ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 р. Справа № 923/262/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " ТРАНСЛОЙД" м. Херсон

до публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області

про стягнення 241185грн. 09коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - уповноважена особа Букалов С.С. довір. від 01.01.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 183300 грн. 00 коп., пеню в розмірі 19232 грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 4069 грн. 55 коп. та інфляційні в розмірі 34583 грн. 38 коп.

Позивач в судових засіданнях 10.03.2015 р. та 26.03.2015р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові. В судове засідання, яке було призначено на 16.04.2015 р. об 11-30 год. не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Справа розглянута з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 26.03.2015р. згідно з ст. 77 ГПК України, до 16.04.2015 р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 12.09.2013 р. було укладено договір про надання послуг транспортно-експедиторських послуг № 120913/ТС-Ч (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України від вантажовідправника до вантажоодержувача. Замовник (відповідач) в процесі конкретного перевезення може виступати або як вантажовідправник або як вантажоодержувач.

Тобто, відповідно до ст. 929 ЦК України, позивач як експедитор, організовує перевезення вантажу автомобільним транспортом за взаємно узгодженим сторонами маршрутом шляхом залучення до перевезення третіх осіб - перевізників.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, "уповноважені представники сторін визначаються керівництвом сторін та повідомляється іншій стороні шляхом направлення відповідного письмового повідомлення".

Згідно з п. 2.2. договору, "вартість перевезення за маршрутом с.Чорнобаївка, Білозерський р-н, Херсонська область - Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 29, ТОВ "Імперово Фрудз" - с.Чорнобаївка, Білозерський район, Херсонська область з урахуванням мийки цистерни за рахунок позивача складає 22100грн. з ПДВ або згідно заявки".

Матеріали справи свідчать про те, що до договору були укладені додаткова угода від 30.12.2013 р. про продовження строку дії договору та додаткова угода № 2 від 17.03.2014 р. (далі іменуються "Угода 2") і додаткова угода № 3 від 13.04.2014 р. (надалі іменуються "Угода 3") відповідно до яких, сторони змінювали редакцію розділу 2 договору, що передбачав вартість мийки цистерн (тари, в якій здійснювалося перевезення вантажу), надалі разом іменуються "Угоди".

Відповідно до угоди 2 та угоди 3 вартість експедиційних послуг змінювалася в сторону збільшення.

Позивач в своєму позові зазначає, що згідно умов договору, відповідачеві були надіслані послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 2705100грн. 00коп. Відповідач, маючи борг за договором, здійснив часткові платежі, які в сукупності складають 2521800 грн. 00 коп. Тобто, сума несплаченого боргу складає 183300 грн., що підтверджується заявкою № 304 від 24.04.2014 р., товарно-транспортною накладною №АХРХР005911 від 26.04.2014 р., актом надання послуг № 1420 від 27.04.2014 р. на загальну суму 29500 грн. 00 коп., заявкою № 306 від 25.04.2014 р., товарно-транспортною накладною № АХРХР005944 від 26.04.2014 р., товарно-транспортною накладною №АЕРЕР000721 від 26.04.2014 р., актом надання послуг № 1494 від 28.04.2014 р. на загальну суму 29500 грн. 00 коп., заявкою № 308 від 25.04.2014 р., товарно-транспортною накладною № АХРХР005952 від 27.04.2014 р., актом надання послуг № 1495 від 29.04.2014 р. на загальну суму 29500 грн. 00 коп., заявкою № 309 від 25.04.2014 р., товарно-транспортною накладною № АХРХР006034 від 29.04.2014 р., актом надання послуг № 1496 від 30.04.2014 р. на загальну суму 29500 грн. 00 коп., заявкою № 342 від 23.06.2014 р., товарно-транспортною накладною № АХРХР008220 від 24.04.2014 р., актом надання послуг № 2367 від 26.06.2014 р. на загальну суму 31000 грн. 00 коп., заявкою № 344 від 25.06.2014 р., товарно-транспортною накладною № АХРХР008280 від 26.06.2014 р., актом надання послуг № 2385 від 28.06.2014 р. на загальну суму 31000 грн. 00 коп., заявкою № 349 від 01.07.2014 р., товарно-транспортною накладною №АХРХР008280 від 26.06.2014 р., актом надання послуг № 2478 від 28.06.2014 р. на загальну суму 31000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач зазначив, що сума вартості послуг за вищевказаними заявками складає 211000 грн. 00 коп., з яких сума боргу складає 183300 грн. 00 коп. Позивач зазначає, що з урахуванням почергової сплати платежів, що відповідно зараховують заявки по черзі їх давності складання, сума боргу по заявці № 304, відповідно до платіжного доручення № 20703 від 26.06.2014 р. на суму 31000 грн., була частково зменшена останнім платежем на залишкову суму 1800 грн. 00 коп., оскільки перша частина платежу в розмірі 3300 грн. 00 коп. зарахована за попередню послугу, відповідно до переліку послуг, які передбачені актом звірення взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 3.1.5. договору, після виконання перевезення, протягом десяти днів позивач повинен повернути замовнику належним чином оформлену ТТН, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання вантажу за формою № М-2, видану вантажоодержувачем на відповідальну для прийняття вантажу особу, що підтверджує факт виконання перевезення, податкову накладну, видаткову накладну, а також оригінал підтвердженої заявки позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов договору, позивач направив відповідачу кур'єром "Нова Пошта" 06.05.2014 р. за експрес-накладною №59000057131031 документи на оплату по заявці № 304, № 306, № 308 та № 309, 04.07.2014 р. за експрес-накладною № 59000064856663 документи на оплату по заявці №342 та № 344, 09.07.2014 р. за експрес-накладною № 59000065600629 документи на оплату по заявці № 349.

Відповідач в своєму відзиві зазначив, що позивач надав суду в підтвердження направлення відповідачу документів вищевказані експрес-накладні, на яких адресою, куди доставляється відправлення, вказано м. Київ, а не юридичну адресу ПАТ "Чорнобаївське".

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2014 р. разом з претензією, позивач направив на адресу відповідача пакет документів на оплату послуг по кожному несплаченому перевезенню, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком про відправлення листа та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки за надання послуг між позивачем та відповідачем проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача суми визначеної п. 2.2. договору. Підставою для здійснення розрахунків є повністю оформлена і підписана усіма учасниками перевезення ТТН та підписаний сторонами акт виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата за надані послуги проводиться відповідачем шляхом перерахування 100% суми, передбаченої п.2.2. договору на розрахунковий рахунок позивача до завантаження транспортного засобу, що відповідачем зроблено не було.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 183300 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію від 03.09.2014 року з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 183300 грн. 00 коп.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 4069 грн. 55 коп. та інфляційних в сумі 34583 грн. 38 коп.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати по договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ , що діяла на період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але не більше 10% вартості відповідного перевезення, оплата якого була прострочена.

У зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 19323 грн. 16 коп.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву та надані пояснення в судовому засіданні суд відхиляє через їх недоведеність та невідповідність як нормам матеріального права так і фактичним обставинам справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (75024 с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, ідентифікаційний код 21307398) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73026, м.Херсон, пр. Ушакова 73, кв. 1, ідентифікаційний код 37238384) - 183300грн. 20коп. основного боргу, 19232 грн. 16 коп. пені, 4069 грн. 55 коп. 3% річних, 34583 грн. 38 коп. втрат від інфляції та 4823 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.04.2015р.

Суддя В.П.Ярошенко