ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 920/383/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. - дов. № 14-88 від 18.04.2014р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1725 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2015 р. у справі № 920/383/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 1 967 586,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.2015 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 57 555,61 грн. пені, 59 900,04 грн. 7% штрафу, 3 915,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2015р. в частині зменшення розміру пені на 38 370,42 грн. та 7% штрафу на 39 933,36 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 38 370,42 грн. пені та 39 933,36 грн. 7% штрафу, в іншій частині рішення просить залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, в судове засідання не з'явився, у наданому ним клопотанні (вх. № 6289) просить розглянути апеляційну скаргу без його участі за наявними в справі матеріалами. Також, відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2015р. в частині зменшення розміру неустойки на 40% - без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 30.04.2014 р. у справі № 920/383/14, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р., позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 981,51 грн. пені, 24 958,35 грн. 7% штрафу, 10 397,07 грн. інфляційних збитків, 58 225,46 грн. 3% річних, 36 439,69 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 704 428,98 грн. основного боргу припинено. В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014р. рішення господарського суду Сумської області від 30.04.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. у справі № 920/383/14 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 981,51 грн. пені, 24 958,35 грн. 7% штрафу та в частині відмови у позові щодо стягнення 71 944,52 грн. пені, 74 875,05 грн. штрафу. Справу № 920/383/14 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду. В іншій частині позовних вимог рішення господарського суду Сумської області від 30.04.2014р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. у справі № 920/383/14 сторонами не оскаржувались, а тому Вищим господарським судом України не перевірялись.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.04.2014р. у даній справі встановлено факт прострочення Комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (відповідачем) грошового зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивачем) на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 14/2384/11 від 30.09.2011р.

В силу ст. 611 Цивільного Кодексу України та ст. 230 Господарського Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України).

Згідно з п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2384/11 від 30.09.2011р. у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, він у беспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь 95 926,03 грн. пені та 99 833,40 грн. - 7% штрафу, нараховані за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, зокрема, з 30.01.2013р. по 14.07.2013р., відповідно до якого сума пені складає 95 926,03 грн. Також, позивач надав суду вірний розрахунок 7% штрафу, згідно з яким сума 7% штрафу складає 99 833,40 грн., оскільки відповідач прострочив оплату природного газу понад 30 днів.

Разом з тим, суд першої інстанції зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу на 40%, оскільки відповідачем сума основного боргу сплачена перед позивачем у повному обсязі, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України, та керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення на 40% розміру пені на 38 370,42 грн. та 7% штрафу на 39 933,36 грн., посилаючись на те, що суд не мав права застосовувати до спірних відносин ст. 233 Господарського Кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, а також, суд не врахував інтереси позивача.

Проте, судова колегія вважає такі твердження позивача неправомірними та зазначає наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям м. Ромни) теплової енергії, пари та гарячої води. Причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання. Судом першої інстанції також правильно взято до уваги те, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2009-2013 роки складає 4 599 287,30 грн. і діяльність відповідача є збитковою.

Більш того, як вірно взяв до уваги суд першої інстанції, відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за одержаний природний газ.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахував інтереси обох сторін та те, що у відповідача перед позивачем відсутній основний борг за договором, та дійшов вірного висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені та 7% штрафу на 40 %, у зв'язку з чим правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 57 555,61 грн. пені та 59 900,04 грн. 7% штрафу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тоді як доводи, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджені належними доказами, через що рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2015 р. у справі № 920/383/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2015 р. у справі № 920/383/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.04.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.