ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 5024/1350/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

(Склад колегії суду змінено згідно з розпорядженням голови суду №148 від 05.02.2014р.)

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

за участю представників сторін 20.04.2015р.

від Прокуратури - Закернична І.П.

від Фонду державного майна України- Кравченко Ю.В.

від Дочірнього підприємства „Санаторій „Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - Самойленко В.І., Авер’янова В.О.

від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України „"Укрпрофоздоровниця" - Мусієнко А.Ю.

від Херсонського державного бюро технічної інвентаризації - не з'явився.

від Федерації професійних спілок України - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу

Дорічнього підприємства "Санаторій "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 12.09.2011 р.

по справі № 5024/1350/2011

за позовом Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Дорічнє підприємство "Санаторій "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

2. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

за участю третіх осіб: 1. Херсонське державне бюро технічної інвентаризації 2. Федерація професійних спілок України

про визнання права власності та витребування майна

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 10.10.2011р., яка надіслана учасникам процесу 10.10.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2011р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р. апеляційне провадження по справі №5024/1350/2011 було зупинене на період розгляду Господарським судом Херсонської області справи №5024/1928/2011.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. апеляційне провадження по справі №5024/1350/2011 було поновлено та розгляд справи було призначено на 26.02.2014р. об 11:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. апеляційне провадження по справі №5024/1350/2011 було зупинене на період розгляду Вищим господарським судом України справи №5024/1928/2011.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. апеляційне провадження по справі №5024/1350/2011 було поновлено та розгляд справи було призначено на 08.04.2015р. о 10:00.

Розгляд справи за правилами ст.ст. 69, 77 ГПК України продовжувався та відкладався.

Учасники судового процесу відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 20.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

12.07.2010р. Прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" з залученням до участі у справі в якості третіх осіб Херсонське державне бюро технічної інвентаризації та Федерацію професійних спілок України, в якому просив: визнати право власності на будівлі та споруди санаторію „Гопри" в м. Гола Пристань по вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки Б; столової В; корпус, 1, 2, 7, 8; будинок культури, Є; адмінбудівля, Ж; червоний куточок, К; корпус лікувальної фізкультури, Л; котельні, М; гараж, П, Т; склад, О, У, Х, Ш; трансформаторна, Р; столярний цех, С; огорожа, 1,2, 3 за державою в особі Фондом державного майна України; витребувати з незаконного володіння будівлі та споруди санаторію „Гопри" в м. Гола Пристань по вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки Б; столової В; корпус, 1, 2, 7, 8; будинок культури, Є; адмінбудівля, Ж; червоний куточок, К; корпус лікувальної фізкультури, Л; котельні, М; гараж, П, Т; склад, О, У, Х, Ш; трансформаторна, Р; столярний цех, С; огорожа, 1,2, 3; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що будівлі та споруди санаторію „Гопри" будувалися за часів СРСР та перебувало у власності установ союзного підпорядкування, а свідоцтво про право власності на будівлі та споруди санаторію „Гопри" від 26.08.2003р. було видано ЗАТ „Укрпрофздоровниця" лікувально-оздоровчих закладів профспілок України із порушенням порядку передбаченого Інструкцією про порядок державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб та лише на підставі рішення виконавчого комітету голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003р. за № 16.

На думку прокурора Голопристанського району Херсонської області ці обставини і стали підставою для звернення до господарського суду Херсонської області з відповідним позовом щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2011р. (суддя Задорожна Н.О.) залучено до участі у справі в якості відповідача Дочірнє підприємство „Санаторій „Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздоровниця", 75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Леніна, 72.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Дочірнє підприємство „Санаторій Гопри" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011р. по справі № 5024/1350/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Прокуратурі Голопристанського району в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції залишено без уваги висновки Ради науково-правових експертиз при інституті держави і права імені В.Н. Корецького НАН України та Академії правових наук України і Національної юридичної академії імені Я.Мудрого, щодо правомірності набуття права власності на майно Федерації профспілок України (ФПУ) в порядку правонаступництва від колишніх Української Ради профспілок (Укрпрофсоюзи) та Загальної конфедерації Профспілок СРСР (Правонаступник - ВЦРПС).

Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що органи прокуратури та ФДМУ дізналися про порушення законодавства під час здійснення перевірки санаторію „Гопри" на підставі листа-завдання Генеральної прокуратури України від 03.06.2011р.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також зазначив, що право профспілок на володіння, користування і розпорядження цим майном, в тому числі спірним майном, не оспорене, а тому відповідно до ст.ст. 28, 48, 49 Закону України „Про власність" від 07.02.1991р., є правомірними, а отже майно професійних спілок Союзу РСР та України ніколи не відносилось і не відноситься до державної власності.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Мусієнко А.Ю. звернувся до суду з клопотанням по справі №5024/1350/2011 судово будівельно-технічної та економічної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку та пансіонати, Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Зазначене майно передавалось на підставі переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів згідно додатку № 1 до постанови від 23.04.1960р. № 606, до якого увійшов санаторій „Гопри", розташований у м. Гола Пристань Херсонської області.

Відповідно до пункту 2 цієї постанови передбачена передача майна профспілковим організаціям у відання.

Приписами статті 10 Конституції УРСР 1978р., яка є нормою прямої дії, встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Статтею 89 ЦК УРСР 1963 р. було передбачено, що державна власність - це основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

З Постанови Верховної Ради Української СРСР „Про захист суверенних прав власності Української СРСР" від 29.11.1990р. вбачається, що було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

З наявного в матеріалах справи Статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою ХVІІІ з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987р. вбачається, що професійні спілки являлись загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Укрпрофрада. (т.1., а.с. 109-125).

На підставі установчого договору від 04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було створене ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ленінської райради м. Києва № 971 від 23.12.1991р. При цьому, вкладом Федерації профспілок України були основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,2% розміру статутного фонду. До переліку переданого у власність ЗАТ майна ввійшов і спірний об'єкт санаторію „Гопри".

В подальшому правонаступником ЗАТ „Укрпрофздоровниця" стало ПАТ ЛОЗ ПУ „Укрпрофздоровниця".

З наявного в матеріалах справи рішення ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України „Укрпрофоздоровниця" від 02.11.2001р. вбачається, що було затверджено Положення про порядок створення господарських товариств та передачі до статутних фондів майна, майнових прав та інших активів ЗАТ „Укрпрофздоровниця" згідно з додатком. (т.2, а.с.64-65).

Крім того, з наявного в матеріалах справи рішення Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області від 22.01.2003р. за № 16 вбачається, що цим рішенням доручено Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздоровниця" на об'єкти нерухомого майна-будівлі і споруди санаторію „Гопри", які розміщені в м. Гола Пристань по вул. Леніна, 72.

Пунктом 2 зазначеного рішення зобов'язано голову правління ЗАТ „Укрпрофздоровниця" Колесника С.О.: провести державну реєстрацію права власності на зазначені у пункті 1 цього рішення об'єкти нерухомого майна.

Згідно з п.2.2. зазначеного рішення зобов'язано голову правління ЗАТ „Укрпрофздоровниця" оформити право користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна, згідно з вимогами чинного земельного законодавства України. (т.1, а.с. 8).

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що 26.08.2003р. (Серія САА № 995115) зазначене свідоцтво було видано ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України „Укрпрофздоровниця" на будівлі та споруди санаторію „Гопри", які розташовані за адресою: Херсонська область, Голо пристанський район, м. Гола Пристань, вул. Леніна 72. (т.1, а.с. 9).

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. по справі №5024/1928/2011 визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА № 995115, видане ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003року №16 "Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна-будівлі і споруди санаторію "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.03р. за № 16 Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна-будівлі і споруди санаторію "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (т.4, а.с. 63-68).

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.02.2015р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. залишена без змін (т.4, а.с. 69-75).

Постановою касаційною інстанції встановлено, що на час розпаду Союзу РСР, Українські республіканські профспілки були складовою профспілкових громадських об'єднань Союзу РСР, на базі яких створена Федерація незалежних профспілок України, такі громадські об'єднання є об'єднаннями союзного підпорядкування, а отже статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 № 1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

За таких обставин, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що будівлі та споруди санаторію „Гопри" в м. Гола Пристань по вул. Леніна, 72 є державною формою власністю.

Дослідивши вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 35 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час розгляду справи в апеляційному порядку постанова Вищого господарського суду України від 26 лютого 2015р. по справі № 5024/1928/2011 не оскаржена та відповідно набрала чинності.

Відповідно до положень частини 1 статті 111-12 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Положеннями пункту 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII- 1 Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, згідно з положеннями статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованого на території України" від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Згідно постанови ВР України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" визначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР вирішено тимчасово передати ФДМУ, який згідно п.1 Тимчасового положення по ФДМУ, затвердженого постановою ВРУ від 07.07.1992р. № 2558, здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, тому розпорядженням цим майном можливе за згодою Фонду.

Відповідно до приписів статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Приписами статті 317 ЦК України передбачено, що право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить виключно власнику.

Згідно з приписами ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положеннями статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими органами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.141 Господарського кодексу України, управління об'єктами, які належать державі, покладено на Кабінет Міністрів України і за його уповноваженням на центральні і місцеві органи виконавчої влади.

Згідно приписів статті 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" визначені суб'єкти управління об'єктами державної власності: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади та інші.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що за таких обставин вимога Прокурора Голопристанського району Херсонської області щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння є цілком обґрунтованим, оскільки свідоцтво про право власності на спірний об'єкт ЗАТ ЛОЗ ПУ „Укрпрофорздоровниця" отримано за відсутності правових підстав і в порушенні приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 392 ЦК України, що і встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015р. у справі №5024/1928/2011.

Згідно приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення не взяті до уваги висновки Ради науково-правових експертиз при інституті держави і права імені В.Н. Корецького НАН України та Академії правових наук України і Національної юридичної академії імені Я.Мудрого, щодо правомірності набуття права власності на майно Федерації профспілок України (ФПУ) в порядку правонаступництва від колишніх Української Ради профспілок (Укрпрофсоюзи) та Загальної конфедерації Профспілок СРСР (Правонаступник - ВЦРПС), колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР „Про захист суверенних прав власності Української СРСР" від 29.11.2000р. № 506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене свідчить про обґрунтованість заявлених вимог прокурора щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Що стосується тверджень апелянта щодо пропуску прокурором строку позовної давності на звернення до суду з позовними вимогами, колегія суддів апеляційної інстанції зазначені твердження до уваги не приймає та зазначає, що відповідно до положень ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій або громадян, а згідно з п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, чинної на час розгляду спору, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення вимог прокурора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Що стосується клопотання представника Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Мусієнко А.Ю. про призначення по справі судово будівельно-технічної та економічної експертизи то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає оскільки поставлені в клопотанні питання не є обґрунтованими та не відносяться до предмету заявлених вимог.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні у справі докази надані позивачем, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011р. у справі № 5024/1350/2011- залишити без змін, а апеляційну скаргу Дорічнього підприємства "Санаторій "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця" без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.04.2015р.

Головуючий суддя Жеков В.І.

Судді Лавриненко Л.В.

Пироговський В.Т.