ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову та ухвалувід 20.03.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 господарського суду Дніпропетровської області

у справі№29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, Боржник) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В., якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі Боржника відповідно до норм Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 (суддя - Полєв Д.М.) у задоволенні заяв фізичної особи ОСОБА_6 від 20.01.2015, 05.02.2015 про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження №12012040650000109 відмовлено; у задоволенні заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 20.01.2015, 05.02.2015 про скасування арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження №12012040650000109 відмовлено.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою, ФОП ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_6 звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015, та задовольнити заяви ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно Боржника в межах кримінального провадження №12012040650000109.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) апеляційні скарги ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 - без змін.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 та задовольнити заяву ФОП ОСОБА_4 про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно Боржника в межах кримінального провадження №12012040650000109.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

16.04.2015 до Вищого господарського суду України надійшли клопотання про відкладення розгляду справи від ФОП ОСОБА_4 з мотивів неможливості прибути у судове засідання у зв'язку із хворобою, від ОСОБА_6 та її представника - адвоката Рак Т.С. - у зв'язку з участю останньої 22.04.2015 у судовому засіданні в якості захисника у кримінальному процесі та неможливістю ОСОБА_6 самостійно захищати свої права. Зазначені клопотання задоволенню не підлягають, оскільки до них не додано доказів на підтвердження вказаних названими особами підстав для відкладення розгляду справи та зважаючи на визначені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України порядок та межі касаційного перегляду справи.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження №12012040650000109, суд першої інстанції зазначив, що заяви названих осіб не підлягають розгляду господарським судом в межах наданих йому ГПК України та Законом про банкрутство повноважень.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, апеляційний суд вказав, що скасування господарським судом у справі про банкрутство арештів на майно боржника може мати місце лише у випадку існування реальної перешкоди для реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі, зокрема пов'язаної з наявністю обтяжень, внесених до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та ухиленням відповідного обтяжувача від дій щодо виключення таких записів з реєстрів. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що боржник та ліквідатор не позбавлені права на звернення до слідчого для вирішення питання скасування арештів у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) або оскарження бездіяльності слідчого до відповідного суду, яким у даному випадку господарський суд бути не може.

Заперечуючи такі висновки, ФОП ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до вимог ст.ст. 23, 26, 47, 48 Закону про банкрутство все майно боржника включається до ліквідаційної маси, а визнання боржника банкрутом є підставою для скасування усіх арештів та обмежень з розпорядження майном боржника, в т.ч. і тих, що були накладені слідчим під час розслідування кримінальної справи. При цьому, заявник касаційної скарги вказує, що при розгляді справи про банкрутство названий Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами, зокрема, КПК України.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулись до господарського суду з клопотаннями про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно Боржника в межах кримінального провадження №12012040650000109 (за переліком).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

За таких обставин, звільнення активів боржника з-під заборон та арештів на період процедури банкрутства та, як наслідок, виключення активів боржника з державного реєстру обтяжень рухомого майна, не суперечить приписам законодавства.

Разом з цим, як правомірно було зазначено апеляційним судом, скасування господарським судом у справі про банкрутство арештів на майно боржника може мати місце лише у випадку існування реальної перешкоди для реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі, зокрема пов'язаної з наявністю обтяжень, внесених до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та ухиленням відповідного обтяжувача від дій щодо виключення таких записів з реєстрів.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що арешти (обтяження) нерухомого та рухомого майна боржника, накладені постановами заступника начальника відділу СВ ГУВС України у Дніпропетровській області від 05.10.2010 та від 16.02.2011, до вищенаведених реєстрів не внесені, тобто не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Крім того, апеляційний суд встановив, що Боржником та ліквідатором не подано і доказів звернення до слідчого Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області та Центру надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Дніпропетровського району УДАЇ ГУМВС в Дніпропетровській області з приводу скасування арештів на майно, накладених в межах кримінального провадження та внесення відповідних змін до бази даних транспортних засобів, облік яких здійснюють органи ДАЇ та не доведено ухилення зазначених осіб від виконання постанови про визнання Боржника банкрутом у даній справі та відповідно необхідності вирішення питання про скасування арештів з майна господарським судом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що господарським судом Дніпропетровської області ухвалами від 30.10.2012 та 15.07.2014 були скасовані обтяження на майно Боржника, які накладені іншими обтяжувачами, однак це не призвело до реєстрації припинення обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне також зазначити наступне.

Згідно з п. 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, який набрав чинності 20.11.2012, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Арешт, накладений в межах кримінальної справи, є кримінально-правовою санкцією на підставі КПК України. Господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, не має встановлених процесуальним законодавством правових підстав для скасування арештів, накладених в межах кримінальної справи на підставі КПК України.

Враховуючи приписи ст.ст. 66, 67, 68 ГПК України, ч.3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право вжити передбачених заходів до забезпечення позову, скасувати заходи забезпечення позову, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, скасувати заходи по забезпеченню вимог кредиторів, при цьому ці питання вирішуються господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Проте, відповідно до ст.126 КПК України (в редакції 1960 року) накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а оскарження дій слідчого чи прокурора здійснюється відповідно до ст.234 КПК України (в редакції 1960 року).

Чинним ГПК України не передбачено скасування арештів, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження здійснюється відповідно до порядку, визначеному КПК України.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні заяв про скасування арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги ФОП ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) та ст.ст. 41, 12, 33, 34, 43, 101, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі №29/5005/6896/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 24.04.2015