УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р. Справа № 876/5554/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року по справі № 809/1270/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулося в суд із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 900 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, спір вирішено в порядку письмового провадження.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно зі статтею 25 Основ, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до цієї ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, нормами статей 21, 28 вказаного Закону передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, складається, в тому числі, з виплат пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що виплата пенсій та цільової грошової допомоги у зв'язку з виплатою пенсій є складовою частиною відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, і порядок їх виплати особам, які потерпіли на виробництві в Росії як в державі - учасниці Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 року, і переїхали на проживання до України, регулюються нормами зазначеної Угоди.

Так, статтею 9 цієї Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації передбачено, що відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалося на працівника на момент одержання каліцтва. У разі переселення працівника з території сторони працевлаштування на територію іншої сторони роботодавець зобов'язаний перерахувати потерпілому кошти, які відшкодують заподіяну здоров"ю шкоду у розмірах, передбачених законодавством сторони працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів форми Н-1, нещасні випадки з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталися поза межами України, на території Російської Федерації, після чого дані особи переїхали для подальшого проживання на територію України. Тому у відповідача немає підстав відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату пенсій вказаним громадянам.

Крім того колегія суддів зазначає, що спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із страти годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пункт 5 вказаного Порядку передбачає, що органи Пенсійного фонду щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним Головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі акту щомісячної звірки Головні управління Пенсійного фонду України та Управління Виконавчої дирекції Фонду узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до пункту 7 Порядку на централізованому рівні перераховує витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем виконано дії, передбачені цим Порядком, а саме складено таблиці розбіжностей та підписано акти звірок за лютий та березень 2014 року, а відтак судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області правильно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

За наведених обставин, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями ст.160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року по справі № 809/1270/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський