Справа 22-1524 Категорія - Ц-5
Голов, в 1 інст.-Мичка І.М. Доповідач-Василевич B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів:Демянчук СВ., Гордійчук С.О. при секретарі Колесовій Л.В. з участю позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 27 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
встановила:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 27 жовтня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення від спадкування обов"язкової частки в спадщині.
В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі відповідачка доводить про його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Вважає необгрунтованим висновок суду про належність спадкодавцеві ОСОБА_4 будинку на праві приватної власності як останньому члену колгоспного двору і набутому ним до реєстрації шлюбу.
Вона з 1981 року проживала з відповідачем в незареєстрованому шлюбі, а з січня 1989 року в зареєстрованому шлюбі.
За час спільного проживання нею було в будинку влаштовано систему опалення, зведено огорожу, відремонтовано хлів, проведено деякі роботи по ремонту будинку.
На час смерті спадкодавця членами колгоспного двору являлись також вона та син, тому спадщина відкрилась лише на 1/3 частину майна двору, а не на все майно.
Спірний будинок є сумісною власністю подружжя, що стверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 квітня 2005 року і вона відповідно до закону має право на половину будинку. Це право позивачка не оспорила.
Виходячи з цього, позивачка вважає, що об"єктом спадкування може бути лише 1/2 частини спадщини. Суд же в порушення закону визнав за позивачкою право на спадщину на все майно.
Також вважає необгрунтованим висновок суду про усунення її від права спадкування за законом з підстав ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, котрий за життя через похилий вік та хворобу був у безпорадному стані, оскільки цих обставин позивачка не довела.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в позові.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводить про законність та обгрунтованість рішення і просить про залишення рішення без зміни
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, відповідачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 -братом позивачки з 1989 року, проживаючи з ним в будинку АДРЕСА_1, звідки вибула в 1998 році.
Господарство чоловіка відповідачки рахувалось колгоспним двором, що стверджено архівним витягом з протоколу НОМЕР_1 засідання виконавчого комітету Урвенської сільської ради від 24 березня 1977 року про відкриття окремого погосподарського номера та рішенням Здолбунівського районного суду від 8 грудня 1981 року про виділення позивачці ОСОБА_5 в грошовій формі частки в колгоспному дворі (а.с-7-29).
19 травня 2005 року ОСОБА_4 склав заповіт на позивачку (а.с-5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.
Після його смерті, як останнього члена колгоспного двору, відкрилась спадщина і спадкоємцем по заповіту являється позивачка.
Відповідачка права на спадкування немає, оскільки, вибувши з двору та припинивши з ним зв"язок, втратила право на частку в його майні в силу ст. 126 ЦК України 1963 р.
Як його дружина право на майно двору вона теж не набула, оскільки будинок з господарськими будівлями були зведені її чоловіком до її приходу в господарство і ця обставина нею не заперечується.
За наведених обставин суд дійшов цілком правильного та обгрунтованого висновку про підставність вимог позивачки.
Оскільки вона не являється спадкоємцем по закону на спірне спадкове майно, то в неї відсутнє і право на обов'язкову частку.
Покликання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що вона працею та коштами приймала участь у ремонті будинку та господарських будівель не заслуговують на увагу, оскільки не відбулось їх істотного збільшення у своїй цінності і тому відсутні підстави для застосування правил ст.25 КпІПС України.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.І ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 27 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий/суддя-Судді: