ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/800/23295/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Маслія В.І.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Академії муніципального управління до Київської міської ради, треті особи - Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України, Київська міська державна адміністрація, КП «Київблагоустрій», Головне управління комунальної власності міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Академії муніципального управління на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року Академія муніципального управління звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради № 238/7575 від 15.03.2012 «Про закріплення за КП «Благоустрій» нежилих приміщень»;

зобов'язати КП «Благоустрій» негайно звільнити та повернути нежилі приміщення на вулиці Дегтярівській, 31, корпус 2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 238/7575 від 15.03.2012 «Про закріплення за КП «Благоустрій» нежилих приміщень». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Академія муніципального управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 09.07.1997 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 725 «Про створення Академії муніципального управління», відповідно до якої створено Академію муніципального управління. Вказано, що її основними функціями є: перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування, підвищення кваліфікації працівників зазначених органів і адміністрацій проведення наукових досліджень щодо вдосконалення державного управління та місцевого самоврядування. Включено її до переліку вищих навчальних закладів з підготовки фахівців органів державної виконавчої влади та ринкової економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 28.07.1995.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 535-р від 15.06.2011 «Про передачу Державної академії житлово-комунального господарства та Академії муніципального управління до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту» вирішено прийняти пропозицію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства щодо передачі, зокрема, Академії муніципального управління, до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді і спорту.

Рішенням Київської міської ради № 270/3731 від 27.10.2005 «Про деякі питання щодо забезпечення будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро» вирішено передати Академії муніципального управління в оперативне управління нежитловий будинок на вулиці Дегтярівській, 31, корпус 2, загальною площею 1180 м2.

Згідно акту прийому-передачі № 54 від 29.11.2005 навчально-виробничий центр «Професіонал» передав позивачеві вказане приміщення.

Рішенням Київської міської ради № 238/7575 від 15.03.2012 «Про закріплення за КП «Київблагоустрій» нежилих приміщень», яке є спірним у цій справі, вирішено закріпити на праві господарського відання за КП «Київблагоустрій» нежилі приміщення на вулиці Дегтярівській, 31, а саме - корпус 2 площею 1122,7 м2, та будівлю майстерні площею 105 м2.

Частково задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 238/7575 від 15.03.2012 «Про закріплення за КП «Благоустрій» нежилих приміщень», суд першої інстанції посилався на відсутність у Київської міської ради правових підстав для його прийняття, оскільки ці приміщення належать позивачу на праві оперативного управління та використовуються ним за призначенням. Зазначено, що обстеження будівлі відділом контролю за використанням нежитлового фонду, за результатом якого встановлено факт невикористання її позивачем, було проведено без участі будь-кого з відповідальних службових осіб Науково-навчального інституту регіонального управління та місцевого самоврядування або Академія муніципального управління.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Київською міською радою спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Такий висновок обґрунтовано тим, що право власності є пріоритетним по відношенню до права оперативного управління, яке є похідним від права власності, а власник має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна незалежно від волі інших осіб. Також вказано, що зазначене приміщення не використовувалось позивачем під учбовий процес, що підтверджується проведеним відділом контролю за використанням нежитлового фонду відповідного обстеження. Крім того, згідно договору про співпрацю № 6 від 02.07.2012 позивач здавав це приміщення в оренду видавництву «Інтерпрес ЛТД».

Колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про вищу освіту» встановлено наступне - майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.

Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законом.

Повноваження власника (власників) щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до законів (частина 4 статті 63 цього закону).

За змістом частин 1, 2 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Наведене свідчить, що власник майна має право вилучати у суб'єкта господарювання майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

У судових рішеннях міститься посилання на лист виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 015-1342 від 30.07.2012, адресований ректору Академії муніципального управління, зокрема, про те, що підставою для прийняття рішення № 238/7575 від 15.03.2012 «Про закріплення за КП «Благоустрій» нежилих приміщень» стало обстеження спірної будівлі, під час якого встановлено невикористання її позивачем протягом тривалого часу під учбовий процес чи інші цілі.

Суд першої інстанції, вказуючи про порушення порядку проведення такого обстеження, а апеляційний суд визнавши лист доказом на підтвердження факту не використання позивачем приміщення під учбовий процес, дійшли протилежних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог.

Проте, дійшовши таких висновків суди попередніх інстанцій не зазначили якими нормами чинного законодавства врегульовано вирішення вказаного питання щодо проведення обстежень приміщень, які були передані власником майна у оперативне управління суб'єкту господарювання, наслідком проведення яких є вилучення їх у разі не використання або використання не за призначенням.

Також судами не досліджувалось питання щодо правового статусу спірного майна, а отже і наявність у відповідача повноважень щодо його розпорядження.

Не вирішувалось питання чи підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства позовна вимога з частині зобов'язання КП «Благоустрій» негайно звільнити та повернути нежилі приміщення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 та частини 1 статті 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законні і обґрунтовані рішення.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Академії муніципального управління задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2012 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: