ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/47233/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Донця О.Є., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - позивач) звернувся в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: №3760 від 28 жовтня 2013 року, №74143 від 29 жовтня 2013 року, №77564 від 14 листопада 2013 року, №78732 від 19 листопада 2013 року, №80948 від 28 листопада 2013 року, №81492 від 29 листопада 2013 року, №83065 від 6 грудня 2013 року, №83433 від 9 грудня 2013 року, № 84435 від 12 грудня 2013 року, № 85221 від 16 грудня 2013 року, №86778 від 20 грудня 2013 року №87799 від 24 грудня 2013 року, №90179 від 13 січня 2014 року, №91046 від 20 січня 2014 року, №91336 від 21 січня 2014 року, №93091 від 30 січня 201 року, №93515 від 3 лютого 2014 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: №112050000/2013/000877/2 від 29 жовтня 2013 року, №112050000/2013/000885/2 від 29 жовтня 2013 року, №112050000/2013/000933/2 від 14 листопада 2013 року, №112050000/2013/000944/2 від 20 листопада 2013 року, №112050000/2013/000969/2 від 28 листопада 2013 року, №112050000/2013/000972/2 від 30 листопада 2013 року, №112050000/2013/001000/2 від 6 грудня 2013 року, №112050000/2013/001004/2 від 9 грудня 2013 року, №112050000/2013/001007/2 від 12 грудня 2013 року, №112050000/2013/001015/2 від 16 грудня 2013 року, №112050000/2013/001036/2 від 23 грудня 2013 року, №112050000/2013/001045/2 від 25 грудня 2013 року, №112050000/2014/000009/1 від 14 січня 2014 року, №112050000/2014/000018/1 від 20 січня 2014 року, №112050000/2014/000024/2 від 21 січня 2014 року, №112050000/2014/000049/1 від 31 січня 2014 року, №112050000/2014/000055/1 від 4 лютого 2014 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №112050000/2013/01142, №112050000/2013/01153, №112050000/2013/01221, №112050000/2013/01241, №112050000/2013/01271, №112050000/2013/01276, №112050000/2013/01310, №112050000/2013/01314, №112050000/2013/01317, №112050000/2013/01327, №112050000/2013/01351, №112050000/2013/01364, №112050000/2014/00036, №112050000/2014/00054, №112050000/2014/00064, №112050000/2014/00096, №112050000/2014/00102;

- зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ПАТ «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 1295071,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків митного органу про наявність розбіжностей визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України, враховуючи той факт, що позивачем надано повний пакет документів на підтвердження такої вартості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів: №112050000/2013/000877/2 від 29 жовтня 2013 року, №112050000/2013/000885/2 від 29 жовтня 2013 року, №112050000/2013/000933/2 від 14 листопада 2013 року, №112050000/2013/000944/2 від 20 листопада 2013 року, №112050000/2013/000969/2 від 28 листопада 2013 року, №112050000/2013/000972/2 від 30 листопада 2013 року, №112050000/2013/001000/2 від 6 грудня 2013 року, №112050000/2013/001004/2 від 9 грудня2013 року, №112050000/2013/001007/2 від 12 грудня 2013 року, №112050000/2013/001015/2 від 16 грудня 2013 року, №112050000/2013/001036/2 від 23 грудня 2013 року, №112050000/2013/001045/2 від 25 грудня 2013 року, №112050000/2014/000009/1 від 14 січня 2014 року, №112050000/2014/000018/1 від 20 січня 2014 року, №112050000/2014/000024/2 від 21 січня 2014 року, №112050000/2014/000049/1 від 31 січня 2014 року, №112050000/2014/000055/1 від 4 лютого 2014 року.

Визнано протиправними та скасовані картки відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №112050000/2013/01142, №112050000/2013/01153, №112050000/2013/01221, №112050000/2013/01241, №112050000/2013/01271, №112050000/2013/01276, №112050000/2013/01310, №112050000/2013/01314, №112050000/2013/01317, №112050000/2013/01327, №112050000/2013/01351, №112050000/2013/01364, №112050000/2014/00036, №112050000/2014/00054, №112050000/2014/00064, №112050000/2014/00096, №112050000/2014/00102.

Зобов'язано Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ПАТ «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 1295071,95 грн.

В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 травня 2013 року між позивачем та фірмою «OU LUCIDUM TRADE» (Таллін, Естонія) укладений контракт №804/1323-818/35209/34 (далі-контракт), предметом якого є поставка товару відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами Контракту, на підставі якого та специфікації №1 до контракту позивачем поставлявся товар - кокс смоляний по ЕЕ 10528765 TS 8:2011 (далі-товар), а саме:

- в жовтні 2013 року позивачем поставлено відповідно до умов контракту товар в кількості 54150 кг. 28 жовтня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію (далі - ВМД) МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/028518;

- в жовтні 2013 року - 422950 кг. 29 жовтня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/028722;

- в листопаді 2013 року - 369650 кг. 14 листопада 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/030387;

- в листопаді 2013 року - 165650 кг. 19 листопада 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/030957;

- в листопаді 2013 року - 111600 кг. 28 листопада 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/032050;

- в листопаді 2013 року - 151900 кг. 29 листопада 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/032324;

- в грудні 2013 року - 282150 кг. 6 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/033091;

- в грудні 2013 року - 275500 кг. 9 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 № 112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/033212;

- в грудні 2013 року - 235950 кг. 12 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно № 112050000/2013/033716;

- в грудні 2013 року - 396150 кг. 16 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно № 112050000/2013/034099;

- в грудні 2013 року - 52350 кг. 20 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/034791;

- в грудні 2013 року - 322250 кг. 24 грудня 2013 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем присвоєно №112050000/2013/035248;

- в січні 2014 року - 274350 кг. 13 січня 2014 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2014, якій відповідачем присвоєно №112050000/2014/000271;

- в січні 2014 року - 338950 кг. 20 січня 2014 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2014, якій відповідачем присвоєно №112050000/2014/000671;

- в січні 2014 року - 158850 кг. 21 січня 2014 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2014, якій відповідачем присвоєно №112050000/2014/000800;

- в січні 2014 року - 50400 кг. 30 січня 2014 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2014, якій відповідачем присвоєно №112050000/2014/001557;

- в лютому 2014 року - 96400 кг. 3 лютого 2014 року до митниці направлено електронною поштою вантажну митну декларацію МД-2 №112050000/2014, якій відповідачем присвоєно №112050000/2014/001688.

На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідач дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме щодо митних декларацій №112050000/2013/028518, №112050000/2013/028722, №112050000/2013/030387, №112050000/2013/030957, №112050000/2013/032050, №112050000/2013/032324, №112050000/2013/033091, №112050000/2013/033212, №112050000/2013/033716, №112050000/2013/034099, №112050000/2013/034791, №112050000/2013/035248, №112050000/2014/000671, № 112050000/2014/000800, відповідач зазначив, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: 1) в інвойсах наданих до митного оформлення додаток №1 до контракту датовано 30 травня 2013 року, а на самому додатку зазначено тільки дату контракту, якого він стосується та не зазначено дату самого додатку 2) в залізничних накладних наявне посилання на контракт та відсутнє посилання на додаток до контракту, згідно якого здійснюється поставка товару, що не дає змоги однозначно ідентифікувати дану поставку.

Відповідач при перевірці відомостей зазначених в ВМД №112050000/2014/000271 та документів, наданих до неї, дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: 1) в залізничних накладних 08070116-08070120 від 13 січня 2014 року наявне посилання на контракт та відсутнє посилання на додаток до контракту, згідно якого здійснюється поставка товару, що не дає змоги однозначно ідентифікувати дану поставку 2) в залізничних накладних 08070116-08070120 від 13 січня 2014 року зазначено естонську митну декларацію, яку не надано до митного оформлення.

Документи надані до ВМД № 112050000/2014/001557 містять розбіжності, а саме в інвойсах додаток №1 до контракту датовано 30 травня 2013 року, а на самому додатку зазначено тільки дату контракту, якого він стосується та не зазначено дату самого додатку; відповідно до відомостей, зазначених у гр. 23 залізничної накладної від 19 січня 2014 року №08070136 вантажовідправником разом з товаром надавався інвойс від 19 січня 2014 рку №2014015 - 4 оригінали. Разом з тим до митного оформлення надано примірник інвойсу, на якому відсутні будь-які відмітки уповноважених органів про перетин кордону; в п.5.1 контракту від 30 травня 2013 року №804/1323-818/35209/34 зазначено, що оплата за Товар, що постачається здійснюється покупцем в зазначеній валюті контракту на рахунок Продавця протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки згідно виставленого рахунку. В тому ж п.5.1 контракту зазначено, що за взаємною домовленістю сторін допускається передплата за поставляємий товар, а тому неможливо однозначно встановити умови оплати та розрахунків по даній зовнішньоекономічній операції.

Відповідач при перевірці відомостей зазначених в ВМД №112050000/2014/001688 та документів наданих до неї дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності: в інвойсах додаток №1 до контракту датовано 30 травня 2013 року, а на самому додатку зазначено тільки дату контракту, якого він стосується та не зазначено дату самого додатку; відповідно до відомостей, зазначених у гр. 23 залізничної накладної від 23 січня 2014 року №08070141, від 23 січня 2014 року №08070142 вантажовідправником разом з товаром надавався інвойс від 23 січня 2014 року №2014016 - 4 оригінали. До митного оформлення надано примірник інвойсу, на якому відсутні будь-які відмітки уповноважених органів про перетин кордону; в п.5.1 контракту від 30 травня 2013 року №804/1323-818/35209/34 зазначено, що оплата за товар, що постачається здійснюється покупцем в зазначеній валюті контракту на рахунок продавця протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки згідно виставленого рахунку. В тому ж п. 5.1 контракту зазначено, що за взаємною домовленістю сторін допускається передплата за поставляємий товар, а тому неможливо однозначно встановити умови оплати та розрахунків по даній зовнішньоекономічній операції.

Відповідачем у зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, було направлено електронне повідомлення декларанту, у якому декларанта було повідомлено про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копія митної декларації країни відправлення;

- інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Позивачем на виконання вимог відповідача, додатково надано по вищевказаних вантажно-митних деклараціях, наступні документи:

- висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-270 від 23 вересня 2013 року;

- акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару №И-72 від 8 липня 2013 року;

- виписки з бухгалтерської документації - прибуткові ордери.

Відповідачем прийнято:

- 29 жовтня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01142 та рішення №112050000/2013/000877/2 від 29 жовтня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/028518);

- 29 жовтня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01153 та рішення №112050000/2013/000885/2 від 29 жовтня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/028722);

- 15 листопада 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01221 та рішення №112050000/2013/000933/2 від 14 листопада 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/030387);

- 20 листопада 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01241 та рішення №112050000/2013/000944/2 від 20 листопада 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД № 112050000/2013/030957);

- 28.11.2013 р. картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01271 та рішення №112050000/2013/000969/2 від 28.11.2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/032050);

- 30 листопада 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01276 та рішення №112050000/2013/000972/2 від 30 листопада 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/032324);

- 9 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01310 та рішення №112050000/2013/001000/2 від 6 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/033091);

- 10 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01314 та рішення №112050000/2013/001004/2 від 9 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/033212);

- 12 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01317 та рішення №112050000/2013/001007/2 від 12 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/033716);

- 17 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01327 та рішення №112050000/2013/001015/2 від 16 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД № 112050000/2013/034099);

- 23 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01351 та рішення №112050000/2013/001036/2 від 23 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2013/034791);

- 25 грудня 2013 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01364 та рішення №112050000/2013/001045/2 від 25 грудня 2013 року про коригування митної вартості товарів (ВМД № 112050000/2013/035248);

- 14 січня 2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00036 та рішення №112050000/2014/000009/1 від 14 січня 2014 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2014/000271);

- 20 січня 2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00054 та рішення №112050000/2014/000018/1 від 20 січня 2014 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2014/000671);

- 22 січня 2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00064 та рішення №112050000/2014/000024/2 від 21 січня 2014 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2014/000800);

- 31 січня 2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00096 та рішення №112050000/2014/000049/1 від 31 січня 2014 року про коригування митної вартості товарів (ВМД № 112050000/2014/001557);

- 4 лютого 2014року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00102 та рішення №112050000/2014/000055/1 від 4 лютого 2014 року про коригування митної вартості товарів (ВМД №112050000/2014/001688).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідно до умов контракту, укладеного між позивачем та Фірмою «OU LUCIDUM TRADE» (Таллін, Естонія) кількість, якість, ціна товару та строки поставки зазначаються в Додатку №1 (Специфікації № 1), який є невід'ємною частиною контракту (пункти 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 контракту №804/1323-818/35209/34 від 30 травня 2013 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами контракту передбачена наявність лише одного Додатку до контракту - «Приложение № 1 (Спецификация № 1)», який був підписаний сторонами одночасно із контрактом і є його невід'ємною частиною, в зв'язку із чим цей Додаток має таку саму дату укладення (підписання) як і сам контракт.

У вказаному контракті та специфікації до нього сторонами зазначено, що строк здійснення поставки товару за вказаним контрактом складає з 1 червня 2013 року по 31 січня 2014 року. Позивачем товар імпортувався в строк, передбачений контрактом та специфікацією, а тому будь-яких інших специфікацій до вказаного контракту сторонами не підписувалися. Митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару в графі 18 серед поданих документів зазначає код документа 4103 Додаток 1 від 30 травня 2013 року.

Доставка наданого до митного оформлення товару здійснювалась залізничним транспортом, позивачем, серед інших документів, були надані до митного оформлення залізничні накладні та окремо на кожний вагон паспорти якості на товар, про що міститься відмітка в графі 44 митної декларації. Зазначені в Додатку № 1 (Специфікації № 1) назва товару, виробник, ціна та кількість товару, умови поставки, повністю співпадають із цими даними, зазначеними в інвойсах та інших, наданих до митного оформлення документах - паспортах якості, залізничних накладних.

В пункті 5.2 контракту сторони визначили перелік обов'язкових реквізитів інвойсу: відомості про покупця та продавця, номер та дата даного контракту; найменування товару, дата відвантаження, номер рахунку (інвойс); кількість, ціна та вартість товару; вказівка про країну походження товару. Інвойси, надані позивачем до митного оформлення, складені відповідно до умов контракту, містять всі необхідні реквізити згідно призначенню цього документу та всі дані щодо товару, необхідні для визначення його вартості та здійснення розрахунків.

Таким чином, посилання митного органу на наявність розбіжностей в документах, що не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку товару, не знайшло свого підтвердження

Відповідно до статті 2 «Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении» (учасником якого, зокрема, є України та Естонія), перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні здійснюється по накладним СМГС. Згідно Додатку 12.5 «Пояснения по заполнению накладной СМГС», в СМГС передбачено дві графи (2 і 6), в яких може бути зазначений номер договору (контракту), та які заповнюються відправником наступним чином: «В эту графу отправитель должен записать номер договора на поставку, заключенного между экспортером и импортером, если этот договор имеет только один номер как для экспортера, так и для импортера» (графа 2). «Отправитель может делать относящиеся к данной отправке отметки в соответствии с 13 статьи 7 СМГС, которые предназначаются только для сведения получателя груза; эти отметки не возлагают на железную дорогу никаких обязательств и никакой ответственности. В правом верхнем углу этой графы отправитель может также записать номер договора импортера» (графа 6).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що наявність в залізничних накладних посилань на контракт є достатнім для ідентифікації партії товару та не потребує додаткових посилань на специфікацію до контракту.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення в разі електронного декларування розпочинається з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п.21 «Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами», затвердженого наказом ДМС України від 30 березня 2001 року №231/174, у разі прийняття рішення про відправлення товарів у митницю призначення під митним контролем посадова особа митниці відправлення здійснює митні формальності щодо таких товарів відповідно до вимог Митного кодексу України. На всіх перевізних, товаросупровідних документах і документах контролю доставки посадова особа митниці відправлення проставляє підпис і відбиток штампа «Під митним контролем», крім випадків використання електронного документообігу».

Митне оформлення товарів здійснювалось шляхом подачі позивачем до Запорізької митниці Міндоходів електронних митних декларацій, засвідчених електронним цифровим підписом, та інших електронних документів, що підтверджують митну вартість товару (відповідно до статей 248, 257, 335 Митного кодексу України). А отже, відповідач зробив безпідставні висновки про відсутність відмітки уповноважених органів про перетин кордону на інвойсі.

Згідно із пунктом 5.1 контракту №804/1323-818/35209/34 від 30 травня 2013 року, оплата за товар, що постачається здійснюється покупцем, в зазначеній валюті контракту на рахунок продавця протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки згідно виставленого рахунку. Цим же пунктом контракту передбачена можливість застосування іншого порядку оплати - попередньої оплати за товар, що поставляється, за умови досягнення сторонами відповідної взаємної домовленості щодо цього.

Відповідно до п.12.3 контракту: «Условия настоящего контракта могут быть изменены по взаимному согласию Сторон, что должно быть оформлено дополнительным соглашением к настоящему контракту».

Оплата товару проводиться відповідно до п.5.1 контракту протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки згідно виставленого рахунку, що спростовує висновки митного органу про неможливість однозначного встановлення умов оплати та розрахунків по даній зовнішньоекономічній операції.

Посилання відповідача на відсутність під час митного оформлення експортної митної декларації (Естонія), є безпідставним, оскільки позивачем до матеріалів справи надано лист фірми «OU LUCIDUM TRADE» (Таллін, Естонія) №001/09 від 9 вересня 2013 року, в якому контрагент повідомляє позивача, що по-перше надання такої декларації не передбачено умовами контракту та по-друге при виході залізничних вагонів з Естонії експортна митна декларація вилучається митними органами на кордоні Естонії, а тому.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 52 Митного кодексу України зазначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На момент прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Водночас, Вищий адміністративний суд України не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 1295071,95 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного, Вищий адміністративний суд України вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року в частині зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 1295071,95 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: