докази, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг боржниками).

Також не зрозуміло, чи є боржник за поданою заявою зареєстрованим та/або проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки, копія особового рахунку належним чином не підписана, не засвідчена та не зрозуміло ким видана.

Таким чином, із заяви та доданих до неї документів суддя вбачає спір про право, що за положеннями п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.100 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В :

1. У прийнятті заяви Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за користування послугами водопостачання та водовідведення з боржника ОСОБА_2 - відмовити.

2. Роз’яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

3. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Суддя А.В.Щербіна