ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" квітня 2015 р. Справа № 922/5863/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Кузнєцовій І.В.,
за участю представників:
позивача – не з’явився,
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1643Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 р. у справі №922/5863/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагродар", с. Велика Бабка, Чугуївський район, Харківської області.
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагродар" про стягнення з останнього заборгованості за договором поставки №18/04 від 18.04.2013 року у сумі 105608,37 грн., з яких: основної заборгованості за договором 81500,00 грн., 5468,31 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 5167,36 грн. інфляційні витрати, та 3% річних у сумі 15974,00 грн., з посиланням на порушення умов договору поставки засобів захисту рослин за №18/04 від 18.04.2013 року в частині оплати за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015 року по справі №922/5863/14 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Спецагродар" на користь ТОВ "Талино" суму основного боргу 81500,00 грн., 5167,36 грн. втрат від інфляції, 3 % річних - 15974,00 грн. та 2112,17 грн. судового збору. В частині стягнення пені у сумі 5468,31 грн. відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з ТОВ "Спецагродар" 102641,36 грн., а саме: суму основного боргу - 81500,00 грн., 5167,36 грн. - втрат від інфляції, 3 % річних - 15974,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні. Сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 71-72). Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без представників сторін, за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як свідчать матеріали справи 18.04.2013 року між ТОВ “Талино” та ТОВ “Спецагродар" був укладений договір поставки засобів захисту рослин № 18/04 (далі - договір поставки) (а.с.15), за яким постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (відповідачу ТОВ “Спецагродар”) засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар - засоби захисту рослин.
Згідно п. 2.1. договору поставки сума закупки товару у постачальника становить приблизно біля 100000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору поставки загальна вартість поставленого товару по даному договору товару визначається згідно видаткових накладних постачальника. Форма оплати – перерахунок на розрахунковий рахунок не пізніше 30 жовтня 2013 року.
Згідно п. 4.1. договору поставки поставка товару у повному обсязі має бути здійснена у строк до 30.10.2013 року включно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу (ТОВ “Спецагродар”) засоби захисту рослин в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видатковій накладній від 04.06.2013 р. №РН-0000037 на суму 39120,00 грн., та накладній за № РН - 0000042 від 13.06.2013 року на суму 42380,00 грн. (а.с.16) що підтверджується підписами особисто директором товариства у видатковій накладній, зроблених без зауважень, та копіями податкових накладних № 4 від 04.06.2013 р. та № 9 від 13.06.2013 року.
Проте, відповідач (ТОВ “Спецагродар”) за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у сумі 81500,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що сума основного боргу не сплачена та відповідачем не було спростовано вимоги позивача в цій частині, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 81500,00 грн. є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.2. договору поставки встановлено, що у разі невиконання будь-якої зі сторін зобов'язання, визначеного цим договором, сторона яка не виконала умови договору сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки непоставленого в строк товару, нездійсненої оплати.
Позивачем було нараховано пеню за період з 31.10.2013 р. по 30.04.2014 р. у сумі 5468,31 грн.
Положення ст. 258 Цивільного кодексу України визначають спеціальну позовну давність для окремих видів вимог, зокрема, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже враховуючи те, що останнім днем строку виконання зобов'язання за договором було 30.10.2013 р., перебіг позовної давності для вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором почався 31.10.2013 р.
Таким чином, граничний строк для нарахування неустойки, враховуючи ст. 258 Цивільного кодексу України, становить 31.10.2014 року.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як свідчать матеріали справи під час розгляду справи відповідач надав заяву, про застосування позовної давності, стосовно стягнення пені, до винесення рішення (а.с. 33). Зважаючи на те, що позивачем не доведено поважність причин пропуску позовної давності, щодо стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав про задоволення заяви відповідача.
Враховуючи те, що позивач звернувся з позовною заявою 16 січня 2015 року, після спливу спеціального строку давності, встановленого для вимог про стягнення неустойки, то позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню в силу ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було нараховано інфляційні за період з 31.10.2013 р. по 02.12.2014 р. в сумі 15974,00 грн. та 3% річних за період з 31.10.2013 р. по 02.12.2014 р. у сумі 2666,06 грн.
Наданий розрахунок позивача здійснений вірно, сума інфляційних втрат в розмірі 15975,00 грн. та 3 % річних в розмірі 2666,06 грн. підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи тому рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 р. у справі №922/5863/14 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 р. у справі №922/5863/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.