ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/10192/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Приватного підприємства "УКРЕКСІМПРОМ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4332942грн.60коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Кошман О.В., дов. №19/5 від 29.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Укрексімпром» м. Дніпродзержинськ звернулось до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 3274142грн.38коп., суми штрафних санкцій в розмірі 1058800грн.22коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору №13064т від 30.08.2013р. щодо оплати поставлених запчастин тепловозу ТЕ116; договір №180414ц від 18.04.2014р. про уступку права вимоги; видаткові накладні №181 від 18.09.2013р., №16/1 від 16.10.2013р., №17/1 від 17.10.2013р.; податкові накладні №540 від 18.09.2013р., №477 від 16.10.2013р., №514 від 17.10.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків; повідомлення до договору №180414ц від 18.04.2014р.; рахунки №189/1 від 18.09.2013р., №1610 від 16.10.2013р., №1710 від 17.10.2013р.; претензію №01-12-14 від 03.12.2014р.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між ТОВ «ТОЛК» та «ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» договору №13064т від 30.08.2013р., відповідачу були поставлені запчастини тепловозу ТЕ116, які були отримані представником відповідача.

ТОВ «ТОЛК» було виставлено відповідачу рахунки для оплати №189/1 від 18.09.2013р. на суму 149751грн.51коп., №1610 від 16.10.2013р. на суму 1591142грн.38коп., №1710 від 17.10.2013р. на суму 1983800грн.36коп. Загальна сума становить 3724694грн.25коп. Протягом 2013р. відповідач сплатив 400800грн.36коп. для погашення суми боргу згідно рахунку №1710 від 20.11.2013р.

Між ТОВ «ТОЛК» та позивачем був укладений договір №180414ц від 18.04.2014р., згідно якого ТОВ «ТОЛК» відступлено позивачу право вимоги до боржника (відповідача). В 2014р. відповідач перерахував 49751грн.12коп. на погашення суми боргу згідно рахунку №189/1 від 18.09.2013р.

Позивач вказує, що на момент звернення з позовом до суду сума боргу в розмірі 3274142грн.38коп. складається із заборгованості згідно рахунку №189/1 від 18.09.2013р. на суму 100000грн., рахунку №1610 від 16.10.2013р. на суму 1591142грн.38коп., згідно рахунку №1710 від 17.10.2013р. на суму 1583000грн.

На адресу відповідача направлялась претензія №01-12-14 від 03.12.2014р. з вимогою про сплату боргу в розмірі 3274142грн.38коп., яка залишена відповідачем без реагування.

Також позивач заявив до стягнення суму штрафних санкцій в розмірі 1058800грн.22коп. Як вбачається з доданого до позову розрахунку, фактично вказана сума складається з сум пені в розмірі 265230грн.53коп., 3% річних в розмірі 91978грн.72коп. та інфляційної складової в розмірі 701590грн.97коп.

Заявою №01-13/17 від 19.01.2015р. позивач збільшив розмір позовних вимог, збільшення розміру відбулось за рахунок зміни періоду нарахування сум штрафних санкцій, складники цієї суми залишились незмінними: пеня, 3% річних та інфляційна складова.

Таким чином, позивач наполягав на стягненні з відповідача суми боргу в розмірі 3274142грн.38коп. та суми пені в розмірі 265230грн.52коп., 3% річних в розмірі 105295грн.77коп. та інфляційної складової в розмірі 920887грн.80коп.

Дослідивши зміст вказаної заяви та обсяг повноважень особи, яка підписала вказаний документ, суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У відзиві №15-19/21 від 14.01.2015р. відповідач вказав, що фактично між ним та позивачем не укладались договори про поставку запасних частин для ремонту тепловозів. Продукція була поставлена ТОВ «ТОЛК», яке в подальшому уклало договір №180414ц від 18.04.2014р. з позивачем.

Згідно результатів документальної позапланової невиїзної ревізії, яка проводилась податковою інспекцією за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011-01.06.2014р. встановлено «сумнівність» поставок від ТОВ «ТОЛК» на адресу відповідача.

Також відповідач просив застосувати строк позовної давності згідно положень статей 258 та 267 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях №01-13/23 від 30.01.2015р. позивач вказав, що договір №13064т від 30.08.2013р. укладався згідно вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти. ТОВ «ТОЛК» було визнано переможцем за результатами проведеної процедури закупівлі.

В 2013році первинна бухгалтерська документація оформлялась бухгалтерією відповідача і заперечень щодо її змісту не було. В квітні 2014р. відповідач підписав акт звірки за період з 01.01.2013р. по 31.03.2014р. на суму 3323893грн.50коп. Отримавши повідомлення про уступку права вимоги та оригінал договору, відповідач не надавав жодних письмових заперечень щодо умов цього договору та частково погасив борг за рахунком №189\1 від 18.09.2013р. на суму 49751грн.12коп.

В 2013році відповідачем здійснювався ремонт тепловозів, серед яких був тепловоз 2ТЕ116 приписки локомотивного депо Дебальцеве і на який були встановлені запчастини, отримані від ТОВ «ТОЛК». В 2014році в межах гарантійного строку ТОВ «ТОЛК» замість відповідача вирішувались виробничі моменти щодо ефективної роботи встановлених запчастин. Тому є необґрунтованим твердження про сумнівність поставки. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту сумнівності поставки.

Позивач також не погоджується із застосуванням строку позовної давності до заявлених вимог, оскільки вважає, що строк позовної давності не минув.

У заяві №01-13/27 від 06.02.2015р. позивач заявив про віднесення на відповідача витрат в розмірі 4000грн. на підставі договору №1 від 05.01.2015р. про надання правової допомоги. В подальшому, представником позивача було додано до матеріалів справи платіжне доручення №1 від 17.02.2015р., згідно якого платником коштів в розмірі 4000грн. виступає позивач, отримувачем - ФОП Путь Ігор Іванович, призначення платежу - оплата за юридичні послуги згідно договору б/н від 05.01.2015р.

У відзиві №15-19/9 від 09.02.2015р. відповідач також не погодився із заявленими вимогами та вказав на їх необґрунтованість. Додатково зазначив. що ТОВ «ТОЛК» укладений договір цесії з порушенням статті 512 Цивільного кодексу України. між ТОВ «ТОЛК» та відповідачем не було узгоджено передачу третій особі конфіденційні відомості виробничого та комерційного порядку, пов'язані з договором. Тому договір цесії є недійсним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015р. провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №904/809/15.

10.03.2015р. на адресу суду надійшло клопотання Приватного підприємства «Укрексімпром» про поновлення провадження у справі. У своєму клопотанні, Приватне підприємство «Укрексімпром» зазначало, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015р. у справі №904/809/15 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Приватного підприємства «Укрексімпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК» щодо визнання недійсним укладений між Приватним підприємством «Укрексімпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК» договір уступки вимоги (цесії) №180414ц від 18.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015р. провадження по справі №904/10192/14 було поновлено у зв`язку з усуненням обставин, що обумовили зупинення провадження по справі. На підставі клопотання представника відповідача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів.

На адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку представника позивача в судове засідання від 23.04.2015р. та намір збільшити розмір позовних вимог. Представник відповідача підтримав вказане клопотання.

Протягом судового розгляду справи, починаючи з 24.12.2014р., судом надавалась можливість сторонам надати всі наявні документи для підтвердження своїх правових позицій. Враховуючи строки, передбачені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

Під час судового провадження позивач просив застосувати заходи із забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які знаходяться на рахунках №26004105342004, №26005060369400, №26052105342001, №26006105342057, №26045060025641, а також на грошові кошти відповідача у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» №2600400062701, №2600500062702.

Відповідач заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, оскільки наведене може призвести до зупинення підприємства та його банкрутства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши вказане клопотання та обставини, якими позивач обґрунтовує наявність підстав для забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні через недоведеність.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «ТОЛК» (далі - постачальник) був підписаний договір поставки №13064т від 30.08.2013р. (далі - договір поставки), згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору. Найменування товару - запчастини тепловоза ТЕ116. Узгоджена сторонами специфікація №1 (додаток №1 до договору) долучена до матеріалів справи.

Згідно розділу 5 договору поставки датою поставки вважається дата підписання накладної на приймання товару. Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаного в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару і видати постачальнику доручення на отримання даної партії товару.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 договору поставки замовник оплачує товар за ціною, вказаною в специфікації. Ціни в накладних і/або в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Загальна сума за договором складає 9885786грн.85коп. (з ПДВ).

Пунктами 7.1 - 7.4 договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі.

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

У винятковому випадку допускається попередня оплата очікуваної поставки товару. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання по даному договору в повному обсязі, як і подальша оплата за договором, ця сума першочергово зараховується постачальником як виконання основних грошових зобов'язань.

Згідно пункту 11.4 договору поставки за несвоєчасне перерахування коштів згідно пункту 7.2 договору замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На виконання положень договору поставки згідно видаткових накладних №181 від 18.09.2013р. на суму 149751грн.12коп., №16/1 від 16.10.2013р. на суму 1591142грн.38коп., №17/1 від 17.10.2013р. на суму 1983800грн.36коп. ТОВ «ТОЛК» був поставлений відповідачу товар на загальну суму 3724693грн.86коп.

З урахуванням положень договору поставки щодо оплати протягом 60 банківських днів з дня отримання товару відповідач мав сплатити кошти позивачу в строк до

- видаткова накладна №181 від 18.09.2013р. на суму 149751грн.12коп. - до 11.12.2013р.

- видаткова накладна №16/1 від 16.10.2013р. на суму 1591142грн.38коп. - до 15.01.2014р.

- видаткова накладна №17/1 від 17.10.2013р. на суму 1983800грн.36коп. - до 16.01.2014р.

Відповідачем в 2013 році були перераховані кошти, якими було частково погашено заборгованість за видатковою накладною №17/1 від 17.10.2013р. - платіж 20.11.2013р. на суму 200000грн., 22.11.2013р. на суму 200800грн.36коп.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК» (далі - цедент) та Приватним підприємством «Укрексімпром» (далі - цесіонарій) був підписаний договір цесії №180414ц від 18.04.2014р. (далі - договір №180414ц від 18.04.2014р.), згідно якого цедент відступає, а цесіонарій отримує право вимоги виконання зобов'язання ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - боржник) з оплати товару за договором №13064т від 30.08.2013р. в сумі 3323893грн.50коп.

Вказана сума боргу також зазначена в підписаному та засвідченому печатками підприємств акті звіряння розрахунків, складеному між ТОВ «ТОЛК» та ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» за період з 01.01.2013р. по 31.03.2014р.

Згідно пункту 4.1 договору №180414ц від 18.04.2014р. відступлення права вимоги вважається здійсненим з моменту підписання сторонами цього договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015р. у справі №904/809/15 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Приватного підприємства «Укрексімпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК» про визнання недійсним укладеного між Приватним підприємством «Укрексімпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК» договору уступки вимоги (цесії) №180414ц від 18.04.2014р. На момент вирішення спору вказане судове рішення набрало чинності.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом №1804/01 від 18.04.2014р. позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором №13064т від 30.08.2013р. та направив копію договору №180414ц від 18.04.2014р.

Статтею 518 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Доказів висування відповідачем на адресу нового кредитора таких заперечень суду не надано. Відповідачем був здійснений платіж від 09.07.2014р. на рахунок позивача з метою погашення заборгованості за видатковою накладною №181 від 18.09.2013р. на суму 49751грн.12коп.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом існувала заборгованість на загальну суму 3274142грн.38коп., а саме - за видатковою накладною №181 від 18.09.2013р. в розмірі 100000грн., №16/1 від 16.10.2013р. - 1591142грн.38коп.; №17/1 від 17.10.2013р. - 1583000грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань в розмірі 3274142грн.38коп. перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві щодо сумнівності договору поставки №13064т від 30.08.2013р. суд зазначає наступне.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання недійсним договору поставки №13064т від 30.08.2013р. суду не надано.

Також відповідачем не надано суду доказів прийняття податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій та донарахування податкових зобов'язань відносно спірних господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства «Укрексімпром» м. Дніпродзержинськ до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 3274142грн.38коп.

На підставі положень пункту 11.4 договору поставки та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував суми пені, 3% річних та інфляційну складову за порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару.

За видатковою накладною №18/1 від 18.09.2013р. -

- пеня за період з 12.12.2013р. по 12.06.2014р. на суму боргу 149751грн.12коп. в розмірі 11212грн.86коп.

- 3% річних за період з 12.12.2013р. по 09.07.2014р. на суму боргу 149751грн.12коп. в розмірі 2597грн.05коп.; за період з 10.07.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 100000грн. в розмірі 1734грн.24коп., загальна сума 4331грн.29коп.

- інфляційна складова за період з грудня 2013р. по січень 2015р. в розмірі 33093грн.81коп.

За видатковою накладною №17/1 від 17.10.2013р. -

- пеня за період з 16.01.2014р. по 16.07.2014р. на суму боргу 1583000грн. в розмірі 126813грн.47коп.

- 3% річних за період з 16.01.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 1583000грн. в розмірі 50222грн.30коп.

- інфляційна складова за період січень 2014р. - січень 2015р. в розмірі 442758грн.30коп.

За видатковою накладною №16/1 від 16.10.2013р. -

- пеня за період 15.01.2014р. по 15.07.2014р. на суму боргу 1591142грн.38коп. в розмірі 127204грн.19коп.

- 3% річних за період з 15.01.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 1591142грн.38коп. в розмірі 50742грн.18коп.

- інфляційна складова за період січень 2014р. - січень 2015р. в розмірі 445035грн.69коп.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми штрафних санкцій, до яких він включив суми пені в розмірі 265230грн.52коп., 3% річних в розмірі 105295грн.77коп. та інфляційної складової в розмірі 920887грн.80коп.

Під час судового провадження відповідачем було зроблено заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом 22.12.2014р. Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Слід також зазначити, що за загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З рахуванням викладеного та за результатами перевірки правильності складеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що належний розмір сум дорівнюватиме:

1. за видатковою накладною №18/1 від 18.09.2013р.

- пеня за період з 22.12.2013р. по 12.06.2014р. на суму боргу 149751грн.12коп. в розмірі 10679грн51коп.

- 3% річних за період з 12.12.2013р. по 08.07.2014р. на суму боргу 149751грн.12коп. в розмірі 2560грн.13коп., за період з 09.07.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 100000грн. в розмірі 1742грн.47коп., загальна сума 4302грн.60коп.

- інфляційна складова за період з січня 2014р. по червень 2014р. на суму боргу 149751грн.12коп. в розмірі 17321грн.67коп., за період з липня 2014р. по січень 2015р. на суму боргу 100000грн. в розмірі 15393грн.05коп., загальна сума 32714грн.32коп.

2. за видатковою накладною №17/1 від 17.10.2013р.

- пеня за період з 16.01.2014р. по 16.07.2014р. на суму боргу 1583000грн. в розмірі 126813грн.47коп.

- 3% річних за період з 16.01.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 1583000грн. в розмірі 50222грн.30коп. (під час розрахунку судом сума 3% річних за цей період виявилась більшою, ніж заявлено позивачем, але суд не має повноважень збільшувати розмір позовних вимог)

- інфляційна складова за період лютий 2014р. - січень 2015р. в розмірі 442758грн.30коп. (під час розрахунку судом сума інфляції за цей період виявилась більшою, ніж заявлено позивачем, але суд не має повноважень збільшувати розмір позовних вимог)

3. за видатковою накладною №16/1 від 16.10.2013р.

- пеня за період 15.01.2014р. по 15.07.2014р. на суму боргу 1591142грн.38коп. в розмірі 127204грн.19коп.

- 3% річних за період з 15.01.2014р. по 06.02.2015р. на суму боргу 1591142грн.38коп. в розмірі 50742грн.18коп.

- інфляційна складова за період лютий 2014р. - січень 2015р. в розмірі 445035грн.69коп. (під час розрахунку судом сума інфляції за цей період виявилась більшою, ніж заявлено позивачем, але суд не має повноважень збільшувати розмір позовних вимог)

Таким чином, суд присуджує до стягнення пеню в розмірі 264697грн.17коп., 3% річних в розмірі 105267грн.08коп., інфляційну складову в розмірі 920508грн.31коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 533грн.35коп., 3%річних в розмірі 28грн.69коп., інфляційної складової в розмірі 379грн.49коп. слід відмовити.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Доказів наявності статусу адвоката у особи, якій було перераховано кошти платіжним дорученням №1 від 17.02.2015р,. (копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій) суду не надано

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про віднесення на відповідача витрат позивача на оплату юридичних послуг в розмірі 4000грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 44, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Укрексімпром» м. Дніпродзержинськ до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 3274142грн.38коп., суми пені в розмірі 265230грн.52коп., 3% річних в розмірі 105295грн.77коп. та інфляційної складової в розмірі 920887грн.80коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 00659101, місцезнаходження - 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Красно заводська, 7) на користь Приватного підприємства «Укрексімпром» м. Дніпродзержинськ (Ідентифікаційний код - 37103187, місцезнаходження - 51911, м. Дніпродзержинськ, провулок Черняховського, буд. 11, кв. 14) суму боргу в розмірі 3274142грн.38коп., пеню в розмірі 264697грн.17коп., 3% річних в розмірі 105267грн.08коп., інфляційну складову в розмірі 920508грн.31коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 533грн.35коп., 3%річних в розмірі 28грн.69коп., інфляційної складової в розмірі 379грн.49коп. відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які знаходяться на рахунках №26004105342004, №26005060369400, №26052105342001, №26006105342057, №26045060025641, а також на грошові кошти відповідача у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» №2600400062701, №2600500062702.

В судовому засіданні від 23.04.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 24.04.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова