ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/7010/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

До Приватного підприємства «Пождума»

Про визнання договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012 недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Сидоренко С.О. - по дов. № б/н від 16.12.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» до Приватного підприємства «Пождума» про визнання недійсним договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012 на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір з боку позивача укладений головою правління, який перевищив повноваження надані йому статутом товариства, тому такі дії не можуть бути визнані як такі, що вчинено від імені юридичної особи ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7010/15-г та розгляд справи призначено на 09.04.2015.

Позивач в судове засідання 09.04.2015 не з'явився.

Позивачем подано 08.04.2015 до відділу діловодства суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги повністю та просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направити свого представника. При цьому позивачем не зазначено жодної причини неможливості направити представника в судове засідання.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у позивача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво позивача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

З огляду на викладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 09.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012 між Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» (генпідрядник) та Приватним підприємством «Пождума» (підрядник) укладено договір № ПС-0104/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується своїми силами та засобами, за завданням та на підставі наданої генпідрядником погодженої проектної документації в органах Державного пожежного нагляду, за генпідрядника виконати наступні роботи:

1.1.1. монтаж станції пожежогасіння та пусконалагоджувальні роботи систем - автоматичного пожежогасіння, автоматичної пожежної сигналізації, автоматичного оповіщення про пожежу, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з п. 2.1. договору договірна ціна виконання робіт по монтажу та пусконаладці цих систем орієнтовано складає 278 061,60 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що договір укладено особою, яка не має відповідних повноважень, а тому договір має бути визнаний недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В преамбулі спірного договору зазначено, що він з боку Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (зазначений як генпідрядник) укладений в особі голови правління - керуючого трестом Кочерги Олега Васильовича, який діє на підставі статуту. В реквізитах сторін з боку Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (зазначено як замовник) договір підписано головою правління - керуючим трестом Кочергою Олегом Васильовичем та стоїть відтиск печатки ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2».

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Позивач посилається на те, що згідно п. 7.37. статуту Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» голова правління має право підписувати договори (угоди) на суму, що не перевищує 50 000,00 грн., довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про ухвалення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту. Тоді як спірний договір укладено на суму що орієнтовано складає 278 061,60 грн.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п. 3.5. договору оплата робіт здійснюється генпідрядником в розмірі 98% (дев'яносто вісім) відсотків від кожного оформленого підрядником акту виконаних робіт (Форми КБ-2В та КБ-3) до 25 числа місяця, наступного за звітним, при умові отримання коштів від Замовника. Два відсотки від вартості договору залишаються в гарантійному фонді будівництва на рахунку замовника.

За умовами пунктів 5.1., 5.2. договору підрядник, щомісяця, до 25 числа, включно, поточного місяця, надає генпідряднику акти виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3, оформлені у представника технагляду замовника. Генпідрядник в свою чергу протягом 5 банківських днів від дня їх одержання зобов'язаний оформити їх належним чином (підпис) та передати один примірник підряднику або надати йому мотивовану відмову від його підписання.

Стаття 241 Цивільного кодексу України визначає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На виконання договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012 сторонами було складно (підписана та скріплені печатками обох сторін) акти приймання будівельних робіт за серпень 2012 року № 1-ПС-0104/12 на суму 82 032,48 грн. та № 2-ПС-0104/12 на суму 199 296,78 грн.

При цьому, позивачем була здійснена часткова оплата вартості виконаних будівельних робіт в сумі 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 396 від 12.08.2014, № 448 від 14.08.2014, № 487 від 15.08.2014, № 510 від 18.08.2014, № 613 від 26.01.2014, № 624 від 26.01.2014, 881 від 15.09.2014.

Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» також встановлено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно з п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач своїми діями щодо виконання договору шляхом підписання актів виконаних робіт та проведення оплати за виконані роботи, тим самим схвалив договір № ПС-0104/12 від 04.04.2012.

Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підписуючи редакцію договору фінансового лізингу в редакції позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012 недійсним відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав та в чому ці порушення полягають з боку відповідача щодо укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова