ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.2015 Справа № 920/152/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Моїсеєнко В.М., за участю секретаря судового засідання Малюка Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/152/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація", м.Суми

до відповідачів: 1) Головного управління державної казначейської служби у Сумській області, м.Суми

2) Сумської митниці Міндоходів, м.Суми.

про відшкодування збитків завданих в результаті неправомірних рішень суб'єкта владних повноважень та стягнення 50714,00 грн.

Представники:

від позивача: Литвиненко В.О.

від відповідачів: 1) Дєдушкіна Є.В.

2) Савченко В.А.

Прокурор: Іващенко А.М.

В судовому засіданні 17.03.2014р. оголошувалася перерва до 11год.00 хв. 01.04.2015р.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд: 1) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 18 584,76 грн. упущеної вигоди та 32129,24 грн. недоїмки за прострочення виконання грошових зобов'язань; 2) зобов'язати Головне управління державної казначейської служби у Сумській області відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача завдані неправомірними рішеннями службових осіб другого відповідача - Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України у Сумській області в сумі 50714,00 грн. (18584,76 грн. упущеної вигоди та 32129,24 грн. недоїмки за прострочення виконання грошових зобов'язань).

Перший відповідач - Головне управління державної казначейської служби у Сумській області, подав заперечення № 15-35/93-1178 від 12.02.2015 року на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між прийнятими рішеннями Сумської митниці та фактом заподіяння йому майнової шкоди, а обраний відповідачем спосіб визначення суми упущеної вигоди ґрунтується на вірогідності, тому не може відображати об'єктивну та достовірну суму заподіяних збитків. Відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми недоїмки за прострочення виконання грошових зобов'язань, оскільки між сторонами по справі відсутні будь-які договірні відносини. Крім того, перший відповідач повідомляє, що відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, здійснюється згідно з вимогами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Пунктами 37, 38 Порядку визначено, що виконання судових рішень даної категорії справ здійснюється Державною казначейською службою України (центральний рівень).

Таким чином до компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, як самостійного суб'єкта владних повноважень, не належить відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Вирішення даного питання відноситься до виключної компетенції Державної казначейської служби України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області вчинити дії, перший відповідач зазначає, що така вимога може бути лише у разі визнання протиправною бездіяльності першого відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а ці спори підвідомчі адміністративним судам. Тому, в цій частині позовних вимог провадження підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, перший відповідач повністю заперечує проти позову і просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 50714,00 грн. та припинити провадження у справі в частині зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 50 714,00 грн.

Другий відповідач - Сумська митниця Міндоходів, подав заперечення № 10/67 від 23.02.2015р., в якому зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок позовних вимог. Так, за період з 01.04.2014р. по 28.05.2014р. та з 17.07.2014р. по 28.07.2014р. у позивача не було кредиторської заборгованості за кредитним договором № 031-КЛ, але позивачем ці періоди включені до розрахунку ціни позову. Крім того, позивачем здійснений розрахунок виходячи з відсоткової ставки 17,7% за користування кредитом, а згідно п. 1.1. кредитного договору № 015-КЛ відсоткова ставка складає 17,5%.

Другий відповідач звертає увагу на те, що позивач звернувся до нього із заявою від 24.11.2014 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 9 813,24 грн. та ввізного мита в розмірі 5 763,09 грн., а всього 15 576,33 грн. 33 коп., а не як зазначає позивач в позовній заяві, що 29.09.2014 ТОВ "Сумифітофармація" звернулося до Сумської митниці Міндоходів із заявою про повернення з державного бюджету України надмірно перерахованих грошових коштів, а саме податку на додану вартість в розмірі 10 373,54 грн. та ввізного мита в розмірі 6 097,13 грн., а всього 16 470,67 грн. 67 коп.

Другий відповідач також зазначає, що між ним та позивачем відсутні будь-які договірні відносини, тому заявлена вимога про стягнення недоїмки є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, другий відповідач повністю заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

24.02.2015р. до господарського суду Сумської області надійшла заява № 120-178/вих15 від 23.02.2015р. про вступ прокурора у розгляд справи. Свою заяву прокурор обґрунтовує наступним. Наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді їх захисту при виконанні судових рішень", а саме п. 7.2. наказу, визначено категорії справ, де участь прокурора є обов'язковою, в тому числі стягнення шкоди за рахунок коштів державного бюджету. З метою захисту державних інтересів прокурор вступає за своєю ініціативою у розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. (ч. 3 ст. 29 ГПК України).

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. (ч. 4 ст. 29 ГПК України).

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. (ч. 5 ст. 29 ГПК України)

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. (ч. 6 ст. 29 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд задовольнив заяву про вступ прокурора у розгляд справи.

Представником позивача були подані в судовому засіданні для огляду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.

Суд оглянув в судовому засіданні оригінали документів та повернув їх представнику позивача.

Судовою ухвалою від 24.02.2015р. зобов'язано позивача уточнити свої вимоги та подати обґрунтований, докладний розрахунок позовних вимог, а також зобов'язано першого відповідача подати докази в обґрунтування своєї позиції по справі, зокрема, Положення про Державну казначейську службу. Другого відповідача зобов'язано подати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців.

12.03.2015р. позивач, в підтвердження своїх позовних вимог, подав клопотання від 11.03.2015р. про долучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог ( упущена вигода та недоїмка). Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

16.03.2015р. позивач подав заяву від 16.03.2015р., в якій зазначив, що ним були допущені помилки в частині заявленої до стягнення суми позовних вимог, а саме в частині розрахунку упущеної вигоди позовні вимоги були помилково збільшені на 55,68 грн., тому зменшує суму позовних вимог та у відповідності до положень ч.3 ст.22 ГПК України просить суд вважати загальною сумою позовних вимог - 50658,32 грн., яка складається із суми упущеної вимоги - 18 529,08 грн. та неустойки в розмірі 32129,24 грн. Крім того, позивач подав відгук від 16.03.2015р. на заперечення першого відповідача, вважає позицію першого відповідача безпідставною та необґрунтованою, на думку позивача, предметом позову є відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та неустойки, завданих в результаті прийняття службовими особами органу владних повноважень незаконних рішень, визнаних такими судовими рішеннями. Позивач , посилаючись на положення п.п. 3.1. та 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14,зазначає, що неустойка є способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

17.03.2015р. до господарського суду Сумської області надійшла заява №10/102 від Сумської митниці Міндоходів, в якій зазначається, що такої юридичної особи як Сумська митниця Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області не існує. Відповідно до витягу № 16400322 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого додана до заяви , міститься інформація про юридичну особу Сумську митницю Міндоходів ( код ЄДРПОУ 38725050), в зв'язку з чим просить замінити неналежного відповідача - Сумську митниця Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області на належного відповідача - Сумську митницю Міндоходів ( код ЄДРПОУ 38725050, вул. Воровського,24, м.Суми, 40020).

Зазначена заява подана з дотриманням вимог ст.ст. 22, 24 Господарського процесуального кодексу України, тому суд задовільнив її, замінивши неналежного відповідача - Сумську митниця Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області на належного відповідача - Сумську митницю Міндоходів ( код ЄДРПОУ 38725050, вул. Воровського,24, м. Суми, 40020).

Перший відповідач - Головне управління державної казначейської служби у Сумській області, на виконання ухвали суду від 24.02.2015р.,надав Положення про Державну казначейську службу України, затверджене указом Президента України від 13.04.2011р. № 460/2011 та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845. Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

25.03.2015р.до господарського суду Сумської області надійшли пояснення позивача стосовно заперечень другого відповідача , в яких позивач вважає позицію другого відповідача безпідставною та необґрунтованою зазначає , що підставою звернення з позовом до суду є факти надмірної сплати ним податків та зборів на підставі незаконних рішень другого відповідача, що призвело до завдання суттєвих збитків та вилучення з обігу значних грошових коштів позивача на тривалий час . Позивач пояснює, що саме період користування кредитними коштами взято ним за основу при розрахунку завданих збитків, а не весь період вилучення з обігу коштів.

30.03.2015р. другий відповідач подав пояснення по справі з обґрунтуванням своєї позиції.

16.04.2015р. другим відповідачем подано пояснення від 16.04.2015р. № 10/158, в яких зазначається, що позивачем в позовній заяві неправдиво викладено інформацію, тому другий відповідач у своїх поясненнях звертає увагу суду , що у позивача за кредитним договором № 031-КЛ у період з 01.04.2014р. по 28.05.2014р.та у період з 17.07.2014р. по 28.07.2014р не було кредиторської заборгованості перед банком, згідно копії картки рахунку 501 за період 01.04.2013 - 18.12.2014р. кредит був погашений 27.03.2014р. , грошові кошти від банку були отримані 12.09.2014р. Позивач звернувся до другого відповідача із заявою від 24.11.2014р. про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 9813,24 та ввізного мита в розмірі 5763,09 грн. , а всього 15576,33 грн. , які перераховані до Державного бюджету України як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації № 805130000/2014/003255 від 28.03.2014р. ,а не 29.09.2014р. як зазначено в позовній заяві. Заява від 29.09.2014р. № 413 про повернення з державного бюджету надмірно перерахованих грошових коштів стосується повернення 45644,47 грн. перерахованих коштів за митною декларацією № 805130000/2014/004864. Другий відповідач у своїх поясненнях зазначає, що позивачем у позовній заяві невірно здійснений розрахунок шкоди, упущеної вигоди , неустойки , недоїмки , тому надає суду здійснений ним розрахунок шкоди та упущеної вигоди. Так, за проведеним Сумською Митницею Міндоходів розрахунком загальна сума шкоди та упущеної вигоди становить 17688,30 грн. , а загальна сума неустойки й недоїмки становить 31991,96 грн. Крім того, щодо надмірно перерахованих позивачем до державного бюджету грошових коштів ( а не вилучених коштів) пояснює , що ТОВ «Сумифітофармація сплачує митні платежі із застосуванням авансових платежів ( передоплати) , посилаючись на п.2.1, підпункти 4.5.3, 4.9.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 , для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, заповнену згідно з обраним митним режимом, при здійсненні митного оформлення митної декларації виконуються митні формальності, як співставлення відомостей про нарахування митних та інших платежів з інформацією про наявність та суму коштів авансових платежів ( передоплати) , внесених платником податків згідно зі ст.. 229 Митного кодексу України на рахунки, відкриті на ім'я митного органу. Під час завершення митного оформлення посадовими особами підрозділу митного оформлення виконується справляння митних та інших платежів за митною декларацією. Як зазначає другий відповідач, для здійснення митного оформлення товарів Декларант подавав до Сумської митниці Міндоходів декларації , заповнені згідно з обраним позивачем митним режимом та звертався із заявами від 23.05.2014р. № 209, від 15.06.2014р. № 283, від 26.08.2014р. № 369, від 28.08.2014р. № 379 від 18.09.2014р. № 397, від 24.11.2014р. № 460, від 29.09.2014р. № 413 про повернення з державного бюджету надмірно перерахованих грошових коштів , а не вилучених грошових коштів. Як стверджує другий відповідач, ним не вилучалися кошти у позивача з обігу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представників позивача, відповідачів , висновок прокурора, дослідивши надані докази, суд встановив:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому були поставлені товари , а саме: 30.04.2013р. фірмою MEISON ( LIANYUNG) Co/ (Китай) на підставі контракту № МS11/282-2 від 25.02.2011 року, 25.11.2013р. та 14.02.2014р. фірмою JANEХ ( Польща) на підставі контракту № РL-30413 від 13.09.2013р. та відповідно контракту № РL- 20513 від 13.12.2013р., 26.02.2014р. компанією KRAUTEX (Польща) на підставі контракту № VR-160114 від 16.01.2014р. , 13.03.2014р. та 27.03.2014р. фірмою ALFANAR CoFor Export Import ( Єгипет) на підставі контракту EG-110412 від 11.04.2012р. , 05.05.2014р. фірмою «Р.Н. KRAUTEX (Польща) на підставі контракту № VR-160114 від 16.01.2014р.

Службова особа другого відповідача не погодилася із зазначеною декларантом ТОВ «СУМИФІТОФАРМАЦІЯ» ціною та винесла відповідні рішення про коригування митної вартості товарів, в результаті чого митна вартість товару збільшилася.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач оскаржив рішення другого відповідача в судовому порядку до Сумського окружного адміністративного суду, Постановами Сумського окружного адміністративного суду , які залишені без змін судом апеляційної інстанції скасовано рішення Сумської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів. Постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій додані до матеріалів справи ( а.с.30-88).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що грошові кошти були вилучені з обігу на підставі рішень службової особи митного органу, що позбавило позивача можливості використовувати значну суму грошових коштів при проведенні фінансово-господарської діяльності та завдало йому матеріальних збитків, оскільки 04.10.2012р. між ТОВ «Сумифітофармація» та ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 031-КЛ, на підставі якого було відкрито кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 9200 000,00 грн. За користування кредитними коштами встановлена відсоткова ставка 19,7% річних. Згідно додаткового договору від 15.07.2013р. до вказано кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами була зменшена та склала 17,7% річних. Як зазначає позивач, на підставі незаконних рішень службової особи органу владних повноважень сума платежів не пішла на зменшення отриманого кредиту, що призвело до надмірної сплати відсотків за кредитним договором № 031-КЛ за періоди з 30.04.20143р. по 28.05.2013р., з 17.07.2013р. по 27.03.2014р., з 01.04.2014р. по 28.05.2014р., з 17.07.2014р. по 28.07.2014р., з 14.02.2014р. по 27.03.2014р.

Крім того, 01.08.2013р. між позивачем та ПАТ ПБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір у формі відновлювальної кредитної ліній № 015-КЛ. Відсоткова ставка за вказаним кредитним договором складає 17,7 % річних. Вилучена на підставі незаконного рішення службової особи владних повноважень сума платежів не пішла на зменшення отриманого кредиту, що , як стверджує позивач, призвело до надмірної сплати відсотків за даним кредитним договором за періоди з 13.08.2014р. по 18.09.2014р., з 13.08.2014р. по 29.09.2014р., з 13.08.2014р. по 05.12.2014р., з 13.08.2014р. по 18.12.2014р.

Позивач зазначає, що внаслідок рішень службових осіб другого відповідача, які визнані судовими рішеннями такими, що не відповідають законодавству України, з позивача було надмірно стягнуто до державного бюджету суми податку на додану вартість та суми митних зборів. Позивач стверджує, що неправомірні рішення другого відповідача призвели до безпідставного вилучення грошових коштів , які позивач міг використати для погашення зобов'язань по кредитним договорам № 031-КЛ від 04.10.2012р. та № 015-КЛ від 01.08.2013р. Позивач провів розрахунки, згідно яких , з уточненням заяви від 16.03.2015р. про зменшення позовних вимог, зазначає, що розмір упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій другого відповідача становить 18529,08 грн. ( а.с.149-151).

Стосовно стягнення упущеної вигоди позивач посилається на приписи ч.1 ст. 1174 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, зазначає, що існує причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями другого відповідача та своєю неможливістю погасити перед банківськими установами кредитну заборгованість.

Другий відповідач провів контррозрахунок загальної суми коштів, які позивач міг би направити на погашення кредиторської заборгованості , згідно якого розмір суми коштів, які позивач міг би направити на сплату відсотків за користування кредитами становить 17688,30 грн. Разом з тим, другий відповідач зазначає, що він не приймав рішення про укладення кредитних договорів № 031-КЛ та № 015-КЛ, тому відсутній причинний зв'язок між коригуванням митної вартості товарів та датами погашення позивачем кредиторської заборгованості перед банківськими установами.

Суд провів розрахунки для встановлення суми грошових коштів , які позивач мав би можливість сплатити банківським установам в разі відсутності неправомірного, що підтверджується постановами адміністративного суду, коригування другим відповідачем митної вартості товарів, зазначений розмір становить 17688,30 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з держбюджету на користь позивача коштів в сумі 17688,30 грн. суд вважає правомірними, такими, що передбачені ст..1174 Цивільного кодексу України, тому задовольняє позов в цій частині.

Заперечення відповідачів стосовно того, що відсутні підстави для стягнення шкоди на користь позивача суд вважає безпідставними, так як неправомірність коригування другим відповідачем митної вартості товарів встановлена постановами Сумського окружного адміністративного суду: від 03.12.2013р. по справі № 818/8143/13-а; від 27.04.2013р. по справі № 818/407/14; від 19.05.2014р. по справі № 818/874/14; від 20.05.2014р. по справі № 818/875/14; від 14.05.2014р. по справі № 818/923/14; від 22.05.2014р. по справі № 818/1033/14; від 12.06.2014р. по справі № 818/1257/14, які вступили в законну силу у встановленому порядку.

Згідно вимог ч.4 ст. 35 ГПК України , вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, тобто вищевказаними постановами Сумського окружного адміністративного суду встановлені факти невідповідності рішень другого відповідача вимогам діючого законодавства, зазначені рішення відповідача пов'язані з неможливістю позивачем виконати в повному обсязі свої зобов'язання перед банківськими установами по укладених кредитних договорах.

Позивач також, посилаючись на приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України , зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, вказує, що відповідно до ст. Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відповідальність обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період ,за який нараховується пеня. Позивач провів розрахунки, згідно яких вважає, що з державного бюджету України на його користь підлягає до стягнення 32129,24 грн. недоїмки.

Зазначені вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам цивільного законодавства. Поняття неустойки наведено в ст. 549 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто для стягнення неустойки позивач повинен подати докази існування договірних зобов'язань між ним та відповідачами та щоб цими договірними зобов'язаннями була передбачена відповідальність відповідачів.

Позивач доказів існування підстав для стягнення неустойки не подав, тому суд відмовляє в задоволенні його вимог про стягнення 32129,24 грн. недоїмки.

Позивач також просить зобов'язати першого відповідача відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача завдані неправомірними рішеннями службових осіб другого відповідача грошові кошти в сумі 50714,00 грн. (18584,76 грн. упущеної вигоди та 32129,24 грн. недоїмки за прострочення виконання грошових зобов'язань), однак ці вимоги позивач має право ставити до першого відповідача лише за наявності підстав для відшкодування коштів, на час розгляду справи по суті такі підстави відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання першого відповідача вчинити певні дії, зокрема, відшкодувати кошти

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивача пропорційно до заявлених позовних вимог підлягає поверненню з Державного бюджету 637,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст.44, 49. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовільнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» 40035, м. Суми, вул.Заливна,11, поверх1, код 31997624) 17688,30 грн. шкоди.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»( 40035, м. Суми, вул.Заливна,11, поверх1, код 31997624) судовий збір у розмірі 637,22 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 75 від 15.01.2015 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/152/15.

5. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Повне рішення складено 24.04.2015р.

Суддя В.М. Моїсеєнко