ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 908/74/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Студенніков Д.М. - дов. №23-12/14-1 від 23.12.2014 р.,

відповідача - Кононенко О.А. - дов. б/н від 01.12.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1796 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. у справі № 908/74/15-г,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест", м. Дружківка, Донецька область,

про стягнення 103 660,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. (суддя Боєва О.С.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Карпатибудінвест" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 103 660,14 грн. заборгованості, 2 073,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, ТОВ "Карпатибудінвест", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. та в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. у справі № 908/74/15-г - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

21.04.2015р. відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 6524) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з неї справи № 910/6354/15-г за позовом ТОВ "Карпатибудінвест" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання недійсним договору лізингу № LC5269-05/11 від 03.06.2011р., що перебуває на розгляді господарського суду м. Києва. Представник позивача заперечує проти заявленого відповідачем клопотання.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Як зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга-четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Однак, відповідачем в наданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено жодного мотивованого доводу, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини неможливо встановити суду самостійно при вирішенні даного господарського спору, а наявність спору про визнання договору недійсним не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі, з урахуванням того, що предметом даного господарського спору є стягнення заборгованості за договором лізингу № LC5269-05/11 від 03.06.2011р. і відповідачем жодним чином не спростовується як факт укладання цього договору, так і факт отримання відповідачем предмету лізингу.

До того ж провадження у справі № 910/6354/15-г порушено 19.03.2015 р., вже після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, а тому результати розгляду наведеної справи не можуть свідчити про допущенні місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного у даній справі рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач не позбавляється права на перегляд постанови апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, у разі коли висновки господарського суді м. Києва щодо законності спірного договору не співпадатимуть з висновками Харківського апеляційного господарського суду щодо його законності.

Також, 21.04.2015р. відповідач надав клопотання (вх. № 6525) про відкладення розгляду справи для проведення звірки взаємних розрахунків між сторонами. Представник позивача заперечує проти заявленого відповідачем клопотання, посилаючись на наявність акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2011р. по 31.03.2014р.

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню як необґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест" (лізингоодержувач) укладено договір № LC5269-05/11, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу.

Вартість предмета лізингу на момент підписання цього договору становить 141 602,33 грн. (п. 2.1 договору).

Заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем виникає в момент передачі предмета лізингу лізингоодержувачу в сумі, що перевищує розмір фактично сплаченого лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, розрахованого за правилами цього розділу, по відношенню до вартості предмета лізингу, зазначеної в п. 2.1 цього договору. Розмір такого перевищення, розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти, є базою для розрахунку лізингових платежів, вартості фінансування та є заборгованістю лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу, виражених у грошовому еквіваленті іноземної валюти (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти розмір заборгованості лізингоодержувача зазначається у графіку розрахунку заборгованості (надалі - "Графік" (Додаток 1 до цього договору), який сторони підписують після визначення остаточної вартості предмета лізингу.

У відповідності до п. 3.4 договору, розмір авансового лізингового платежу за цим договором становить 0% від вартості предмету лізингу, визначеної в п. 2.1 цього договору, та сплачується лізингоодержувачем на підставі відповідного рахунку лізингодавця та у зазначені в такому рахунку строки.

Вартість фінансування та поточні лізингові платежі сторони погодили у розділі 4 договору, зокрема, пунктом 4.1 передбачено, що лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування та поточні лізингові платежі.

Відповідно до п. 1.2 загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору, приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2011р. позивач на виконання умов договору за актом приймання-передачі предмета лізингу передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу - легкове авто Toyota Prado 4.0 VX, 2008 р.в., серійний номер JTEBU25J185120264, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 17 том І).

Відповідно до п. 4.2. договору лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі предмета лізингу до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR плюс 7% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (Розділ 1 "Визначення" Загальних умов Додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

Згідно з п. 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Розділом 5 Загальних умов сторони погодили строки та порядок сплати лізингових платежів, визначення розміру заборгованості лізингоодержувача.

Зокрема, пунктом 5.3 загальних умов передбачено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цих загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4) передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів (п. 6.1.). Змінений за правилами п. 6.1. та п. 6.2. цих загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

01.10.2011р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу) № LC5269-05/11 від 03.06.2011р., якою внесено зміни до договору та викладено в новій редакції додаток № 1 "Графік розрахунку заборгованості".

З матеріалів справи вбачається, що виставлені позивачем рахунки-фактури, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 20-39 том І), на загальну суму 103 660,14 грн. відповідачем оплачені не були.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи-вимоги про сплату простроченої заборгованості: вих. № 2002-11/293 від 21.11.2013р. та № 750-06/14 від 12.06.2014р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов договору, загальних умов договору та вимог чинного законодавства України належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 103 660,14 грн.

За таких обставин, керуючись положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання своїх зобов'язань позивачем за договором передачі предмету лізингу та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати лізингових платежів відповідно до узгодженого графіку, або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 103 660,14 грн.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність у нього обов'язку сплатити позивачу передбачені договором платежі з підстав припинення договору фінансового лізингу.

Проте, колегія суддів з наведеними відповідачем доводами не погоджується та зазначає наступне.

Так, між сторонами у справі виникли правовіднисни за договором лізингу № LC5269-05/11 від 03.06.2011р., які регулюються положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" та відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором лізингодавцем виконано в повному обсязі, а саме, передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується двосторонньо підписаним представниками лізингоодержувача та лізингодавця, скріпленим печатками підприємств актом прийому-передачі предмету лізингу від 03.06.2011р. до договору, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати лізингових платежів не виконав в повному обсязі, відповідно до Графіку, в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" по сплаті лізингових платежів в розмірі 103 660,14 грн.

Приписами п. 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що даний договір є чинним, в зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань в частині належної оплати лізингових платежів.

В свою чергу, обов'язок відповідача сплатити поточні лізингові платежі за період користування предметом лізингу не ставиться в залежність від фактичного користування ним, а також не припиняє такі зобов'язання у випадку викрадення, знищення або втрати предмета лізингу.

Колегія суддів звертає увагу, що п. 7.7 Загальних умов договору (Додаток №4 до договору) передбачено, що у випадку знищення, викрадення або втрати предмету лізингу, незалежно від того був такий випадок визначний страховим чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту настання такої події сплатити лізингодавцю визначені в п. 10.3.2 Загальних умов платежі, в тому числі заборгованість по поточних лізингових платежах.

П. 7.8 Загальних умов передбачено, що лише у випадку сплати лізингоодержувачем сум визначених у п. 7.7, лізингодавець протягом 15 календарних днів передає лізингоодержувачу свої права вигодонабувача за договором страхування, а право власності на предмет лізингу при цьому переходить до лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу (викупу) предмету лізингу.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження заволодіння предметом лізингу сторонніми особами. Подані відповідачем докази незаконного заволодіння іншими особами предметом лізингу, а саме: витяг з кримінального провадження № 12014100100009694 від 30.09.2014р. та довідка Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, свідчать лише про звернення відповідача до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою про викладені обставини, внаслідок чого, Шевченківським районним управлінням розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач не повідомляв в письмовому вигляді позивача про факти заволодіння предметом лізингу сторонніми особами в порядку п. 8.1.9 Загальних умов фінансового лізингу.

Також, п. 5.5 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач (відповідач) сплачує поточні лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу.

Посилання відповідача на постанови Верховного суду України від 29.10.2013 р. по справі №7/5005/2240/2012 та від 01.10.2013 р. по справі № 11/5005/2290/2012 є безпідставними, оскільки в даних справах висловлена правова позиція щодо оплати відшкодування вартості предмету лізингу після повернення предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю. Проте, в даній справі предмет лізингу не повертався лізингодавцю.

Отже, обов'язок відповідача сплатити поточні лізингові платежі за період користування предметами лізингу не ставиться в залежність від фактичного користування предметом лізингу (п. 5.5. Загальних умов фінансового лізингу), а також не припиняє такі зобов'язання у випадку викрадення, знищення або втрати предмета лізингу.

Що стосується наведених відповідачем доводів про відсутність рахунків на оплату лізингових платежів колегія суддів зазначає наступне.

Так, п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом на підставі рахунку лізингодавця (позивача), направленого на вказану у договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Доказів звернення ТОВ "Карпатибудінвест" з заявами про неотримання рахунків до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" матеріали справи не містять і таких доказів до суду не надано.

Разом з цим, адреса, на яку ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" направляв рахунки є поштовою адресою ТОВ "Карпатибудінвест", яка зазначена в Генеральному договорі добровільного страхування наземного транспорту № 13/14/СПТ/Ц1 від 07.07.2014р., скріплений підписом керівника ТОВ "Карпатибудінвест" та печаткою підприємства.

Не відповідає дійсності і твердження скаржника про невизнання позивачем сплати жодного лізингового платежу відповідачем.

Так, заявлені вимоги позивача стосуються заборгованості по оплаті лізингових платежів за період з 01.02.2013р. по 01.09.2014р., розрахунок яких міститься в матеріалах справи, який відповідачем жодними доказами не спростований.

Посилання відповідача на обставини непереборної сили в зв'язку з проведенням бойових дій на території місцезнаходження підприємства відповідача, що унеможливило виконання зобов'язань за договором, колегія суддів вважає в даному випадку недоречним, оскільки вказані обставини ніяким чином не впливають на обов'язок лізингоодержувача сплачувати поточні лізингові платежі за договором відповідно до узгодженого графіку. До того ж, вказана заборгованість утворилась у відповідача за період з 01.02.2013р., тобто ще до настання обставин, на які посилається скаржник.

Таким чином, відповідач порушував зобов'язання за договором і до початку обставин, з якими він пов'язує неможливість його виконання.

Також, обов'язок лізингоодержувача письмово повідомляти лізингодавця про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором також закріплений пунктом 8.1.9 Загальних умов фінансового лізингу, а саме - у день виникнення обставин, які дають підстави для цього.

Проте, відповідачем не доведено факту направлення ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" повідомлень про неможливість виконання умов фінансового лізингу в зв'язку з наведеними відповідачем обставинами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тоді як доводи, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджені належними доказами, через що рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. у справі № 908/74/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 р. у справі № 908/74/15-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.04.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.