Справа №705/1771/15-ц

2/705/828/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2015 року позивач звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В позові позивач вказує, що 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошову позику у розмірі 50 000 гривень з терміном повернення 25.12.2014 року. Вказану суму ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_3 про що написав її розписку, в якій вказана дата повернення коштів. Факт передачі грошових коштів, відповідно до умов укладеного договору позики, на думку позивача підтверджується розпискою від 21.10.2012 року, яка написана власноруч відповідачем . Однак, відповідач ОСОБА_2 борг не повернув. На пропозиції позивача про добровільну сплату боргу відповідач відповідає лише обіцянками, тому позивач змушена звернутися до суду з відповідною позовною заявою. В позові вона ставить питання про повернення всієї суми позики та відшкодування судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала. В судовому засіданні вона також пояснила, що 20.10.2010 року вона позичала гроші відповідачу спочатку без розписки терміном на 2 місяці . Однак кошти через два місяці він не повернув і вона попросила його на підтвердження факту передачі коштів написати її розписку. Розписку він її написав пізніше, а до цього вона гроші передавала йому особисто. Однак в судовому засіданні після того, як відповідач дав пояснення по справі і зовсім по іншому розповів про те, як і у зв»язку з чим позивач передавала йому грошові кошти, вона погодилась з тим, що факти повідомлені відповідачем в судовому засіданні відповідають дійсності і гроші вона йому дійсно передавала частинами в доларах США, а не в гривнях , як вказано в позовній заяві та в розписці. Також в судовому засіданні вона погодилась на пропозицію відповідача ОСОБА_2, що термін повернення грошових коштів потрібно перенести на червень 2015 року. Тобто, в судовому засіданні позивач давала суперечливі і не послідовні покази з приводу того, що було підставою для передачі коштів нею відповідачу, яким чином ці кошти передавались та який характер правовідносин між сторонами по справі з приводу передачі нею відповідачу грошових коштів. Також позивач в судовому засіданні підтвердила, що вона і відповідач по справі є виконавчими директорами, однак це не відноситься до факту передачі грошових коштів, оскільки гроші вона передавала йому.

Відповідач в судовому засіданні з приводу того чи визнає він позов і в якій частині чітко не висловився. Він спочатку вказав, що позов визнає частково, оскільки факти викладені в позовній заяві позивачем не відповідають дійсності. Він не заперечував факт отримання грошових коштів ним від позивача. Однак в судовому засідання він пояснив, що у них є підприємство і його потрібно продати. Для оформлення всіх необхідних процедур потрібні були грошові кошти. Тому їх партнер з Херсону ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для оформлення всіх питань надавали грошові кошти і це питання виникло приблизно в травні 2010 року. ОСОБА_4 надав 64 000 грн. (по курсу , який тоді був) і позивач надала кошти в сумі приблизно 16.000 грн ( по курсу, який тоді був). Грошові кошти позивач надавали в доларах США в три етапи : два рази по 1 000 доларів США і один раз 200 доларів США - на загальну суму 2 200 доларів США. Перший раз гроші вона давала 25.08.2010 року. Потім, на той момент - питання з продажем не вирішилось і має вирішитись тепер. До продажу відповідного об»єкту нерухомості він пояснив, що не може повернути грошові кошти і вказував на необхідність перенесення дати повернення грошових коштів на червень 2015 року. Також відповідач в судовому засіданні пояснив. що розписку, яка позивачем долучена до матеріалів справи писав він, однак фактично він її писав в жовтні 2014 року на прохання позивача. В розписці сума грошових коштів вказана в гривнях, оскільки за цей період часу курс долара виріс. Також він пояснив, що розписку погодився написати для того, щоб ОСОБА_1 не сплачувала податки, які її потрібно би було сплатити, якби вони належним чином оформила факт передачі грошей, який він не заперечує. Потім відповідач вказував, що позов він визнає, однак вважає, що це компенсація і грошові кошти передавались у зв»язу з функціонуванням підприємства. Тобто пояснення відповідача з приводу того у зв»язку з чим кошти були передані йому позивачем в судовому засіданні були не послідовні та не конкретизовані належним чином з посиланням на норми ЦК України.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В 2010 році ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 200 доларів США в три етапи : 1000 доларів США, 1000 доларів США та 200 доларів США. Не дивлячись на те, що в позовній заяві це не відображено, факт передачі коштів відповідачу не в гривнях, а в доларах США визнала позивач ОСОБА_1 В послідуючому, на вимогу позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 написав розписку та в ній суму грошових коштів, що була передана позивачем відповідачу, - вказав у гривнях по курсу, який був на момент написання розписки та написав, що це позика. В розписці вказано, що ОСОБА_2 зобов»язується повернути кошти в розмірі 50 000 гривень до 25.12.2014 року, які позичив 20.10.2010 року. У розписці дата вказана 21.10.2012 року. А відповідач в судовому засіданні заперечував, що кошти він позичав і що розписка писалась в 2012 році, як це в ній написано.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України: «За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)…».

Згідно вимогам ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України " на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інші документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми...".

Розписка ОСОБА_2 про зобов»язання повернути кошти ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн. є сумнівною оскільки в ній не вказано слово „отримав", що разом з поясненнями відповідача, які були в судовому засіданні визнані відповідачем про отримання 2 200 доларів США при обставинах вказаних відповідачем вище, суд розцінює як не доведення позивачем своїх вимог у передачі ОСОБА_2 позивачем саме 50 000 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В судовому засіданні, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів з приводу того, які саме правовідносини виникли між ними, з врахуванням відповідних положень ЦК України. За даних обставин суд позбавлений можливості визначити характер правовідносини, які виникли між сторонами і зв»язку з передачею грошових коштів.

На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України. Тобто, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів вона не надала і не ставила питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В. Мазуренко