ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 922/920/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Волик О.Г., посвідчення № 012011 від 30.10.2012 року;

першого позивача за первісним позовом - не з'явився

другого позивача за первісним позовом - Кероп`ян С.Є., дов. №5 від 05.01.2015

відповідача за первісним позовом - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄГОЛ", м. Харків (вх.№1478 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від "23" січня 2015 р. у справі № 922/920/14

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол", м. Харків

про розірвання договору, стягнення 143975,35 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол", м. Харків

до 1.Міністерства оборони України, м. Київ

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

про зарахування вартості виконаних робіт в рахунок орендної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" та просив стягнути з відповідача на користь другого позивача заборгованість у розмірі 143975,35 грн.; розірвати договір оренди № 09/2009/КЕВ м. Харків від 17.12.2009 року; зобов'язати відповідача повернути другому позивачу шляхом складання акту прийому-передачі нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 1763,3 кв.м. військового містечка № 193.

06.05.2014 р. відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєгол" звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до відповідачів: Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу, в якій просив зарахувати вартість виконаних робіт по відновлюваному капітальному ремонту нежитлових приміщень №12, №15, № 30 військового містечка № 193, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, хутір Небоженко на загальну суму 164127,88 грн. в рахунок орендної оплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" за Договором оренди № 09/2009/КЕВ від 17.12.2009 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2015р. по справі 922/920/14 (головуючий суддя Прохоров С.А., суддя Яризько В.О., суддя Светлічний Ю.В.) первісний позов Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків до ТОВ "Вєгол" про розірвання договору, стягнення 143975,35 грн. та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Стягнуто з ТОВ "Вєгол" на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків заборгованість у розмірі 143975,35 грн. Розірвано договір оренди №09/2009/КЕВ м. Харків від 17.12.2009 року. Зобов'язано ТОВ "Вєгол" повернути Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків шляхом складання акту прийому передачі нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 1763,3 кв.м. військового містечка №193. Стягнуто з ТОВ "Вєгол" на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 5315,51 грн.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" до Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків про зарахування вартості виконаних робіт в рахунок орендної плати - відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ "ВЄГОЛ", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, а також на неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом приписів ст. 2 ГПК України, за якими встановлено обов'язок прокурора, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначити в чому полягає таке порушення та вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, разом з тим, скаржник вважає, що в порушення вказаних вимог, судом не було обґрунтовано участь Міністерства оборони України у судовому процесі по справі.

Також зазначає про те, що після підписання сторонами актів прийому-передачі орендованих приміщень, орендатор - ТОВ "Вєгол", виявив, що орендовані приміщення знаходяться в аварійному стані та потребують капітального ремонту, без проведення якого їх використання як об'єкту оренди неможливе. На думку апелянта, в акті прийому-передачі приміщень орендодавець недобросовісно вніс відомості, які не відповідають дійсності, щодо придатності об'єктів оренди для використання за призначенням.

Апелянт зазначає, що оскільки використання предмету оренди за цільовим призначенням у наявному стані було неможливим, ТОВ "Вєгол" змушено було виконати будівельні роботи по капітальному ремонту орендованих приміщень на загальну суму 164127,88 грн. з направленням необхідних документів на адресу замовника КЕВ м. Харкова для погодження, проте, за твердженням скаржника, другий відповідач за зустрічним позовом безпідставно ухиляється від підписання актів прийомки виконаних будівельних робіт. Наведені обставини вважає достатніми для здійснення зарахування вартості здійсненого ремонту в рахунок орендної плати. Також не визнає суму заборгованості по орендній платі в розмірі 143975,35 грн., оскільки з урахуванням витрат ТОВ "Вєгол" на відновлювальний капітальний ремонт орендованих приміщень, заборгованість по орендній платі станом на 01.03.2014 відсутня та навіть існує переплата в розмірі 20152,53 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Вєгол" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015 року.

15.04.2015 року представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та представник Міністерства оборони України надали через канцелярію суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять суд відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ "Вєгол", а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим, прийнятим при повному, всебічному, об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Свою позицію обґрунтовують тим, що при розгляді даної справи необхідно враховувати умови укладеного договору оренди №09/2009/КЕВ, а саме пункт 5.7 згідно якого обов'язком орендаря є проведення за власний рахунок капітального ремонту.

Позивачі звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що при проведені конкурсу про визначення переможця конкурсу на право укладення договору оренди, ТОВ "Вєгол" зробив пропозицію, згідно з якою відповідач за первісним позовом забезпечить проведення ремонту за власні кошти, не буде вимагати компенсації вартості ремонту, підтвердженням чого є протокол №18 засідання конкурсної комісії КЕВ м.Харкова від 09.02.2009 року. Відповідна пропозиція була однією із обставин перемоги відповідача у конкурсі.

В сідове засідання 15.04.2015 представник Міністерства оборони України та ТОВ "Вєгол" не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

14.04.2015 року від представника ТОВ "Вєгол" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прийняти участь у судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення його без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з урахуванням обставин справи.

Відповідач за первісним позовом, звертаючись з клопотанням про відкладення розгляду справи не надав у його підтвердження обґрунтувань, а також не навів підстав неможливості розгляду справи за його відсутності. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач за первісним позовом, у разі його бажання прийняти участь в судовому засіданні, повинен був направити представника, який в змозі представити інтереси в суді.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте перший позивач та відповідач за первісним позовом не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбаченістатті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності першого позивача та відповідача за первісним позовом, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення прокурора та представника другого позивача за первісним позвом, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.12.2009 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено договір оренди №09/2009/КЕВ м. Харкова нерухомого військового майна, розташованого в Харківському гарнізоні за адресою: Харківська область, Харківський район, хутор Небоженко, військове містечко №193, буд. №1, 8, 12, 15, 30, відповідно до умов якого орендодавець (2-ий позивач) передає, а орендар (відповідач за первісним позовом) приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 1763,3 кв.м., в будівлях №1, 8, 12, 15, 30 військового містечка №193 (надалі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Харкова, розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, хутор Небоженко, вартість якого визначена на 16.10.2008 р. за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 1021000,00 грн.

Вказані приміщення, відповідно до вимог ст. 765 Цивільного кодексу України передані TOB "Вєгол", що підтверджується складеним та підписаним сторонами двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна.

01.01.2011 року між 2-им позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №03д/2011/КЕВ м. Харків до договору, якою розмір орендної плати збільшено до 8800,00 грн.

16.06.2011 року між 2-им позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №08д/2011/КЕВ м. Харків згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 9142,40 грн.

02.02.2011 року між 2-им позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №11д/2012/КЕВ м. Харків згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 11 906,20 грн.

04.04.2011 року між 2-им позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №07д/2013/КЕВ м. Харків, згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 12 118,28 грн. з листопада 2012 року.

У пункті п.3.6. договору оренди сторони узгодили, що орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

За умовами п.5.11 договору, понад орендну плату за нерухоме майно, орендар повинен щомісячно здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна в тому числі за фактичні комунальні платежі.

Щомісячно орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю, пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно. ( п.5.16 договору)

Згідно пункту 10.1 договору, він укладений строком до 3-х років, що діє з 17 грудня 2009 року по 30 листопада 2012 року включно.

Додаткові угоди до договору є невід'ємною частиною договору оренди №09/2009/КЕВ м. Харків від 17.12.2009.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Договір найму укладається на строк встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося, приміщення визначені у договорі оренди, відповідно до вимог ст. 765 Цивільного кодексу України були передані TOB "Вєгол", що підтверджується складеним та підписаним актом інвентаризації орендованого майна та двостороннім актом приймання-передачі.

Внаслідок не виконання TOB "Вєгол" зобов'язання по сплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди №09/2009/КЕВ м. Харкова від 17.12.2009 року (з урахуванням додаткових угод до нього), у останнього перед КЕВ м.Харкова утворилась заборгованість, що й стало підставою звернення прокурора та позивачів до суду.

Суд першої інстанції встановив, що у відповідача за первісним позовом - ТОВ "Вєгол" існує перед КЕВ м.Харкова заборгованість за договором оренди в розмірі 143 975,35 грн. за період з березня 2013 року по лютий 2014 року, яка підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунками. (а.с. 43 т. 1)

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б спростовували факт невиконання ним прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за оренду приміщень за договором оренди №09/2009/КЕВ м.Харкова від 17.12.2009 року року (з урахуванням додаткових угод до нього). Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Вєгол" 143 975,35 грн. заборгованості по орендній платі за період з березня 2013 року по лютий 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з ТОВ "Вєгол" (орендаря) на користь КЕВ м.Харкова (орендодавця).

Щодо позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди №09/2009/КЕВ м. Харків від 17.12.2009 року та зобов'язання відповідача за первісним позовом повернути орендоване майно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації та виконання зобов'язань є істотними умовами договору.

Пунктом 1 ст. 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Верховним судом України з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначено, що недотримання сторонами по договору вимог ст. 188 ГК України стосовно зміни чи розірвання договору не позбавляє його права звертатись за захистом порушеного права шляхом внесення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Отже, частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно п.10.6. договору, сторони погодили, що однією з підстав для дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця може бути не внесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач за первісним позовом не сплачував платежі за договором оренди №09/2009/КЕВ м. Харків від 17.12.2009 року більше ніж три місяці, доказів здійснення оплати орендованих приміщень ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надав, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо розірвання зазначеного договору правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Факт наявності боргу відповідача за первісним позовом з орендної плати за договором №09/2009/КЕВ від 17.12.2009 року підтверджується матеріалами справи, при укладенні вищезазначеного договору сторони погодилися та передбачили у пункті 10.9 вищезазначеного договору, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі якщо орендар затримує повернення майно, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи наявність обов'язку у відповідача за первісним позовом щодо повернення майна, який передбачений у договорі оренди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив первісний позов і зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєгол" повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м.Харкова шляхом складення акту прийому-передачі нерухомого військового майна - нежитлові приміщення площею 1763,3 кв.м. військового містечка №193.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Вєгол" до Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова ґрунтуються на тому, що позивач за зустрічним позовом просив суд зарахувати вартість виконаних робіт по відновлюваному капітальному ремонту нежитлових приміщень №12, №15, № 30 військового містечка № 193 за адресою: Харківська область, Харківський район, хутір Небоженко на загальну суму 164127,88 грн. в рахунок орендної оплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" за Договором оренди № 09/2009/КЕВ від 17.12.2009 року.

Суд першої інстанції у задоволенні зустрічного позову відмовив, посилаючись на те, що такі вимоги суперечать правовідносинам, які склалися між сторонами та умовам, укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1.1 договору, нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання і розміщення сховищ.

Згідно з п. 1.4 даного договору стан майна на момент укладання договору потребує поточного і капітального ремонту та визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 р. №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 р. за №1123/12997. (п.4.4 договору)

У пункті 5.7 договору №09/2009/КЕВ від 17.12.2009 року сторони погодили, що обов'язком орендаря є - своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язується надати документи, передбачені п. 4.4 договору.

Таким чином, укладаючи договір оренди, КЕВ м.Харкова та TOB "Вєгол" визначили та погодили всі умови на яких будуть здійснюватись правовідносини між ними. Зазначений договір підписаний начальником КЕВ м.Харкова та директором TOB "Вєгол", а також скріплений печатками, що свідчить про згоду TOB "Вєгол" з умовами зазначеного договору. Договір оренди майна є чинним і відступати від його умов правові підстави відсутні.

Позивач за зустрічним позовом у 2011 - 2012 роках самостійно, без дозволу 2-го відповідача на здійснення поліпшень орендованого майна, на власний розсуд, виконав будівельні роботи по капітальному ремонту орендованих приміщень. Вказані роботи позивач підтверджує підписаними в односторонньому порядку договірними цінами, локальними кошторисами, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, що були надіслані 2-му відповідачу разом з листом №130 від 10.10.2012 для підписання. Однак вказані документи 2-м позивачем не підписані, а зазначений лист залишено без відповіді.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявна в матеріалах справи лист-відповідь № 303/1/6/339 від 14.04.2010 р. Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України не може бути належним та допустимим доказом у справі на підтвердження погодження спірних робіт саме з ТОВ "Вєгол".

В даному випадку 2-й відповідач за зустрічним позовом вказані будівельні роботи з ремонту спірних приміщень не замовляв. Не є замовником цих робіт і Головне КЕУ Збройних сил України. До того ж останнє у листі № 303/1/6/339 від 14.04.2010 р. повідомив КЕВ М.Харків про те, що проти проведення капітального ремонту не заперечує, але його проведення повинно бути проведено за рахунок ТОВ "Вєгол" , згідно п. 5.7. договору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду також зазначає, що, як встановлено під час апеляційного провадження, при проведенні конкурсу про визначення переможця конкурсу на право укладання договору оренди, TOB "Вєгол" зробило пропозицію, згідно з якою воно забезпечить проведення ремонту за власні кошти, не буде вимагати компенсації вартості ремонту, що підтверджується протоколом №18 від 09.02.2009 року засідання конкурсної комісії КЕВ. При укладені договору оренди №09/2009/КЕВ м.Харків від 17.12.2009 року, у пункті 5.7 сторони врахували надану ТОВ "Вєгол" пропозицію при проведенні конкурсу.

Отже, така вимога позивача за зустрічним позовом, як зарахування вартості виконаних робіт по відновлювальному капітальному ремонту нежитлових приміщень військового містечка №193 в рахунок орендної плати ТОВ "Вєгол" за договором оренди не тільки суперечить умовам укладеного між сторонам договору оренди, а й свідчить про невідповідність наданої ним пропозиції при проведенні конкурсу на укладення договору оренди.

Не приймає до уваги колегія суддів посилання апелянта щодо незадовільного стану приміщень, що призвело до неможливості їх використання та до ремонту, оскільки 26.12.2009 року Фонд держаного майна України видав розпорядження №1248-р, яким встановив вартість майна військового містечка №193 та надав рецензію, згідно якої фізичний знос будівель, які передані в оренду, становить від 31% до 44%. Тобто зазначені будівлі були в задовільному стані.

Частина 3 ст. 767 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

При підписані договору оренди складався акт інвентаризації об'єкту оренди, згідно якого будівлі №12, №15, №30 були у задовільному стані. При передачі об'єкту оренди складався двосторонній акт приймання-передачі, який підписаний та скріплений печатками з обох сторін. При цьому, ані в акті інвентаризації, ані в акті приймання-передачі приміщень відсутні будь-які зауваження зі сторони ТОВ "Вєгол" щодо неналежної якості будівель (об'єкту оренди).

Договором, а саме пунктом 5.6 договору оренди визначено, що обов'язок по капітальному ремонту покладено на орендаря - ТОВ "Вєгол".

Таким чином, враховуючи обставини справи, а також умови укладеного між сторонами договору оренди, зарахувати вартість виконаних робіт по відновлювальному капітальному ремонту нежитлових приміщень військового містечка №193 в рахунок орендної плати ТОВ "Вєгол" за договором оренди №09/2009/КЕВ м.Харкова від 17.12.2009 року правові підстави відсутні, у зв'язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Вєгол" не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання в оренду приміщень незадовільного стану, що призвело до неможливості його використання та проведення капітального ремонту. Натомість, матеріали справи свідчать, що будівлі передавались у задовільному стані, а укладаючи договір оренди, апелянт узяв на себе обов'язок по проведенню ремонту будівель без можливості вимагати компенсацію.

У зв'язку з цим, вимога за зустрічною позовною заявою про зарахування вартості проведеного капітального ремонту в рахунок орендної плати не може бути розцінена як певна компенсація по здійсненню розрахунків по орендній платі за договором №09/2009/КЕВ м.Харкова від 17.12.2009 року, оскільки суперечить наявним між сторонами правовідносинам, визначених у договорі оренди.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання ТОВ "Вєгол" умов договору щодо оплати у встановленому порядку та розмірі за договором оренди, а вимоги зустрічної позовної заяви суперечать правовідносинам, які склалися між сторонами.

Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог ст. 2 ГПК України з приводу необгрунтування прокурором участі Міністерства оборони України в даному судовому процесі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імен; держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених Законом. Однією із форм представництва є пред'явлення позову. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року по справі №1-1/99, прокурори в праві звертатись з позовами в інтересах держави та самостійно визначати та обґрунтовувати порушення інтересів держави.

Відповідне) до Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1080, Міністерство оборони України с центральним органом виконавчої влади і військового управління, шо уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Стаття 3 вищевказаного Закону передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Таким чином, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст.ст. 2, 10 Закону України «Про оборону України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності, організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, закладів, установ та організацій. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406/2011, є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, зазначене повністю спростовує зазначене скаржником твердження щодо відсутності підстав залучення Міністерства оборони України, як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

До того ж, вказані доводи скаржника не впливають на суть прийнятого у справі цілком обґрунтованого та законного рішення, оскільки не спростовують мотивованих висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Вєгол" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015 року по справі №922/920/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015 р. по справі № 922/920/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.04.15

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.