ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 916/679/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К, Шаргала В.І

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_2 дов.№2036 від 14.04.2015р.

скаржника: не з"явився

розглянувши касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015

у справі №916/679/13 Господарського суду Одеської області

за позовом Іллічівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Іллічівська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін в порядку ст. 22 ГПК України) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 78,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованих споруд: печі та літнього майданчика (позначеними №1 та І відповідно в технічному паспорті); а також зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 78,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій самовільно збудовані споруди печі та літнього майданчика (№1 - піч та І - відповідно в технічному паспорті) Іллічівській міській раді Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2014 (судді: Цісельський О.В., Мостепаненко Ю.І., Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (Величко Т.А., Таран С.В., Туренко В.Б.), позов задоволено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 на користь Іллічівської міської ради Одеської області звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 78,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованих споруд, позначених у технічному паспорті КП "Бюро технічної інвентаризації" від 13.09.2010 року під літерою №1 - піч та І - літній майданчик. Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 на користь Іллічівської міської ради Одеської області повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 78,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій самовільно збудовані споруди, позначені в технічному паспорті КП "Бюро технічної інвентаризації" від 13.09.2010 року під літерою №1 - піч та І - літній майданчик, Іллічівській міській раді Одеської області.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача відсутні документи на підтвердження його права на користування земельною ділянкою пл. 78,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; а свідоцтво на право власності на об'єкти, що розміщені на вказаній земельній ділянці скасовані в судовому порядку, тому об'єкти є самовільно зведеними.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення. Вимоги касаційної скарги в основному мотивовані посиланням на те, що розміщене на спірній земельній ділянці майно (кафе-бар, літній майданчик, піч) належить скаржнику на праві власності як фізичній особі, тому справа не підвідомча господарському суду. Крім того, зазначає, що судом не вирішено питання відшкодування відповідачеві збитків, спричинених звільненням вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_4 також подано касаційну скаргу на вищезазначені рішення та постанову, яка мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили питання щодо її прав без залучення її до участі у справі.

Розглянувши касаційні скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 - припиненню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

24 червня 2010 р. між Іллічівською міської радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди твердого покриття, за умовами п. 1. якого, Орендодавець на підставі рішення Іллічівської міської ради від 29.05.2009 р. №554-V надає, а Орендар приймає в строкову платну оренду комунальну власність тверде покриття, що знаходиться по АДРЕСА_1 в районі кафе "Ахтамар", розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до викопіювання з паспорту МАФ.

У відповідності до п. 2. Договору в оренду передається тверде покриття загальною площею 28,0 м2.

За змістом п. 3. Договору на орендованій ділянці твердого покриття знаходяться літній майданчик розм. 7.0Х4.0 м. Нормативна грошова оцінка твердого покриття становить 1 165,46 грн. (одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 46 коп.). Умовами п. 4. Договору передбачено, що Договір укладений з 24 червня 2010 року по 24 червня 2013 року. Після закінчення строку Договору Орендар має переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж 15 днів до закінчення дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. В іншому випадку договір оренди твердого покриття вважається розірваним.

За приписами п.п. 8., 9. Договору тверде покриття передається в оренду для розташування малої архітектурної форми. Цільове використання твердого покриття: швидке харчування.

Пунктом 13. Договору встановлено, що після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві ділянки з твердим покриттям у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він її одержав в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків, визначених сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з п. 24 Договору дія цього припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- ліквідації фізичної особи-підприємця (юридичної) особи-орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 29 Договору).

Строк дії вищезазначеного договору закінчився 24 червня 2013 року та на новий строк не укладався.

На земельній ділянці за вказаною адресою відповідачем розміщено піч та літній майданчик, вказані споруди зайняли площу 78,4 кв. м.

Судами також встановлено, що постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 28.01.2014 р. у справі №501/5446/13-ц (2а/501/105/13) визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 29.09.2011 за №580 "Про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будівлю кафе-бару зі спорудами за адресою: АДРЕСА_1" в частині видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на споруди №1 - піч, І - літній майданчик, скасовано свідоцтво про право власності на будівлю кафе-бару №35937 від 06.10.2011.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій вбачається, що земельна ділянка зазначеною площею за вказаною адресою відповідачеві не надавалась (правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у відповідача відсутні), відповідачем розміщено на вказаній земельній ділянці споруди, свідоцтво про право власності на які скасовано у судовому порядку, а відтак, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов.

Стосовно посилань касаційної скарги ФОП ОСОБА_3 на те, що літній майданчик, та піч належить скаржнику на праві власності як фізичній особі, тому справа не підвідомча господарському суду та те, що судом не вирішено питання відшкодування відповідачеві збитків, спричинених звільненням вказаної земельної ділянки, то судова колегія касаційної інстанції відхиляє ці доводи з огляду на положення ч.1 ст. 44., п.2 ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України, з приписів яких вбачається можливість використання належного підприємцю майна у його господарській діяльності (більш того, предметом позову є звільнення земельної ділянки, а не вказане майно), а також вищенаведені положення ст. 212 Земельного кодексу України, якими передбачено, що затрати понесені за час незаконного користування земельними ділянками не відшкодовуються.

Щодо права ОСОБА_4 оскаржувати судові рішення у даній справі судова колегія касаційної інстанції виходить з наступного.

За приписами ст. 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, які не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду України від 02.09.2008 №23/294).

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. У той же час ОСОБА_4 не є стороною спірних правовідносин і результат вирішення цього спору безпосередньо не впливає на права та обов'язки останньої, тому провадження за її касаційною скаргою підлягає припиненню.

З урахуванням викладеного підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 80, 107, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі №916/679/13 - без змін.

Провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 припинити.

Головуючий суддя Коробенко Г.П.

Судді Прокопанич Г.К.

Шаргало В.І.