КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/22337/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсію з 01.07.2011 року, як особі, яка проживає за межами України.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права при прийнятті останньої, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права позивача, оскільки відсутні правові підстави для припинення виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання в держави, з якими державою Україною не укладено міжнародні договори, що врегульовують питання пенсійного забезпечення таких осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, до листопада 1995 року позивач проживала у АДРЕСА_1 з 1992 року їй була призначена пенсія за віком, яку вона отримувала до 2006 року.

01 липня 2014 року представник позивача звернувся до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати пенсії позивача, у задоволені якої відповідач відмовив.

Враховуючи вищевикладене позивач звернулась до суду.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Колегія суддів зазначає, що норма статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» містить у собі положення про те, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогам ст. 51 Закону, пенсійне забезпечення громадян України, що живуть за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Угоди між Україною та державою Ізраїль про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території держави Ізраїль - не існує.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 2 ч. 1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

В пункті 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року зазначено, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону втрачають чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відмова в призначенні чи перерахунку пенсії позивачу є безпідставною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки обмежує права та свободи позивача.

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Вказана правова позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 року по справі К/800/18959/13.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 05 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.