ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Справа № 904/10257/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Бойко Є.Г. представник, довіреність № 1 від 26.09.14;

від відповідача: Снітько Е.В. представник, довіреність № 10-01/15 від 12.01.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015року у справі № 904/10257/14

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево", с. Куйбишево, Оржицький район, Полтавська область

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасно поставлену продукцію в розмірі 69 926 грн. 40 коп.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року по справі № 904/10257/14 ( суддя Ліпинський О.В. ) позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево", с. Куйбишево, Оржицький район, Полтавська область задоволені повністю, з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область стягнено 69926,4 грн. штрафу за порушення умов Договору поставки від 23 липня 2014 року № 16-01/240.

Рішення вмотивоване тим, що відповідачем порушено пункт 4 Додатку до Договору поставки від 23 липня 2014 року № 16-01/240, яким встановлено строк поставки з 15 серпня 2014 року до 20 вересня 2014 року.

Продукція позивачу поставлена відповідачем 21 вересня 2014 року по Накладній від 21 вересня 2014 року № 1-00000893 та 28 вересня 2014 року по Накладній від 28 вересня 2014 року № 1-00000893, всього поставлено на суму передоплати 699264,0 грн.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну поставку постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасної поставленої продукції, зазначеної у відповідному Додатку до цього Договору.

Також судом взяті до уваги надані позивачем докази листування з відповідачем засобами електронної пошти, а саме надання рознарядки згідно до пункту 6.2 Договору .

При прийнятті рішення суд керувався умовами Договору поставки, укладеному між сторонами по справі, приписами статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статей 525, 526, частини 1 статті 530, статті 611 Цивільного кодексу України, статей 4,32,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не виконані умови пункту 6.2 Договору поставки від 23 липня 2014 року № 16-01/240, згідно до якого, не менш ніж за 10 днів до моменту постачання продукції покупець зобов»язаний надати відповідачу (постачальнику) письмову рознарядку на відвантаження продукції, яка позивачем відповідачу не направлялась, у зв'язку з чим, скаржник вважає, що у нього взагалі були відсутні підстави для здійснення поставки продукції.

Виконання обов'язку скаржником за Договором щодо своєчасності поставки товару безпосередньо залежить від виконання обов'язку позивача по Договору поставки щодо своєчасного направлення відповідачу письмової рознарядки на відвантаження продукції.

Однак, зазначає скаржник,позивачем даного обов'язку виконано не було, що потягнуло за собою несвоєчасне виконання обов'язку скаржником по поставці продукції, а відтак судом повинен бути застосований до спірних правовідносин пункт 3 статті 219 Господарського кодексу України, згідно до якого, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії ( бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року у справі № 904/10257/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область залишити без задоволення, посилаючись на те, що договором поставки не було погоджено адресу електронної пошти уповноваженої особи скаржника, яка мала би право виступати від його імені у договірних відносинах з позивачем шляхом електронного документообігу.

Також, Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" у поясненні вказує на те, що матеріали справи № 904/10257/14 не містять доказів того, що на наданому позивачем електронному листуванні містяться електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документу та які є обов'язковими реквізитами електронних документів, без яких електронні документи не мають юридичної сили, у зв'язку з чим, електронне листування, що надане позивачем, не може нести доказової сили в розумінні статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з наступних підстав.

23 липня 2014 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено Договір поставки № 16-01/240. (надалі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується передавати, а покупець приймати та оплачувати продукцію на умовах цього Договору.

Поставці підлягає продукція, асортимент, кількість, ціна та вартість якої встановлюється в Додатках, що є невід'ємними частинами цього Договору (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору загальна вартість продукції, що постачається за цим договором, визначається шляхом додавання сум вартості продукції, зазначених в Додатках до цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що умови та терміни оплати продукції визначаються в Додатках, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Оплата продукції здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування

грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому Договорі (пункт 3.2. Договору)

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом.

Не менш ніж за 10 (десять) днів до моменту постачання продукції покупець зобов'язаний надати постачальнику письмову рознарядку на відвантаження продукції. Рознарядка повинна містити наступну інформацію: найменування вантажоодержувача та його повну адресу; код отримувача по залізничній дорозі; станція призначення; код станції призначення; кількість товару для відвантаження (у тонах); особисті примітки (за бажанням покупця).

Згідно пункту 6.3. Договору, датою поставки продукції вважається дата штемпельної відмітки станції відвантаження на залізничній накладній при прийомі вантажу до перевезення. Право власності на продукцію від постачальника до покупця переходить на станції відвантаження, на дату поставки.

Згідно пункту 1.2. Додатку до Договору загальна вартість продукції, що поставляється становить 699 264 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 116 544 грн. 00 коп. Ціна продукції включає в себе вартість упаковки - мішки типу "біг-бег".

Відповідно до пункту 3 Додатку до Договору покупець зобов'язаний сплатити вартість продукції, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у повному обсязі загальної вартості продукції, що становить 699 264 грн. 00 коп. в термін до 31 липня 2014 року включно.

Пунктом 4 Додатку до Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити зазначену в Додатку продукцію покупцю в строк з 15 серпня до 20 вересня 2014 року.

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 699 264 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 9102 від 30 липня 2014 року та № 5550 від 30 липня 2014 року.

Відповідно до Видаткової накладної № 1-00000817 від 21 вересня 2014 року відповідачем видано 64 тони продукції на суму 349 632 грн. 00 коп. та відправлено покупцю 21 вересня 2014 року, що підтверджується штемпельною відміткою станції відвантаження на залізничній накладній (а.с.16).

Відповідно до Видаткової накладної № 1-00000893 від 28 вересня 2014 року відповідачем видано 64 тони продукції на суму 349 632 грн. 00 коп. та відправлено покупцю 28.09.2014 року, що підтверджується штемпельною відміткою станції відвантаження на залізничній накладній (а.с.17).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, продукція була поставлена позивачу з порушенням строків передбачених умовами Договору, а саме пункту 4 Додатку до Договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції, зазначеної у відповідному Додатку до цього Договору.

При цьому сплата штрафу не звільняє постачальника від належного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище,пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що не менш ніж за 10 днів до моменту постачання продукції покупець зобов'язаний надати постачальнику письмову рознарядку на відвантаження продукції.

Як доказ виконання вказаної умови Договору позивачем надані листи, які ним були надіслані електронною поштою, і які позивач вважає належним доказом своєчасного направлення відповідачу письмової рознарядки на відвантаження продукції.

Статтею 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 15 квітня 2014 року № 1206-VII ( зі змінами та доповненнями) передбачено, що Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Позивачем не надано доказів підтвердження факту одержання електронного документа відповідачем.

Крім того слід зазначити, що у Договорі поставки від 23 липня 2014 року № 16-01/240, та Додатку № 1 від 23 липня 2014 року до вказаного Договору, сторони не передбачили надіслання рознарядки електронною поштою, у зв'язку з чим вказаний Договір не містить і адрес електронної пошти сторін, способу повідомлення сторін про одержання електронного документу.

Також сторони в Договорі поставки від 23 липня 2014 року № 16-01/240 не узгодили і обов'язковості електронного підпису на електронному документі згідно до вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Тобто, укладаючи Договір сторони не узгодили всі істотні умови ( електронні адреса, спосіб повідомлення автора про отримання електронного документа, необхідності електронного підпису тощо) для надіслання позивачем рознарядки відповідачу, згідно до пункту 6.2 Договору саме електронною поштою.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що рознарядку на поставку продукції, надання якої передбачено пунктом 6.2 Договору за допомогою електронної пошти від позивача не отримував.

Наданий позивачем лист від 01 серпня 2014 року № 1322, який відправлений електронною поштою ( а.с.49,50) не може вважатись належним доказом в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки за умовами пункту 6.2 Договору та пункту 4 Додатку до Договору, сторони передбачили строк поставки продукції з 15 серпня до 20 вересня 2014 року, також і умову поставки - надсилання позивачем відповідачу рознарядки за 10 днів до моменту постачання, колегія суддів вважає, що за відсутністю доказів своєчасного направлення позивачем відповідачу рознарядки із зазначенням : найменування вантажоодержувача та його повної адреси; коду отримувача по залізничній дорозі; станції призначення; коду станції призначення; кількості товару для відвантаження ( у тонах); особистих приміток ( за бажання покупця), вина відповідача в несвоєчасному відвантаженні продукції відсутня, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року по справі № 904/10257/14 підлягає скасуванню.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року у справі № 904/10257/14 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево", с. Куйбишево, Оржицький район, Полтавська область на користь Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 913 грн.50 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 квітня 2015 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник