П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року Справа № 161/4712/15-а

Провадження № 2-а/161/191/15

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

30.03.2015 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним адміністративним позовом на обґрунтування вказавши, що до жовтня 2005 року вони проживали в м. Луцьку та отримували пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв»язку з чим виплату пенсій їм було припинено. 26.11.2014 року вони звернулися до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області із заявами про поновлення виплати пенсій за віком. Листом відповідача № 2588/07-2013 від 16.03.2015 року у задоволенні вимог про поновлення пенсії їм було відмовлено, оскільки порядок виплати пенсії залишився без змін. Вважають бездіяльність відповідача протиправною, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» були визнані неконституційними та втратили чинність з моменту прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення. За своїм змістом зазначене рішення Конституційного Суду України надає висновок щодо неконституційності положень закону щодо осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Просять суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1; визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2; зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05 березня 2011 року в розмірах відповідно до чинного законодаства; зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 05 березня 2011 року в розмірах відповідно до чинного законодавства .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року адміністративний позов в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку поновити позивачам пенсії державного службовця з врахуванням сум виплат матеріальної допомоги та індексації за період з 05 березня 2011 року до 30 вересня 2014 року залишено без розгляду.

До початку судового засідання від представників сторін надійшли заяви з клопотанням про розгляд справи без їхньої участі. 23.04.2015 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім того, від представника відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області надійшли письмові заперечення в яких зазначено, що позивачі перебували на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області як отримувачі пенсії за віком: ОСОБА_1 - з 21.06.1992 р. по 30.09.2005 року, ОСОБА_2 - з 05.11.1987 року по 30.09.2005 року. У зв»язку з від'їздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплата пенсії їм була припинена з жовтня 2005 року. Згідно діючого законодавства України під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України. Дійсно, Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» були визнані неконституційними та втратили чинність з моменту прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення, також звернуто увагу Верховної Ради України про необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладені відповідні договори. Однак до теперішнього часу Верховною Радою України такі закони не прийнято, а тому відповідач не має правових підстав та механізму поновлення пенсії зазначеній категорії осіб. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачі є пенсіонерами за віком (а.с. 8) і перебували на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області як отримувачі пенсії за віком: ОСОБА_1 - з 21.06.1992 р. по 30.09.2005 року, ОСОБА_2 - з 05.11.1987 року по 30.09.2005 року.

26.11.2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області із заявами про поновлення виплати пенсій за віком (а.с. 4-5).

Листами № 2588/07-2013 від 16.03.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області у поновленні виплати раніше призначеної їм пенсії за віком позивачам було відмовлено (а.с. 6-7).

Порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії за віком, що є предметом спору в даній справі регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення», який набрав законної сили 01.01.1992 року, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 р. визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З аналізу положень ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після визнання неконституційним другого речення ст. 51 Закону, суд вважає, що виплата пенсії під час перебування особи за кордоном не припиняється, якщо пенсіонер є громадянином України.

За таких обставин з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, оскільки відпала така умова припинення виплати пенсії, як проживання пенсіонера за кордоном,то відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен був протягом 10 днів після з'ясування обставин наявності умов для відновлення виплати пенсії здійснити таке відновлення.

З наданих позивачами копій закордонних паспортів, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України (а.с. 9, 12-13).

Судом також встановлено, що позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю у вересні 2005 року, тобто після набрання законної сили Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення та припинення виплати пенсії, виплата позивачу пенсії за шість місяців наперед перед від'їздом за кордон здійснювалися на підставі вищенаведених законів України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такими, що ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 158-163 КАС України, на підставі Закону України «Про державну службу», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 р., суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.09.2014 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 30.09.2014 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська