Справа № 161/1803/15-ц

Провадження № 2/161/1292/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 квітня 2015 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Щерблюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свій позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 травня 1982 року до дня його смерті. За життя чоловік уклав договір позики з відповідачем по справі ОСОБА_2, надавши йому в борг одну тисячу доларів США. На підтвердження договору позики відповідач написав розписку від 25 вересня 2012 року, з якої вбачається , що отримані грошові кошти він зобов'язується повернути до 31 грудня 2012 року. За життя чоловіка відповідач не повернув борг, забрав залишений в заставу автомобіль, який перебуває по даний час у користуванні відповідача. Її чоловік довіряв відповідачеві,оскільки останній постійно стверджував, що борг обов'язково поверне пізніше, у зв'язку з відсутністю на даний момент коштів. Після смерті чоловіка вона намагалась повернути борг у добровільному порядку, однак, відповідач останнім часом уникає спілкування з нею, перестав відповідати на телефонні дзвінки. Вона є єдиним спадкоємцем після смерті свого чоловіка, оскільки мати чоловіка та їхні діти, як спадкоємці першої черги по закону, відмовились від спадщини на її користь. У встановлений договором строк - 31 грудня 2012 року відповідач у добровільному порядку борг не повернув. Дана обставина змусила її звертатися до суду з цим позовом.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 доларів США (одна тисяча доларів США), що еквівалентно в гривнях 16157,82грн. (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят сім гривень 82 копійки) боргу за договором позики та 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судових витрат по справі.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та уточнений розрахунок, згідно з яким просить стягнути з відповідача борг в сумі 23451,38грн. , що станом на день розгляду справи еквівалентно 1000 доларів США, відповідно до доданої довідки управління Національного банку України у Волинській області.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 січня 2013 року, виданого Мирненською сільською радою Горохівського району Волинської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3. (а.с.5).

Як встановлено судом, останній був чоловіком позивача. Вони перебували з ОСОБА_1 в шлюбі з 22 травня 1982 року до дня його смерті .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого чоловіка, оскільки мати чоловіка та їхні діти, як спадкоємці першої черги по закону, відмовились від спадщини на її користь, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 лютого 2014 року, виданим їй державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори Островською Т.В. (спадкова справа № 349 /2013/).

Статтею1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя чоловік позивача уклав договір позики з відповідачем по справі ОСОБА_2, надавши йому в борг одну тисячу доларів США. На підтвердження договору позики відповідач написав розписку від 25 вересня 2012 року, з якої вбачається, що отримані грошові кошти він зобов'язується повернути до 31 грудня 2012 року (а.с. 7).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на день розгляду справи відповідач ні чоловіку позивача, ні позивачу ОСОБА_1 борг не повернув.

Згідно уточненого розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 23451,38грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача слід стягнути сплачене позивачем державне мито (судовий збір) .

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягає до задоволення, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача встановлену в судовому засіданні суму боргу за договором позики в розмірі 23451,38грн. та судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 599, 1046-1047, 1218 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23451,38грн. (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят однієї гривні 38 копійок) боргу за договором позики та 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судових витрат по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта