КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-10585/08                                              Головуючий  у  1 інстанції Попова О.Г.

                        Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року                                                       м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Літвіної Н.М.

суддів:                                             Саприкіної І.В.

                                                        Дурицької О.М.

при секретарі:                                Поліщук І.В.

               розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-3814 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3814 про стягнення грошової компенсації замість невиданого речового майна,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до військової частини А-3814 про стягнення грошової компенсації замість невиданого речового майна було задоволено частково.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - військова частина А-3814, подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову, зазначаючи про те, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі наказу командира в/ч А-3814 від 28 лютого 2007 року № 43 та у відповідності до підпункту "в"п. 85 (за станом здоров"я) "Положення про проходження військової служби солдатами, сержантами та старшинами Збройних Сил України", була звільнена з військової служби з 04 квітня 2007 року та виключена зі списків особового складу частини. Речовим майном у встановленому порядку вона не забезпечувалась.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2007 року), військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Згідно до ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459/3, з 11 березня 2000 року була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке він не отримав до 11 березня 2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, дія статті 9-1 Закону призупинена Законом України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, а тому підстав для стягнення на користь позивача компенсації за речове майно, не отримане в 2007 році, немає.

Судом першої інстанції також вірно було встановлено, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, що військовослужбовцям підлягає видачі предмети речового майна належні їм за нормами забезпечення як встановлено в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року, а не предмети речового майна, що є в наявності  на підставі Вказівки начальника Головного речового управління Тилу Міністерства Оборони України "Про внесення змін та встановлення цін на військове майно речової служби для проведення інвентаризації і обліку у Збройних Силах України" №13888/2064 від 05 грудня 2001 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, вірно застосував законодавство, що регулює дані правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А-3814 залишити без задоволення, а  постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                         

                      Судді: