ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/1585/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення суми неустойки за порушення строків поставки продукції за контрактом № 1755 від 22.05.2013 у загальному розмірі 3 306 430 грн. 80 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Гарькавий А.Г. - представник (довіреність №14-443 юр від 29.12.2014)

від відповідача: Різник С.Г. - представник (довіреність №70-01/14 від 10.01.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі відповідач) суму неустойки за порушення строків поставки продукції за контрактом № 1755 від 22.05.2013 у загальному розмірі 3 306 430 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено продукцію за контрактом № 1755 від 22.05.2013 з порушенням строків, узгоджених сторонами у специфікації № 1 від 22.05.2013, та в подальшому змінених, шляхом обміну сторонами листами, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати сплати неустойки на підставі пункту 7.1. контракту № 1755 від 22.05.2013 у розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 19.03.2015.

Так, у судовому засіданні 19.03.2015 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Від відповідача 19.03.2015 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він здійснив контррозрахунок штрафу та визначив суму 2 285 471,16 грн., у зв'язку з чим просить суд об'єктивно оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій зі збитками позивача, врахувати майновий стан відповідача, дотриматися балансу інтересів обох сторін та зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених в позові. У відзиві на позов відповідач зазначає про таке.

Так, сторонами, шляхом обміну листами, були змінені строки поставки продукції за спірним договором. При цьому, відповідач не погоджується, що вказана зміна строків відбулася у формі, що передбачена спірним контрактом, а саме у його пункті 10.2., а отже вказані листи, на думку відповідача, не можуть прийматися судом до уваги, а строки поставки товару є погодженими у специфікації № 1 від 22.05.2013. З урахуванням вказаних обставин, відповідач зазначає про частковий пропуск позивачем строку позовної давності та зазначає про те, що позивач має право на нарахування неустойки за період з 23.02.2014 по 21.06.2014, тобто за 119 календарних днів. Так, здійснивши власний розрахунок суми неустойки за вказаний період, відповідач вважає, що обґрунтованою неустойкою є сума 2 285 471 грн. 16 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2015 не погоджувався із вказаною позицією відповідача, зазначаючи, що своєю відповіддю у вигляді листа, відповідач підтвердив внесення змін до строків поставки саме в такій формі (шляхом обміну листами), а отже позивачем строк позовної давності не пропущено, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.03.2015 оголошувалась перерва по 23.04.2015.

У судовому засіданні 23.04.2015 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини і докази, що надані ним до матеріалів справи та викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні наполягав на врахуванні під час прийняття рішення у справі обставин, що викладені ним у відзиві на позов.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 22.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - покупець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі - продавець, відповідач) було укладено контракт № 1755 (далі - контракт) (а.с.14-20), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій), узгодженої(них) до контракту, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах контракту (пункт 1.1. контракту).

Контракт вступає в дію з 22.05.2013 і діє по 31.12.2014 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по контракту, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (пункт 10.4. контракту).

Доказів зміни або розірвання вказаного контракту сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 3.1. контракту умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року та узгоджуються у відповідній(их) специфікації(ціях).

Згідно з пунктом 3.2. контракту поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) специфікації(ціях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення. Датою подачі замовлення вважається дата його направлення електронною поштою не е-mail main@dtm.dp.ua або факсом 0563714917. Замовлення повинне містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікації(ціях).

Так, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 22.05.2013 (додаток до контракту), в якій сторони узгодили код матеріалу, назву матеріалу, договірну кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, строки та умови поставки, умови, неустойки та інше (а.с.24).

Відповідно до вказаної специфікації сторони узгодили, що строк поставки вказаної у ній продукції - до 20.12.2013.

Крім того, позивачем було надано відповідачу:

- замовлення на поставку № 4500117376 від 27.05.2013 до контракту на суму 6 401 880 грн. 00 коп., в якому було визначено строки поставки - до 20.12.2013 (а.с.25);

- замовлення на поставку № 4500125833 від 17.09.2013 до контракту на суму 6 401 880 грн. 00 коп. (а.с.26).

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, право на зміну умов договору передбачено статтею 651 Цивільного кодексу України, при цьому, лише у двосторонньому порядку. Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Так, позивач звернувся до відповідача із листом від 03.09.2013 № 332-16173, в якому наголошував на тому, що відповідач відповідно до умов специфікації № 1 зобов'язаний був розробити конструкторську документацію до 30.08.2013, а на час складання вказаного листа було узгоджено тільки 1 креслення, що ставило під сумнів строк поставки 20.12.2013. У вказаному листі позивач просив відповідача підтвердити строк поставки всього комплекту обладнання у строки, обумовлені контрактом.

На вказане звернення позивача, відповідачем було направлено відповідь - лист від 06.09.2013 № 131/26 (а.с.28), в якому останній, посилаючись на великий обсяг унікальних робіт, пов'язаних з вказаним проектом та усне прохання позивача, погодився узгодити закінчення поставки продукції за контрактом в період з 20.01.2014 по 20.02.2014.

На підтвердження запропонованого відповідачем строку, позивачем було направлено відповідачу лист від 20.09.2013 № 232-17304 (а.с.29), в якому він просив вважати анульованим замовлення № 4500117376 від 27.05.2013 до контракту та просив поставку здійснити відповідно до замовлення № 4500125833 від 17.09.2013 в період з 20.01.2014 по 20.02.2014.

Дослідивши тексти вказаних вище листів суд прийшов до висновку, що між сторонами у такій формі було погоджено нові строки поставки за спірним контрактом (змінено їх, шляхом продовження). До вказаного висновку суд прийшов з огляду нас наступне.

Судом враховано, що згідно з пунктом 10.2. контракту усі зміни і доповнення до контракту є невід'ємною його частиною і вважаються дійсними, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін. Будь-які зміни позицій специфікацій у контракті повинні бути завчасно погоджені сторонами й оформлені у вигляді доповнення до контракту і підписані сторонами.

Так, позивач, розуміючи, що відповідач не встигає виконати в обумовлені в специфікації строки певний обсяг робіт, звернувся до відповідач із проханням підтвердити дотримання ним строків поставки продукції (лист від 03.09.2013 № 332-16173).

Відповідач, в свою чергу, підтвердив неможливість передачі ним продукції у обумовлені сторонами строки та висловив готовність погодити закінчення строків поставки в період з 20.01.2014 по 20.02.2014 (лист від 06.09.2013 № 131/26 підписаний директором управління продажу). З тексту вказаного листа вбачається, що відповідач запропонував позивачу погодити будь-який день поставки продукції в період з 20.01.2014 по 20.02.2014. Крім того, у вказаному листі відповідачем не було запропоновано погодити нові строки поставки у порядку, передбаченому пунктом 10.2. контракту, а пропонуючи позивачу новий період поставки у листі, відповідач підтвердив свою згоду у погодженні нових строків поставки саме в такій формі - шляхом обміну листами.

Крім того, отримавши відповідь позивача (лист від 20.09.2013 № 232-17304) з погодженням запропонованого відповідачем періоду поставки - з 20.01.2014 до 20.02.2014, відповідачем не було висловлено заперечення щодо зміни строку поставки у такий спосіб чи вчинено інших дій, які б свідчили про незгоду щодо внесення змін до строку поставки продукції за спірним контрактом у такий спосіб.

Так, посилатися на непогодження нового строку поставки відповідач почав лише після порушення провадження у даній справі, висловлюючи свою незгоду лише у відзиві на позов.

Доказів заперечення відповідача проти погодження вказаних строків протягом виконання замовлення від 27.05.2013 та від 17.09.2013 відповідачем суду не надано.

Крім того, зі змісту пункту 10.2. контракту вбачається, що у вигляді доповнення до контракту вносяться зміни щодо позицій специфікацій, а не всі зміни і доповнення до контракту.

Так, суд приходить до висновку, що сторонами були змінені строки поставки продукції за спірним контрактом та граничний строк поставки був встановлений сторонами - 20.02.2014. А отже посилання у відзиві відповідача на непогодження сторонами зміни строку поставки, та, відповідно, частковий пропуск позовної давності є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом до уваги.

Так, в порушення умов контракту, відповідач здійснив поставку продукції за замовленням на поставку № 4500125833 від 17.09.2013 наступним чином:

- за накладною № 62/791 від 31.05.2014 на суму 1 616 760 грн. 00 коп. (а.с.111);

- за накладною № 62/1177 від 05.08.2014 на суму 479 400 грн. 00 коп. (а.с.52);

- за накладною № 62/1220А від 14.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.61);

- за накладною № 62/1220Б від 14.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.65);

- за накладною № 62/1220В від 14.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.69);

- за накладною № 62/1220Г від 19.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.73);

- за накладною № 62/1220Д від 20.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.77);

- за накладною № 62/1220Е від 20.08.2014 з частиною замовлення без вартості (а.с.81);

- за накладною № 62/1220 від 20.08.2014 на суму 2 874 360 грн. 00 коп. (а.с.59);

- за накладною № 62/1627 від 09.10.2014 на суму 918 000 грн. 00 коп. (а.с.36);

- за накладною № 62/1693 від 17.10.2014 на суму 513 360 грн. 00 коп. (а.с.30).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, згідно з пунктами 3.2., 3.3., 3.4. контракту поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) специфікації(ціях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення. Датою подачі замовлення вважається дата його направлення електронною поштою не е-mail main@dtm.dp.ua або факсом 0563714917. Замовлення повинне містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікації(ціях). Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби). Поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції заявці покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених в пункті 3.6. контракту.

Як було встановлено судом вище, граничний строк поставки був погоджений сторонами - 20.02.2014.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що строки поставки продукції, погодженої сторонами у специфікації № 1 від 22.05.2013, з урахуванням подальшої їх зміни за згодою сторін, були відповідачем порушені.

При цьому, у пункті 7.1. контракту сторони погодили, що у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених в договорі, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції.

Так, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Разом з цим, частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо воно доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, порушення зобов'язання за відсутності вини вважається випадком, який унеможливлює його виконання як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, відповідач повинен довести відсутність його вини.

При цьому, доказів наявності вказаних обставин сторонами суду не надано, а відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Враховуючи викладені обставини, є наявним факт прострочення поставки товару обумовленого у специфікації №1 до контракту № 1755 від 22.05.2013.

Таке порушення зобов'язання відповідача не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли під час дії угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору.

Даний висновок кореспондується з приписами пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України.

А отже, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідальності, встановленої пунктом 7.1 контракту.

Як було зазначено вище, наведена відповідальність полягає у сплаті відповідачем на користь позивача, у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених у договорі, неустойки у розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 3.3. контракту датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби). А отже, застосування позивачем у розрахунку дати фактичного прийняття продукції за спірними накладними є помилковим, а розрахунок є таким, що не відповідає умовам договору.

Так, згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на встановлення початку строку прострочення з 21.02.2014 та до здійснення поставки продукції 31.05.2014, 05.08.2014, 20.08.2014, 09.10.2014 та 17.10.2014, відповідно, судом визначена кількість днів прострочення за поставку продукції за кожною із вище переліченою накладною (не враховуючи день поставки), а саме:

- за накладною № 62/791 від 31.05.2014 на суму 1 616 760 грн. 00 коп., кількість днів прострочення - 99 днів;

- за накладною № 62/1177 від 05.08.2014 на суму 479 400 грн. 00 коп., кількість днів прострочення - 165 днів;

- за накладною № 62/1220 від 20.08.2014 на суму 2 874 360 грн. 00 коп. , кількість днів прострочення - 180 днів;

- за накладною № 62/1627 від 09.10.2014 на суму 918 000 грн. 00 коп., кількість днів прострочення - 230 днів;

- за накладною № 62/1693 від 17.10.2014 на суму 513 360 грн. 00 коп., кількість днів прострочення - 238 днів.

Застосувавши у розрахунку фактичні дні прострочення та розмір неустойки, що передбачений у пункті 7.1. контракту, здійснивши власний розрахунок неустойки за контрактом, що заявлений позивачем до стягнення, судом встановлені наступні суми неустойки за кожною із поставок:

- за накладною № 62/791 від 31.05.2014 на суму 1 616 760 грн. 00 коп., 99 днів прострочення, сума неустойки - 480 177 грн. 72 коп.;

- за накладною № 62/1177 від 05.08.2014 на суму 479 400 грн. 00 коп., 165 днів прострочення, сума неустойки - 237 303 грн. 00 коп.;

- за накладною № 62/1220 від 20.08.2014 на суму 2 874 360 грн. 00 коп. , 180 днів прострочення, сума неустойки - 1 552 154 грн. 40 коп.;

- за накладною № 62/1627 від 09.10.2014 на суму 918 000 грн. 00 коп., 230 днів прострочення, сума неустойки - 633 420 грн. 00 коп.;

- за накладною № 62/1693 від 17.10.2014 на суму 513 360 грн. 00 коп., 238 днів прострочення, сума неустойки - 366 539 грн. 04 коп. Всього сума неустойки складає 3 269 594 грн. 16 коп.

При цьому, суд враховує, що у відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, у пункті 7.1. контракту сторони узгодили, зокрема, що нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції, а отже положення частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України не можуть застосовуватись у даному випадку, оскільки вказане питання врегульовано сторонами у контракті.

З приводу зменшення розміру штрафних санкцій, про яке відповідач просив у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про його тяжкий матеріальний стан чи існування інших виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення суми неустойки. Крім того, суд враховує і встановлену у справі тривалу прострочку поставки продукції, що досягла за однією із поставок 238 днів. При цьому поважність причин прострочення чи наявність інших обставин, які б свідчили про добросовісність його, як постачальника за контрактом, до матеріалів справи не надано.

Отже, суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 3 269 594 грн. 16 коп., що визначена судом.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) - 3 269 594 грн. 16 коп. - неустойки, 65 391 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко