ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року № 826/4216/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 03.02.2015 №000307/17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4216/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 квітня 2015 року.

В судовому засіданні 01 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 01 квітня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляду додаткового блага ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, про що складено відповідний акт від 15.01.2015 №7/17-01/2172893305962.

Перевіркою встановлено порушення фізичною ОСОБА_1 статтю 36, пункту 176.1 статті 176, абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статті 179, а саме: неподання фізичною особою ОСОБА_1 до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, недекларування доходу отриманого платником податку як додаткове благо у сумі 532 716, 41 грн., недоврахування та несплата до бюджету податку на доходи з фізичних осіб.

Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що припинення зобов'язань за кредитним договором не може вважатися отриманням позивачем додаткового блага в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача відсутні будь-які непогашені податкові зобов'язання, пов'язані із припиненням кредитного договору. Як наслідок, збільшення податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 90 347, 19 грн. є незаконним.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Згідно з пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт "а");

подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (підпункт "в").

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України 164.1 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що основними ознаками додаткового блага, яке включається до оподаткованого доходу є:

по-перше - сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором повинна бути основною;

по-друге - кредитор повинен прийняти рішення про прощення (анулювання) боргу (кредиту) самостійно;

по-третє - сума прощеного (анульованого) кредитором боргу повинна перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

по-четверте - кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника про прощення анулювання заборгованості.

Судом встановлено, що суму грошового зобов'язання позивачу збільшено у зв'язку з тим, що він не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, не задекларував дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 90 347, 19 грн., не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб. На думку податкового органу, отримана позивачем додаткова вигода виникла у зв'язку із прощенням йому АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості у сумі 90 347, 19 грн.

Зокрема, кредитні зобов'язання позивача виникли на підставі кредитного договору від 18 серпня 2008 року №014/2080/74/223308349 укладеним між позивачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль». За умовами вказаного кредитного договору позивач отримав кредитні кошти у розмірі 85 000,00 доларів США для придбання квартири.

25 квітня 2012 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив на адресу позивача повідомлення про анулювання (прощення) боргу та включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Так, АТ «Райффайзен Банк Аваль» анульовало позивачу заборгованість, за кредитним договором від 18 серпня 2008 року №014/2080/74/223308349, за нарахованою пенею у розмірі 532 716, 41 грн.

У свою чергу, вказаним повідомленням, АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомило позивальника про обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляду суми анульованих боргових зобов'язань та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації, у відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів декларування за наслідками 2012 року відповідного доходу і сплати відповідного податку, суд прийшов до висновку, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві дійшла правильного висновку про те, що позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подано, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 90 347, 19 грн. не задекларований, та податок на доходи фізичних осіб до бюджету не сплачений, чим допущено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 глави 2, пункту176.1 статті 176, статті 36 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 03 лютого 2015 року №000307/17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 90 347,19 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 756, 80 грн., є правомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 2 262,07 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 226,22 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2035,85 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2 035, 85 грн. (дві тисячі тридцять п'ять гривень 85 коп.)

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник