ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 913/977/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А. судді Лакізи В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Єфременко О.О. - за довіреністю від за довіреністю від 18.04.2014 р. №14-88;

від відповідача - Набатова В.В.- за довіреністю від 08.01.2015 р. №01-10;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк

та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014р.

у справі № 913/977/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 29087840,35грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.05.2014 р. у справі №913/977/14 (суддя Фонова О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у сумі 26654613,84 грн., 766665,72 грн. пені, 584027,02 грн. 3% річних, 279859,57 грн. інфляційних втрат та 71063,37 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 173, 193 ГК України, статті 525,526, 625 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті за газ, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3436-ТЕ-20, та обґрунтованістю нарахування 584027,02грн. 3% річних, 279859,57грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи у стягненні 95,33грн. 3% річних, місцевий господарський суд зазначив про помилковість їх нарахування позивачем з тих підстав, що відповідачем 21.03.2014р. сплачено 1160000грн., у зв'язку з чим сума боргу на цю дату складає 4854130,94грн., тоді як позивач вказану дату включив до періоду нарахування (14.08.2013р. по 21.03.2014р.) річних на суму боргу 6014130,94грн.

В частині відмови у стягненні 35913,15грн. інфляційних втрат рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат застосовувався індекс інфляції, який існував на початок місяця без урахування поточних оплат, а не індекс інфляції за наступний місяць.

Крім того, судом першої інстанції з посиланням на статтю 83 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір пені на 50% та стягнуто пеню у розмірі 766665,72грн.

Комунальне підприємство "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014 р. у справі №913/977/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5689300,00 грн. та штрафних санкцій.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, тобто на 29.05.2014р., відповідачем сплачено 5689300грн., а тому сума боргу склала 20965313,84грн., про що свідчать копії платіжних доручень, наданих суду разом з клопотанням від 28.05.2014р. №11-371. Крім того, зазначає, що зменшення пені на 50% є недостатнім для підприємства комунальної власності, яке обслуговує 92% споживачів-населення, які несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги, що веде до виникнення заборгованості і затримки сплати природного газу.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також не погодилось з рішенням господарського суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014р. у справі №913/977/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 766665,72грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" на користь позивача 766665,76грн. пені, у стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за приписами Господарського кодексу України учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції. Крім того зазначає, що на момент прийняття рішення місцевим господарським судом сума боргу складала 26654613,84грн. та термін прострочення становить близько півроку. Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення зобов'язаний був дослідити не лише доводи відповідача, а й надати належну правову оцінку запереченням позивача. Так, відповідно до звіту про фінансові результати позивач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, збиток становить 12521324тис. грн., прибуток - 0. Крім того, скаржник зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими 20-24% ставками для забезпечення потреб споживачів газу.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" зазначає, що станом на 18.12.2014р. воно повністю розрахувалось за поставлений природний газ за договором №13/3436-ТЕ-20, за яким газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Лакіза В.В. (т.3,а.с.130).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014р. у справі №913/977/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 766665,72грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" на користь позивача 766665,76грн. пені, у стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014 р. справі №913/977/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5689300,00 грн. та штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (покупцем), укладений договір купівлі-продажу природного газу від №13/3436-ТЕ-20, п.1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013році природний газ, ввезений та митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (а.с.16-21).

Відповідно до п.1.2 цього договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, а також інших суб'єктів господарювання. Використання природного газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п.2.1 цього договору подавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ в обсязі до 21330тис. куб м.

Відповідно до п.5.2 цього договору ціна за 1000куб. м природного газу становить 1091грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб. м природного газу -1091грн., крім того, ПДВ-20% -218,20грн., всього з ПДВ-1309,20грн.

У п.6.1 даного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 даного договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити подавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору про закупівлю природного газу від 28.12.2012р. №13/3436-ТЕ-20 позивачем поставлено відповідачеві протягом вересня - грудня 2013 року природного газу на загальну суму 27814613,84грн., що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами спору (а.с.22-28).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, з простроченням прийнятих на себе грошових зобов'язань, що стало підставою для звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до господарського суду про стягнення з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" 26654613,84грн. основної суми боргу, 315772,72грн. інфляційних втрат, 584122,35грн. 3% річних та 1533331,44грн. пені (т.1,а.с.4-6).

У відзиві від 16.05.2014р. відповідач зазначив про часткове погашення суми боргу, у розмірі 4898800грн., та визначено, що сума боргу становить 21759813,54грн. (а.с.40-42).

Клопотанням від 28.05.2014р. відповідач повідомив, що станом на 28.05.2014р. ним сплачено 5689300грн. боргу, заборгованість складає 209653131,84грн., та просить зменшити пеню та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів і три відсотки річних. В обґрунтування даного клопотання посилається на те, що непокритий збиток підприємства складає 28182тис.грн., а порушення строків оплати за поставлений газ зумовлено несвоєчасними розрахунками Державного бюджету з різниці в тарифах та наявністю дебіторської заборгованості населення у розмірі 17644669грн. (а.с.58,59)

29.05.2014р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.83-97).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга КП Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3436-ТЕ-20, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що КП «"Сєвєродонецьктеплокомуненерго» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 28.12.2012р. №13/3436-ТЕ-20, у зв'язку з чим станом на 07.04.2014р. (момент звернення з позовом та 14.04.2014р.-дата порушення провадження у справі) за відповідачем утворився борг у сумі 21759813,54грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення, зокрема, 26654613,84грн. боргу та зазначив, що відповідачем частково оплачено поставлений газ у сумі 1160000грн. Проте, відповідачем до звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з відповідним позовом платіжним дорученням від 21.03.2014р. та від 24.03.2014р. №583 (оплачено 01.04.2014р.) сплачено 4365000грн., що підтверджується, у тому числі актом звірки розрахунків, складеним за період з 01.01.2013р. по 18.02.20145р. , який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо спір був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне відмову у позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 3205000грн., оскільки вказана сума була сплачена КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» до звернення позивача з позовом, а отже спір в цій частині вимог не існував на момент звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до суду, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов у цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Луганської області в частині стягнення 3205000грн. боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову щодо стягнення 3205000грн.грн. основної суми боргу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 2484300грн., про що свідчать платіжні доручення від 15.04.2014р. №358, від 16.04.2014р. №369, від 17.04.2014р. №386, від 18.04.2014р. №388, від 18.04.2014р. №396, від 22.04.2014р. №454, від 23.04.2014р. №460, від 25.04.2014р. №493, від 28.04.2014р. №5005, від 19.05.2014р. №680, від 20.05.2014р. №722, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 28.02.2015р. та не заперечується сторонами спору .

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково не застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та не припинив провадження у справі в частині стягнення 2484300грн. грн. основної суми боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Луганської області в частині стягнення 2484300грн. боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 2484300грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 584027,02грн. за період прострочення з 14.02.2013р. по 25.03.2014р. та інфляційних втрат у розмірі 279859,57грн. за період прострочення з лютого 2013року по лютий 2014року та відмовив у стягненні 95,33грн. 3% та 35913,15грн. інфляційних втрат у зв'язку з допущеними помилками позивача при здійсненні розрахунку.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% до 766665,72грн., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.3 даного договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити подавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1533331,44грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3436-ТЕ-20 вбачається, що газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

Статтею 14 Закону України «Про державний бюджет 2014 рік» установлено, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1 - 3 та 6 статті 11 цього Закону).

На засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Луганської області, оформленого протоколом від 05.05.2014р. №15, вирішено узгодити обсяг заборгованості КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню, який утворився на 1 квітня 2014року в розмірі 19350357грн., відповідно до розрахунку обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню (а.с.60,61).

Також, зі звіту про фінансові результати за перший квартал 2014року вбачається, що непокритий збиток КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» становить 28182тис.грн., у тому числі за перший квартал 2014року - 3272тис.грн. (а.с.72).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що після прийняття рішення судом першої інстанції КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» сплачено суму боргу у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 20.11.2014р. та від 08.01.2015р. (а.с.200,201).

З урахуванням викладеного колегія судді Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що також підтверджується балансом станом на 31.03.2014р., несвоєчасним неповерненням різниці в тарифах, та наявністю заборгованості населення перед відповідачем за теплопостачання у розмірі 17644669млн.грн., також враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з важким фінансовим становищем КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію та у зв'язку з невиконанням населенням зобов'язань за надані послуги. Крім того, місцевий господарський суд врахував важке фінансове становище позивача.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені лише на 50%, відповідно, до 766665,72грн., однак в порушення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» вказані обставини не відображені у мотивувальній частині рішення.

Посилання НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014р. у справі № 913/977/14 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в частині стягнення боргу, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» - частковому задоволенню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає до задоволення. Пункти 2,3 резолютивної частини рішення від 29.05.2014р. у справі №913/977/14 слід викласти в наступній редакції:« 2. Стягнути з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", (м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Космонавтів, буд.9-А, ідентифікаційний код 13405551), на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у сумі 20965313,84 грн., пені у сумі 766665,72 грн., 3% річних у сумі 584027,02 грн., інфляційних втрат у сумі 279859,57 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 64938,89грн. 3.Припинити провадження у справі №913/977/14 щодо стягнення боргу у сумі 2484300грн. 4.В решти вимог в задоволенні позову відмовити». В решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 3 ст.103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк задовольнити частково.

3.Рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2014р. у справі № 913/977/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 5689300,00грн.

4.Пункти 2,3 резолютивної частини рішення від 29.05.2014р. у справі №913/977/14 викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", (м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Космонавтів, буд.9-А, ідентифікаційний код 13405551) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у сумі 20965313,84 грн., пені у сумі 766665,72 грн., 3% річних у сумі 584027,02 грн., інфляційних втрат у сумі 279859,57 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 64938,89грн.

3.Припинити провадження у справі №913/977/14 щодо стягнення боргу у сумі 2484300грн.

4.В решти вимог в задоволенні позову відмовити».

5. В решті рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", (м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Космонавтів, буд.9-А, ідентифікаційний код 13405551) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 18139,92грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 21.04.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.