Справа 22ц- 1145
2008 р.
Головуючий І інстанції -
Категорія - розподіл майна подружжя
Короткий І.П.
Доповідач- Кірсанова Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 27 " березня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Карімової Л.В.
Суддів - Кірсанової Л.І.
Зазулинської Т.П.
при секретарі - Коршун І.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 06 березня 1992 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1
22.04.01р. вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира зареєстрована за ОСОБА_1 Просив розподілити квартиру та визнати за ним право власності на х/г частину зазначеної квартири.
ОСОБА_1 позов не визнала та звернулась з зустрічним позовом. Зазначала, що квартира придбана з урахуванням потреб неповнолітньої дитини ОСОБА_3 1992 року народження. ОСОБА_2 не сплачує аліменти на дитину, а, тому відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, просила розподілити майно подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.12.07р. позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Позов ОСОБА_1 3адоволено частково. Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності сторін. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на Уі частину спірної квартири, за кожним з них.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про визнання за нею права власності на 2/3 частини спірної квартири. Зазначає, що суд не врахував, що квартира придбана з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини. ОСОБА_2 тривалий час не спілкується з дитиною, не цікавиться її потребами, здоров'ям, не надає матеріальної допомоги. Має заборгованість по аліментам.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі а ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що частки майна подружжя є рівними та інше не
визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом. Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів про необхідність збільшення її частки в спільному сумісному майні.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наявним у справі доказам та нормам матеріального і процесуального права.
Матеріали справи свідчать, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 1992 року до 08 червня 2006 року.
Під час шлюбу вони придбали 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом. За рішенням суду частка майна дружини , чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Суд першої інстанції правильно визнав необгрунтованими доводи ОСОБА_1 про необхідність збільшення її частки у майні подружжя з урахуванням неповнолітньої дитини. З матеріалів справи убачається, що неповнолітня дочка сторін ОСОБА_3 тривалий час мешкає з дідусем та бабусею зі сторони батька в м. Миколаївка Донецької області. Батько ОСОБА_2 надає допомогу на утримання дочки, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 Зазначені обставини не оспорювалися апелянтом ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції та вона зазначила, що дочка і досі у них проживає.
Судова колегія знаходить, що апелянт ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що аліментів, які сплачує ОСОБА_2 на дитину недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини та не вбачає підстав для збільшення її частки в майні подружжя.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення районного суду та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.