ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 914/3587/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів б/н від 29.12.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2014 року

у справі № 914/3587/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії в розмірі 40 474, 44 грн.

за участю представників:

від позивача: Луцик С.В.- представник;

від відповідача : ОСОБА_4 - представник

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст..ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2014р. у справі №914/3587/14 (суддя Мороз Н.В. ) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ПАТ "Львівобленерго" 30 302, 00 грн. вартості недоврахованої електричної енергії, 1 368, 42 грн. судового збору, у решті позовних вимог відмовлено.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу б/н від 29.12.2014 р., в якій просить частково скасувати рішення суду в частині стягнення 30 302,00 грн. недоврахованої електроенергії та 1 368,42 грн. судового збору, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з»ясовано обставини справи. Скаржник вважає, що судом не доведено вину відповідача у здійсненні самовільного підключення електроенергії, отже висноки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом надано неправомірну перевагу таким доказам як лист начальника управління транспорту та зв»язку над офіційним - договором №138 П/Т від 01.04.2011р.

Окрім того, скаржник зазначає, що навіть якщо припустити достовірність інформації про те, що ФОП ОСОБА_2 здійснює незаконну діяльність на земельній ділянці по АДРЕСА_2, як випливає яз вищезазначеного листа така діяльність здійснювалась «на сьогоднішній день» , тобто виходячи із дати - станом на 19.11.2014 року.

Також, скаржник вважає, що судом не надано оцінку тому факту, що акт №150 від 01.04.2014р. було складено у присутності ніби-то представника відповідача, хоча апелянт стверджував про відсутність довіреностей у будь-якому розумінні глави 17 ЦПК України.

Окрім того, скаржник вважає, що формули, за якими обліковується вартість недоврахованої електричної енергії, затверджені Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 не містять у своїх розрахунках такого поняття як ПДВ.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

ПАТ "Львівобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судових засіданнях виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги та надали додаткові пояснення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2007р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №30-07 П/ТЗ про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова, а саме за адресою: АДРЕСА_2, площею 345,0 кв. м. Термін дії договору з 01.05.2007р. до проведення конкурсу з визначення оператора паркування автотранспорту на АДРЕСА_2 (а.с.51-52).

Заявою №336/3 від 17.05.2007р. ФОП ОСОБА_2 звертався до ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у ПАТ "Львівобленерго") на приєднання електроустановки, згідно з якою просив підготувати та укласти з ним договір про приєднання до електричних мереж ВАТ "Львівобленерго" та виготовити технічні умови приєднання електроустановок зони паркування автомобілів за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2 (а.с.50).

Надалі, 30.05.2007р. між ВАТ "Львівобленерго" та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір №336/3 на підготовку та видачу технічних умов приєднання (а.с.56).

04.06.2007р. між сторонами укладено договір на приєднання до електричних мереж №131-1334/2, за яким власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника по АДРЕСА_2 у м. Львові до своїх електричних мереж після виконання технічних умов та інших умов цього договору (а.с.57-58).

В ході розгляду справ в суді першої інстанції встановлено, що відповідачем технічні умови виконані та реалізовані не були, відтак договір про постачання електричної енергій укладений не був.

01.04.2011р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець за договором) був укладений договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Згідно із п. 1.2 договору замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_2 площею 345, 0 кв. м. згідно з планом майданчика для паркування. Відповідно до п.5.1 термін дії договору - з 01.04.2011р. до 31.12.2013р.

Як вбачається із матеріалів справи, представниками енергонагляду ПАТ "Львівобленерго" проведено перевірку об»єкту за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2, якою встановлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, про що складено акт №150 від 01.04.2011р. та схему додаток до акту (а.с.11-13).

Листом від 07.04.2014р. №30-01040 позивач повідомив відповідача про засідання комісії по розгляду зазначеного акту від 01.04.2014р. про порушення ПКЕЕ, що підтверджується списком №1229 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів ВПЗ-7 та поштовою квитанцією від 07.04.2014р. №8176 (а.с.14-17).

11.04.2014р. прийнято рішення, оформлене протоколом №150 засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення Привал користування електричною енергією про нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців (з 02.04.2013р. по 01.04.2014р.) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на суму 40 474, 44 грн., відповідно до проведеного розрахунку обсягу та вартості електроенергії згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 (а.с.18-20).

22.04.2014р. листом - претензією №30-01188 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату не облікованої електричної енергії згідно виставленого рахунку №026995 від 11.04.2014р. (а.с.23). Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, відповідачем не сплачено суму 40 474,44грн. згідно рахунку №026995, що стало підставою для звернення ПАТ «Львівобленерго» з позовом до господарського суду.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії та несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.

Згідно із положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Як зазначалось вище, на підставі договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №138 П/Т від 01.04.2011р., відповідач користувався земельною ділянкою за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2 у період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами проведеної перевірки 01.04.2014р. об'єкта за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2 ЛМЕМ встановлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника та прийнято рішення про стягнення з відповідача вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців по 01.04.2013р. на суму 40 474, 44 грн.,

Матеріалами справи та сторонами в судових засіданнях підтверджується, що відповідач в період користування земельною ділянкою і надання послуг з паркування транспортних засобів з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. на підставі договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №138 П/Т від 01.04.2011р. з позивачем жодних договорів на постачання електроенергії за вищезазначеною адресою не укладав.

Однак, відповідач посилається на користування електроенергією за допомогою електрогенератора, однак в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції останнім доказів в підтвердження такого користування не надавалось.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Згідно розділу 10 ПКЕЕ споживач зобов'язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок; не допускати безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача (внутрішньобудинкових мереж); оперативно повідомляти щодо виявлення безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до вимог п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт у ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше, ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт самовільного підключення та безоблікового споживання відповідачем електроенергії за адресою: м. Львів АДРЕСА_2, підтверджується актом про порушення ПКЕЕ від 01.04.2014 №026995., що підписаний у відповідності до вимог п. 6.41. ПКЕЕ трьома представниками постачальника електричної енергії, в присутності охоронця, який зауважень до акту не подав та від підпису відмовився. Наведене спростовує посилання відповідача на порушення процедури складання акту про порушення ПКЕЕ №026995 та визнання його неналежним доказом.

Згідно із ч. 6 п.6.41. ПКЕЕ споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акту, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Відповідно до вимог п.6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

В матеріалах справи знаходяться докази повідомлення відповідача про засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ та надсилання протоколу засідання комісії №150, розрахункових документів про нарахування обсягів та вартості не облікованої електричної енергії на суму 40 474, 44 грн.

Також в матеріалах справи відсутні пояснення та зауваження зі сторони споживача щодо змісту акту та щодо мотивів непідписання останнього.

Зі змісту пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 із змінами та доповненнями вбачається, що ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (далі - ПКЕЕН)..

Згідно із п.п. 5. п. 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Пунктом 2.6 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики та за умови відсутності у такого договору про постачання електричної енергії, для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д пер. береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Окрім того, листом - відповіддю від 19.11.2014р. №2503в-1270 Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР повідомив позивача, що договір про використання земельної ділянки спеціальної визначеної для паркування транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2, втратив свою чинність 31.12.2013р. і станом на сьогоднішній день відповідач здійснює свою діяльність за даною адресою незаконно (а.с.61).

Проаналізувавши матеріали справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач користувався земельною ділянкою за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2 на підставі договору №138 П/Т від 01.04.2011р. в період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., отже відповідач здійснював несанкціоноване, самовільне та необліковане користування електричною енергією за період з 02.04.2013р. по 31.12.2013р. на суму 30 302, 00 грн. недорахованої електричної енергії.

З огляду на викладене судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 40 474,44грн. недоврахованої електричної енергії внаслідок самовільного підключення електроустановок струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника на автомобільній стоянці за адресою: м.Львів, АДРЕСА_2.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України статті за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону).

Згідно із частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що строк дії договору про використання земельної ділянки від 01.04.2011р., укладений між сторонам, закінчився 31.12.2013р.

За приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За загальним правилом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду справи доказів повернення позивачу земельної ділянки відповідачем не надано. Відповідачем також не спростовано факту використання ним зазначеної земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось сторонами, що договір про постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем укладений не був, а посилання відповідача на користування електрогенератором останнім належними та допустимими доказами не підтверджено.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування в сумі 40 474,44грн. недоврахованої електричної енергії за період з 01.04.2014р. по 02.04.2013р.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Не береться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що формули, за якими обліковується вартість недоврахованої електричної енергії, затверджені Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 і не містять у своїх розрахунках такого поняття як ПДВ з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5 п.2.1 зазначеної Методики остання застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Отже, нарахування кількості недоврахованої електричної енергії по акту №026995 від 01.04.2014р. проведено позивачем відповідно до Методики та ПКЕЕ та становить 32 934 кВт/год.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 розділу І Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Об»єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг) на митній території України (п.п.185.1 ст.185 розділу V Податкового кодексу України).

Згідно із п.1.2 Правил користування електричною енергією, зареєстр в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно;

Отже, недоврахована електрична енергія в розмірі 32 934 кВт/год, яка була спожита відповідачем в результаті самовільного підключення до електричних мереж позивача є товаром в розумінні норм Податкового кодексу України та підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування рішення суду в частині відмови в позові.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід залишити за відповідачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів б/н від 29.12.2014р. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2014р. у справі №914/3587/14 скасувати в частині відмови в позові. В цій частині прийняти нове рішення. Позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів, вул. Козельницька, 3 (код ЄДРПОУ 00131587) - 40 474,44грн.. вартості недоврахованої електричної енергії.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.