ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року письмове провадження № 826/5716/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пателі лізинг»

до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

провизнання протиправним та скасування припису

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі лізинг» (надалі - позивач або ТОВ «Пателі лізинг») з позовом до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач або Управління), в якому просило суд:

1. Визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 184/п від 18.02.2015 року щодо ТОВ «Пателі Лізинг».

2. Визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 186/п від 16.03.2015 року щодо ТОВ «Пателі Лізинг».

3. Визнати протиправним та скасувати постанову відповідача № 41-14 від 03.03.2015 року про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини на ТОВ «Пателі Лізинг» у розмірі 170 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні приписи та постанова відповідача є незаконними, винесеними протиправно, з перевищенням наданих відповідачу повноважень та такими, що порушують права та законні інтереси ТОВ «Пателі Лізинг», отже підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголошуючи на законності виданих ним спірних приписів та постанови, просив суд відмовити позивачу у задоволення заявлених ним позовних вимог.

У судовому засіданні 16.04.2015 року судом було поставлено на обговорення питання можливості розгляду справи у письмовому провадженні, на що сторони не заперечували.

З огляду на наведене, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено огляд пам'яток місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», «Культурний шар Подолу ІХ-ХVІП», в ході якого було встановлено, що на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 27-29, яка розташована на території зазначених пам'яток, проводяться роботи з будівництва 13 поверхового житлово-офісного комплексу, за результатами чого складено акт про вчинення правопорушення від 18.02.2015 року № 60.

За змістом зазначеного акту встановлено, що відповідно до висновків історико-містобудівного обґрунтування, яке погоджено ТОВ «Пателі Лізинг» від 28.08.2006 року, гранично допустиму висоту і поверховість об'єкту, що будується було запропоновано обмежити 4-5 поверхами по червоній лінії забудови вулиць з можливістю каскадного підвищення у глибину кварталу. Головним управлінням охорони культурної спадщини було погоджено генеральний план від 07.02.2008 № 056 та паспорти опорядження фасадів житлово-офісного комплексу з вбудованими примиреннями з громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал. 27-29 у Подільському районі м. Києва від 17.09.2009 № 55, від 08.07.2010 № 78, якими було передбачено поверховість об'єкту у 5 поверхів по червоним лініям вулиць, з поступовим каскадним збільшенням висотності до 9 поверхів у глиб ділянки, що відповідало висновкам зазначеного історико-містобудівного обґрунтування.

Проект будівництва 13-поверхової житлово-офісної будівлі по вул. Нижній Вал. 27-29 у Подільському районі м. Києва Управлінням не погоджувався, дозвіл на виконання робіт ТОВ «Пателі Лізинг» не надавався. Окрім того, земляні роботи на пам'ятці археології місцевого значення виконано без зареєстрованого Управлінням дозволу на проведення археологічних досліджень.

Відповідачем також було складено акт огляду земельної ділянки па вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі міста Києва від 17.02.2015 року, яким зафіксовано, що відповідна земельні ділянка розташовується у Центральному історичному ареалі міста, на території пам'ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», на території пам'ятки археологи місцевого значення «Культурний шар Подолу ІХ-ХVІП ст.» в межах археологічної охоронної зони та зони регулювання забудови першої категорії, віднесена до категорії земель історико-культурного призначення місцевого значення. За підсумками огляду встановлено, що на земельній ділянці за вказаною адресою, яка розташовується на території зазначених пам'яток, ТОВ «Пателі-Лізинг» проводяться роботи з будівництва тринадцяти-поверхового житлово-офісного комплексу. Проект будівництва зазначеної будівлі в Управлінні не погоджувався, дозвіл на виконання робіт ТОВ «Пателі-Лізинг» не надавався. Земляні будівельні роботи на пам'ятці археології місцевого значення виконано без зареєстрованого в Управлінні дозволу на проведення археологічних досліджень.

Виходячи з викладеного, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем абз.1 ст.22, ч.3 ст.24, абз.2 ч.1 ст.26, ч.3 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

У зв'язку з допущенням позивачем наведених порушень, відповідачем було винесено відносно нього припис № 184/п від 18.02.2015 року, яким від позивача вимагалося:

1. Припинити будь-які роботи на земельній ділянці до отримання необхідних документів для здійснення робіт на пам'ятках місцевого значення;

2. Надати до Управління на розгляд науково-проектну та дозвільну документацію на проведення робіт за вказаною адресою.

3. Отримати письмовий дозвіл Управління на виконання робіт.

Про виконання припису необхідно було повідомити відповідача до 18.03.2015 року.

За результатом розгляду матеріалів про порушення позивачем законодавства України у сфері охорони культурної спадщини (акту огляду від 17.02.2015, акту про вчинення правопорушення від 18.02.2015 № 60, припису від 18.02.2015 № 184/п), відповідачем була винесена спірна постанова «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» від 03.03.2015 року № 41-14, якою на позивача накладено фінансові санкції (адміністративний штраф) на загальну суму 170 000,00 грн.

Крім того, відповідачем було винесено припис від 16.03.2015 року № 186/п, за результатом повторного огляду пам'яток місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», «Культурний шар Подолу ІХ-ХVІП», яким від позивача вимагалося негайно припинити будь-які роботи на земельній ділянці до отримання необхідних документів для здійснення робіт на пам'ятках місцевого значення, про виконання якого необхідно було повідомити відповідача до 18.03.2015 року.

Вважаючи наведені приписи та постанову відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно доводів представника позивача, що не заперечується та не спростовується відповідачем належними доказами, ТОВ «Пателі-Лізинг» на підставі Договору оренди від 28.12.2005 року, укладеного з Київською міською радою, здійснює будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва, на що отримав Дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 року № 11512231404.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та державним підприємством «Центр археології Києва Інституту археології НАН України» (Виконавець) було укладено договір № 57-07 від 12.10.2007 року, за умовами якого, Замовник доручає, забезпечує, оплачує проведення стаціонарного археологічного дослідження ділянки забудови за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання проведення таких досліджень у межах вищезазначеної ділянки.

Інститут археології НАН України, в межах своїх повноважень, надав позивачу Лист-погодження від 11.03.2008 року № 125-49-125/25 проект будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, за умови проведення археологічних досліджень ділянки будівництва та укладання угоди на них.

Також, Інститут археології НАН України надав позивачу Довідку - дозвіл від 30.11.2010 року № 17-4А-125/01, якою не заперечував проти проведення земляних робіт на ділянці забудови по вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, за умови виконання археологічного нагляду під час проведення цих робіт, який забезпечує Державне підприємство Центр археології Києва ІА НАН України, згідно Договору № 57-07 від12.10.2007 року.

Відповідну проекту документацію по об'єкту було розроблено Творчою архітектурною майстернею «Бабич» та погоджено у встановленому порядку, у тому числі, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, лист-погодження від 18.12.09 № 15-14632, Головним управлінням охорони культурної спадщини від 17.03.08 № 127, Державною службою з питань національної культурної спадщини від 05.03.08 № 694 та рекомендовано до затвердження ДП «Укрдержекспертиза», позитивний комплексний висновок від 12.06.09 № 21/271 буд.

Враховуючи наведене, Державною службою з питань національної культурної спадщини було надано позивачу дозвіл від 02.12.2010 року № 22-3554/35 (дійсний до 31.12.2010 р.), яким не заперечувалось проти виконання будівельних земляних робіт для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 в Подільському районі м. Києва.

Аналогічний дозвіл надавався позивачу Державною службою з питань національної культурної спадщини від 04.01.2011 року № 22-1/35 терміном дії до 31.12.2011 року.

Як вбачається з наданих позивачем Актів огляду прихованих робіт від 12 серпня 2011 року та від 13 серпня 2011 року, земляні роботи об'єкті будівництва проводились по 13 серпня 2011 року.

У 2011 році позивач отримав позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза» за № 691-201/БЦУ від 03.06.2011 року частини коригування проекту та лист-дозвіл Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на коригування документації Київської міської державної адміністрації за № 001-1008 від 07.10.2010 року, яким позивачу дозволялось коригування проекту в частині зміни техніко-економічних показників житлово-офісного комплексу, в тому числі збільшення поверховості житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва, у зв'язку з чим звернувся 04.11.2011 року (вих. № 126/11/2011) до Міністерства культури України за погодженням в установленому порядку коригування проекту «Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва».

За результатом розгляду звернення позивача, Міністерство культури України погодило проектну документацію щодо коригування проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 в Подільському районі міста Києва.

Крім того, позивачу було надано позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза» № 691-2010/ЦБ від 15.05.5012 року комплексної державної експертизи щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва» (коригування) з технічними показниками, зокрема, по будівництву 12 поверхів.

В ході судового розгляду представник позивача повідомив, що відповідно до Акту готовності об'єкта до експлуатації № 2-А від 15.12.2014 року, нове будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва завершено у грудні 2014 року. Наведене належними та допустимими доказами відповідачем не спростовується та не заперечується ним.

Відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (надалі - Закон).

За визначенням, наведеним ст.1 Закону, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою; зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Згідно ч.1 ст.3 Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.5 Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них;

погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини;

застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року №388/2011 Міністерство культури України є Центральним органом виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

За змістом ч.2 ст.6 Закону, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, крім іншого:

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно ч.1 ст.17, ч.1 ст.18 Закону, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт та пристосування пам'яток, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини (ч.1 ст. 30 Закону).

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ч.3 ст.32 Закону).

Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації (ч.1 ст.34 Закону).

Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини (ч.1 ст.35 Закону).

З метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини (ч.3 ст. 37 Закону).

За правилами ст.44 Закону, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ч.1 ст.45 Закону, фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Об'єкт будівництва позивача знаходиться на земельній ділянці віднесеної до категорії земель історико-культурного призначення місцевого значення.

Як вже зазначалося, проектна документація позивача на здійснення будівництва на відповідному об'єкті була погоджена відповідними державними органами, - Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, лист-погодження від 18.12.09 № 15-14632, Головним управлінням охорони культурної спадщини від 17.03.08 № 127, Державною службою з питань національної культурної спадщини від 05.03.08 № 694, а також отримала позитивні висновки комплексної державної експертизи та погодження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на коригування документації, а також погодження Міністерства культури України, у тому числі, щодо її коригувань в частині збільшення граничної висоти об'єкту до 12 поверхів.

Наведене свідчить про належне погодження позивачем проектної документації для будівництва відповідного об'єкта.

Крім того, за даними позивача, на даний час нове будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва завершено та складено акт про готовність об'єкта до експлуатації, що не спростовано відповідачем в ході судового розгляду.

Виходячи з наведеного суд звертає увагу на наступне.

По-перше, за змістом ст.44 Закону, фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини накладаються на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, в той же час, відповідачем не надані суду докази, що позивач є суб'єктом такої відповідальності.

По-друге, за правилами ч.1 ст.45 Закону, відповідні фінансові санкції накладаються головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення, в той час, як до позивача спірною постановою застосовані санкції, яка підписана Головою комісії з припинення Управління охорони культурної спадщини, а не головою чи заступником голови Київської міської ради, тобто не уповноваженою особою.

По-третє, відповідач з 09.02.2015 року згідно розпорядження Голови Київської міської ради № 94, перебуває у стані припинення шляхом приєднання до Департаменту культури виконкому Київської міської ради, що викликає у суду сумнів щодо можливості здійснення ним інших повноважень, крім тих, що пов'язані з його припиненням.

По-четверте, фінансові санкції, передбачені ст.44 цього Закону, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями. При цьому, за правилами ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з наданих позивачем Актів огляду прихованих робіт від 12 серпня 2011 року та від 13 серпня 2011 року, земляні роботи об'єкті будівництва проводились по 13 серпня 2011 року. Зважаючи на зазначене, строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув.

По-п'яте, санкції накладаються відповідно до ст. 44 не за проведення будь-яких незаконних робіт, а лише тих, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць. Порушивши порядок проведення перевірки відповідач не дослідив зазначену обставину, не отримав відповідних доказів шкоди. Таким чином, порушено принципи прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, які мають прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд не бере до уваги доводи відповідача, покладені в основу прийнятого рішення про те, що Міністерство культури України скасувало погодження проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва, оскільки, як вже неодноразово зазначалося будівництво відповідного об'єкту завершено.

Окрім наведеного, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877-V).

Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (ст.1 Закону № 877-V).

За результатом аналізу сфери дії Закону № 877-V, враховуючи, що результатом діяльності відповідача стало застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, суд вважає, що відповідач мав застосувати норми цього Закону під час реалізації наданих йому Законом «Про охорону культурної спадщини» повноважень.

За правилами ст.4 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч.1 ст.7 Закону № 877-V).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт (ч.6 ст.7 Закону № 877-V).

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно обставин справи, спірні приписи видані відповідачем з порушенням наведених норм.

Крім того, за правилами п.8 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» встановлено, що надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Однак відповідачем не надано суду доказів щодо правомірності здійснених ним контрольних заходів, з урахуванням наведених законодавчо закріплених обмежень. Суд сприймає критично пояснення представника відповідача, що перевірка позивача фактично не здійснювалося, а перевірявся

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінюючи спірні приписи та постанову відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, про що зазначалося вище.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності виданих ним спірних приписів та постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі лізинг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 184/п від 18.02.2015 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг».

3. Визнати протиправним та скасувати припис Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 186/п від 16.03.2015 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг».

4. Визнати протиправним та скасувати постанову Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 41-14 від 03.03.2015 року про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини на Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» у розмірі 170 000 грн.

5. Судові витрати в сумі 340,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі лізинг» за рахунок Державного бюджету України.

6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій