ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 909/228/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства "Енергоринок",

вул.Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

вул.Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ,76014;

про: стягнення заборгованості в сумі 47 364 496,99грн., з яких: 45 429 093,10грн. - основний борг, 1 408 301,89грн. - інфляційні втрати, 63 476,27грн. - 3% річних, 418 196,64грн. - пеня, 45 429,09грн. - штраф.

За участю представників сторін:

від позивача: Алмаз В.В.- провідний юрисконсульт,(довіреність №01/44-745Д від 25.12.14р.);

від відповідача: Гурова О.М. - заступник директора з юридичних питань, (довіреність №559 від 27.08.2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Енергоринок", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" заборгованості в сумі 47 364 496,99грн., з яких: 45 429 093,10грн. - основний борг, 1 408 301,89грн. - інфляційні втрати, 63 476,27грн. - 3% річних, 418 196,64грн. - пеня, 45 429,09грн. - штраф.

Представник позивача подав суду клопотання №01/44-3353 від 16.03.15р. (вх№4180/15 від 17.03.15р.), в якому, у зв"язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 45 429 093,10грн., просить суд, припинити провадження у справі в цій частині.

В судовому засіданні 17.03.15р. оголошувалась перерва до 02.04.15р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р., на виконання умов якого, ДПЕ/позивач, передав у власність ЕК/відповідача, по акту купівлі-продажу електроенергії від 31.12.14р. за грудень 2014р., електричну енергію в обсязі 217 904, 901 тис. кВт/г на, загальною вартістю 108 740 909,05грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за поставлену електроенергію;

- п. 7.3.2 Договору із змінами внесеними Додатковою угодою №4686/01 від 30.04.08р. до Договору, згідно якого, відповідачу нараховано 418 196,64грн. - пені, 45 429,09грн. - штрафу;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої, відповідачу нараховано 1 408 301,89грн. - інфляційних втрат, 63 476,27грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні факт сплати основного боргу за поставлену електроенергію в сумі 45 429 093,10грн. підтвердив, позовні вимоги в частині стягнення 418 196,64грн. - пені, 45 429,09грн. - штрафу, 1 408 301,89грн. - інфляційних втрат, 63 476,27грн. - 3% річних визнав. Разом з тим, відповідач просить суд, взяти до уваги повноту та добровільність виконання ним своїх договірних зобов"язань зі сплати основного боргу та врахувати, той факт, що заборгованість перед позивачем за поставлену електричну енергію виникла з незалежних від відповідача обставин, а через різку інфляцію національної грошової одиниці на кінець 2014р., що не покривала витрати ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на здійснення основної діяльності; різке зростання річних витрат у структурі тарифів на передачу та постачання електроенергії; збільшення витрат на проведення аварійних та ремонтних робіт у електромережах; значне зростання оптової ринкової ціни на електричну енергію, що закуповується відповідачем; утворення значних сум заборгованостей населення, юридичних осіб, що відносяться до комунальної сфери економіки та юридичних осіб, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, за спожиту електроенергію (дебіторська заборгованість складає 13 млн.грн., борг по дотаційному сертифікату становить 19 млн.грн.) та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 41 819,66грн., а також розстрочити виконання рішення суду на 9 місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, зважаючи на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Державним підприємством "Енергоринок"(ДПЕ/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго"(ЕК/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р.

За цим Договором ДПЕ зобов"язується продавати, а ЕК зобов"язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору. ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності, в обсягах, визначених розділом 4 Договору (п.п. 2.1., 3.2.Договору).

Згідно п.3.4. Договору, середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п.4.2.Договору.

Пунктом 4.2. Договору, встановлено, що обсяги фактично отриманої електроенергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку. Вся фактично отримана ЕК електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ.

Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК, скріплений печатками сторін акт купівлі-продажу електроенергії (п. 4.13. Договору).

Відповідно до п. 6.4.Договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК.

Згідно п.2. Додаткової угоди №7059/04 від 01.06.11р. до Договору, правонаступником усіх зобов"язань (прав і обов"язків) Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" за Договором купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р. є Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго".

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, ДПЕ/позивач передав у власність ЕК/відповідача, електричну енергію в обсязі 217 904, 901 тис. кВт/г на, загальною вартістю 108 740 909,05грн. Даний факт підтверджує належним чином оформлений підписаний та скріплений печатками сторін акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.14р. за грудень 2014р.(а.с.27).

Проте, відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов"язання в частині здійснення розрахунків за поствлену електроенергію, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 45 429 093,10грн.

Разом з тим, представники позивача та відповідача, повідомили суд про повне погашення відповідачем основного боргу за отриману електроенергію, в сумі 45 429 093,10грн.

Враховуючи вищенаведене, наявність в матеріалах справи розшифровки банківської виписки ДП "Енергоринок" про надходження коштів від ПАТ "Прикарпаттяобленерго" за Договором купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р. за період 01.12.14р. по 15.03.15р., довідки по розрахунках ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з ДП "Енергоринок", станом на 01.03.15р. (а.с.45-47), якими підтверджено сплату відповідачем заборгованості за електричну енергію в сумі 45 429 093,10грн., обумовлену Договором купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р., суд прийшов до висновку, про припинення існування між сторонами предмету спору, що в свою чергу, в силу п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору) є підставою для припинення провадження у справі в цій частині.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір купівлі-продажу електроенергії №3655/02 від 15.12.06р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3.2 Договору із змінами внесеними Додатковою угодою №4686/01 від 30.04.08р. до Договору, встановлено, що в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у термін, встановлений п.6.4.Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення), за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п.7.3.2 Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 418 196,64грн. - пені, 45 429,09грн. - штрафу, 1 408 301,89грн. - інфляційних втрат, 63 476,27грн. - 3% річних, у відповідності до розрахунку а.с.9, який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Разом з тим, норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати основного боргу, матеріальні інтереси обох сторін, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - електрична енергія, яка купується ПАТ "Прикарпаттяобленерго" за Договором №3655/02 від 15.12.06р., використовується відповідачем, для постачання електричної енергії, яка споживається населенням, юридичними особами, що відносяться до комунальної сфери економіки та юридичними особами що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги (дебіторська заборгованість складає 13 млн.грн., борг по дотаційному сертифікату становить 19 млн.грн.), різке збільшення річних витрат у структурі тарифів на передачу та постачання електроенергії (поповнення аварійного запасу - 5млн.грн., витрати на паливо - 10млн.грн., зарплата понад тариф - 19 млн.грн., компенсація збитків по наданню послуг з приєднання - 5млн.грн., ремонтні роботи - 19 млн.грн., виконання інвестиційної програми понад тариф - 34млн.грн., сплата податку на прибуток - 3 млн.грн.), значне зростання оптової ринкової ціни на електричну енергію, що закуповується відповідачем у порівнянні з прогнозованою ринковою ціною за листопад - грудень 2014р. (на 26млн.грн.), а також, зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим і сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм електричної енергії, та те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, позивачу відшкодовано 1 408 301,89грн. - матеріальних втрат від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів, суд вважає за можливе, зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача 41 819,66грн. - пені.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.

Приписи п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, надають право господарському суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, слід враховувати правила ст.121 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких, господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, зокрема, розстрочити виконання рішення. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалась судом (п.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.12р. із змінами та доповненнями).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягає пеня в сумі 41 819,66грн., штраф в сумі 45 429,09грн., інфляційні втрати в сумі 1 408 301,89грн., 3% річних в сумі 63 476,27грн. В частині стягнення пені в сумі 376 376, 98грн. - відмовити. В частині стягнення основного боргу в сумі 45 429 093,10грн. - провадження у справі припинити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 9, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ДП "Енергоринок" до відповідача ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 47 364 496,99грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 00131564) на користь Державного підприємства "Енергоринок", вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 21515381) 41 819,66грн. (сорок одну тисячу вісімсот дев"ятнадцять грн. 66коп.) - пені, 45 429,09грн. (сорок п"ять тисяч чотириста двадцять дев"ять грн. 09коп.) - штрафу, 1 408 301,89грн. (один мільйон чотириста вісім тисяч триста одну грн. 89коп.) - інфляційних втрат, 63 476,27грн. (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят шість грн. 27коп.) - 3% річних, 73 080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул.Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ,76014 (ідентифікаційний код 00131564) 45 429 093,10грн. (сорок п"ять мільйонів чотириста двадцять дев"ять тисяч дев"яносто три грн. 10коп.) - основного боргу - провадження у справі припинити.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул.Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ,76014 (ідентифікаційний код 00131564) 376 376, 98грн. (триста сімдесят шість тисяч триста сімдесят шість грн. 98коп.) пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.15р.

Суддя С.Кобецька