КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 910/536/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Полєжаєва К.О., дов. б/н від 10.01.2015р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М." - Товариства з обмеженою

відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.02.2015 р.

у справі № 910/536/15-г (головуючий суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега Торг

ЛТД"

до Фірми „Т.М.М." - Товариства з обмеженою

відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка

Лізинг"

про стягнення 50 422, 52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 50 422,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі № 910/8843/13 фактично було виконано відповідачем лише 05.08.2104 року, що на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 01.08.2013 року по 04.08.2014 року на суму 40 421,17 грн. та трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.07.2013 року по 04.08.2014 року на суму 10 001,35 грн., в зв'язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань.

Разом з тим, позивачем у прохальній частині позовної заяви помилково зазначено три проценти річних на суму 10 374,73 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 43 340,45 грн., усього, 50 422,52 грн., що є арифметичною помилкою, оскільки сума позову у даній справі становить 50 422,52 грн., з яких 40 421,17 грн. інфляційних нарахувань та 10 001,35 грн. три проценти річних, відповідно до розрахунку ціни позову.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2015р.у справі № 910/539/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" три проценти річних в розмірі 10 001 (десять тисяч одна) грн. 35 коп., інфляційні втрати у сумі 40 421 (сорок тисяч чотириста двадцять одна) грн. 17 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Фірма „Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2015р. у справі № 910/536/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. у справі № 910/536/15-г апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 20.04.2015р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2015р. у справі № 910/536/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 1182/02/2008 (далі - Договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а лізинггоодержувач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Трьохвісний сідловий самоскидний напівпричіп ШМІТЦ Каргобулл тип SKI 24 S-8.2 (три одиниці) (далі - предмет лізингу), та здійснювати передбачені Договором лізингу лізингові платежі.

На виконання умов Договору лізингу лізингодавець передав предмет лізингу відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000170 від 30.05.2008 та Довіреністю серії НБЛ № 614422 від 28.05.2008 року, отримання предмету лізингу відповідачем не заперечується.

30.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю було укладено Додаткову угоду № 1182/02/2008/R до Договору лізингу, якою були внесені зміни до Додатку № 1 - Графіку внесення платежів.

Пунктом 7.1. Договору лізингу передбачено, що валютою договору є умовна одиниця (далі - "у.о."). Під умовною одиницею в Договорі визначено "сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до пункту 7.1.1. Договору".

Відповідно до пункту 7.1.1. Договору лізингу, для цілей даного Договору сторонами було введено поняття: "Курс 1" - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 13.05.2008 року; "Курс 2" - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів - Додаток №1 до даного Договору.

Згідно з пунктом 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3" Додатку №1 до Договору на відповідну дату проведення платежу та "Курсу 2". При цьому, в погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована, як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" Додатка №1 та "Курсу 1".

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, виражена в гривні, і суми платежу, яка відноситься на погашення вартості предмета лізингу, вираженого в гривні, вважається комісією лізингодавця.

У випадку, якщо сума поточного лізингового платежу розрахована у відповідності з абз. 1 цього пункту менше або дорівнює добутку відповідної суми в "у.о.", вказаної в "Графі 4" Додатку №1 на відповідну дату і "Курсу 1", то поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривні розраховується як добуток відповідної суми в "у.о.", вказаної в "Графі 4" додатку №1 на відповідну дату і "Курсу 1" і 20 грн.

При цьому, в погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, виражена в гривні та розрахована як добуток відповідної суми в "у.о.", вказаної в "Графі 4" Додатку №1 і "Курсу 1", а різниця - в комісію лізингодавця.

Сторони домовились, що комісія лізингодавця, розрахована у відповідності з правилами, вказаними вище, протягом 2-х періодів, починаючи з першого періоду, збільшується на 1/2 грошової суми, яка у відповідності з умовами цього договору повинна бути внесена лізингоотримувачем як аванс комісії. Комісія лізингодавця за кожен період лізингу, розрахована у відповідності з даним пунктом Договору, нараховується на відповідну дату, вказану в "Графі 2" Додатку №1 цього договору.

В зв'язку з тим, що відповідач в обумовлений Договором лізингу та Додатком №1 строк належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів (період оплати лізингових платежі з періоди з 56 -го по 62 -й включно), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 324 488,25 грн. заборгованості, 13 068,02 грн. неустойки, 230,66 грн. інфляційних та 2 724,26 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі № 910/8843/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року, позов задоволено, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 324 488,25 грн. заборгованості, 13 068,02 грн. неустойки, 230,66 грн. інфляційних нарахувань, 2724,26 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 15.01.2013 року по 25.07.2013 року, та 6810,23 грн. судового збору.

10.02.2014 року Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення від 21.08.2013 року у справі № 910/8843/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі №910/8843/13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" та замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" як стягувача у виконавчому провадженні № 42286725 відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 року у справі №910/8843/13, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД".

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" укладено Договір уступки права вимоги №208/11-2013 від 05.12.2013 року відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" перейшло право вимоги за договором фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" (набувач) було укладено договір уступки прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) № 208/11-2013, відповідно до умов якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" і Фірмою "Т.М.М."- Товариством з обмеженою відповідальністю.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 01.08.2013 року по 04.08.2014 року на суму 40 421,17 грн. та трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.07.2013 року по 04.08.2014 року на суму 10 001,35 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008 року, право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" за договором уступки прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) № 208/11-2013 від 05.12.2013 року.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 7.1 вказаної постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пункт 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку, грошові кошти в розмірі 347 231,07 грн., сплачені на виконання наказу Господарського суду міста Києва 10.02.2014 року у справі №910/8843/13 фактично надійшли на рахунок позивача 05.08.2014 року.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі № 910/8843/13 було виконано відповідачем 30.05.2104 року. Оскільки згідно приписів чинного законодавства моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, з таким твердженням колегія суддів не погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, заборгованість у розмірі 324 488,25 грн., яку було стягнуто за рішенням господарського суду міста Києва суду у справі № 910/8843/13 є грошовим зобов'язанням за договором та на яку в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.08.2013 року по 04.08.2014 року на суму 40 421,17 грн. та трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.07.2013 року по 04.08.2014 року на суму 10 001,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2015р. у справі № 910/536/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2015р. у справі № 910/536/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/536/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець