ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 1/53/5022-578/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А. (доповідач),

суддів Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року за скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на дії Державної виконавчої служби України у справі №1/53/5022-578/2012 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення суми,

Встановив:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05 вересня 2012 року стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17 685 224,35 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 337 080,77 грн. пені, 736 792,05 грн. інфляційних втрат, 726 449,72 грн. - 3% річних та 64 380 грн. судового збору.

На виконання рішення суду видано наказ від 18 вересня 2012 року, на підставі якого постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження №34710161.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулось із скаргою на дії державної виконавчої служби України, в якій скаржник просив визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24 квітня 2014 року №34710161 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2 054 993,69 грн. та визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року, скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" задоволено: визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24 квітня 2014 року у виконавчому провадженні №34710161 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз" виконавчого збору в сумі 2 054 993,69 грн. та визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В. з винесення зазначеної постанови.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року у справі скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги боржника.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Клопотання Державної виконавчої служби України про відкладення розгляду справи відхилено у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження №34710161 з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 18 вересня 2012 року у справі №1/53/5022-578/2012, надано публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови для добровільного виконання рішення.

15 жовтня 2012 року зазначена постанова надіслана боржнику супровідним листом від №12-0-35-3191/5-607/12 та одержана останнім 19 жовтня 2012 року.

На підставі заяви боржника, яка надіслана останнім до державної виконавчої служби 26 жовтня 2012 року, тобто в останній день строку, наданого на добровільне виконання судового рішення, в якому зазначено, що 28 листопада 2005 року відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та приймає участь у процедурі погашення заборгованості згідно із зазначеним Законом, державним виконавцем прийнято постанову від 28 листопада 2012 року про зупинення виконавчого провадження №34710161.

Постановою від 5 березня 2013 державним виконавцем поновлено виконавче провадження з підстав закінчення 1 січня 2013 року встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" строку дії процедури погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу. Проте, у даній постанові не зазначено, що боржником у строки встановлені постановою про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2012 року не виконано рішення суду, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10%, а також про здійснення заходів на його примусове виконання.

Після того, як п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" було продовжено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2014 року державним виконавцем постанова про зупинення виконавчого провадження не приймалась.

18 березня 2014 року з посиланням на усунення підстав зупинення виконавчого провадження, а саме закінчення терміну на який продовжувалася процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу (до 1 квітня 2014 року), державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження, зупиненого 28 листопада 2012 року, в тексті якої не встановлено строку для добровільного виконання рішення суду, не зазначено про порушення боржником цих строків, що є підставою для його примусового виконання, та відсутні посилання на стягнення виконавчого збору у зв'язку з невиконанням рішення у встановлений строк для його добровільного виконання. Крім того, державним виконавцем за власною ініціативою оформлено вимогу №14-0-35-128/5-225/12 про надання боржником у триденний термін з моменту її отримання інформації: - про розмір сплачених коштів на виконання рішення та проведення взаємозвірки із стягувачем, надання копій таких документів; - щодо даних про відкриті у банківських установах рахунки, у тому числі захищені рахунки; - щодо даних про майно, яким на праві власності володіє публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", та на яке може бути звернено стягнення із зазначенням його місцезнаходження; - щодо переліку заходів, вжитих боржником на виконання рішення. Зазначена вимога містила попередження боржника про те, що у разі не сплати заборгованості по виконавчому провадженню, не надання інформації щодо виконання рішення суду та за відсутністю підстав щодо зупинення виконавчого провадження, державним виконавцем будуть вжиті заходи примусового характеру спрямовані на виконання рішення суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно супровідного листа від 18 березня 2014 року №14-0-35-971/5-225/12 постанова про поновлення виконавчого провадження була адресована боржнику та стягувачу, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення постанови та вимоги боржнику рекомендованою кореспонденцією, крім того одержання таких заперечується скаржником.

24 квітня 2014 року державним виконавцем прийнято постанову (яка є предметом оскарження) про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 054 992,69 грн., у зв'язку з невиконанням ним рішення у семиденний строк встановлений для добровільного виконання постановою державного виконавця від 12 жовтня 2012 року.

07 серпня 2014 року державним виконавцем на підставі ухвали господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2014 року про затвердження мирової угоди сторін на стадії виконання рішення, заяв сторін про закінчення виконавчого провадження у справі та зняття арешту з рахунків боржника, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, пунктом 2 якої постанову про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2014 року виділено в окреме провадження та направлено на виконання до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, яка в свою чергу відкрила 10 вересня 2014 року виконавче провадження №44642259 про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи викладені обставини та посилаючись на ст.ст. 12, 17, 25, 27, 28, 31, п. 15 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду стосовно відсутності підстав для стягнення судового збору, з огляду на те, що: сторонами укладена мирова угода настадії добровільного виконання рішення суду; строк встановлений для добровільного виконання рішення суду, встановлений постановою від 12 жовтня 2012 року про відкриття виконавчого провадження, не закінчився, оскільки заява (відповідно до дати отримання постанови про відкриття, а саме 19 жовтня 2012 року) виконавчого провадження про зупинення виконавчого провадження подана боржником в останній день наданого державним виконавцем строку, а тому згідно приписів Цивільного кодексу України його перебіг зупинився.

Апеляційний господарський суд також погодився і з тим, що в період з 28 листопада 2012 року по 24 квітня 2014 року державним виконавцем не провадилися виконавчі дії з примусового виконання рішення суду з підстав запровадженої Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедури, яка неодноразово продовжувалася і на даний момент встановлена до 1 січня 2016 року. Крім того, на момент прийняття державним виконавцем постанови про поновлення виконавчого провадження від 18 березня 2014 року діяла попередня постанова про поновлення виконавчого провадження від 05 березня 2013 року, яка не була зупинена після продовження процедури погашення заборгованостей підприємств паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2013 року і якою не передбачалося примусове виконання рішення; матеріалами справи підтверджується, що в порушення вимог закону, поновлюючи виконавче провадження, державний виконавець не довів до відома боржника строк для його добровільного виконання, в тому числі зазначений у вимозі від 18 березня 2014 року, а саме протягом трьох днів з моменту одержання вимоги щодо виконання рішення, яка є обов'язковою для виконання боржником згідно ст. 5 Закон України "Про виконавче провадження", а тому строк на добровільне виконання рішення не закінчився в силу закону.

Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що сам по собі сплив строку для добровільного виконання рішення і не отримання повідомлення від сторін про його виконання не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, так як такою підставою є його невиконання у встановлений строк та вчинення державним виконавцем дій на примусове його виконання.

Факт вчинення державним виконавцем будь-яких дій на примусове виконання рішення суду та доводи скаржника, що містяться в касаційній скарзі стосовно цього, спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що: винесена державним виконавцем 24 квітня 2014 року постанова про арешт коштів боржника, яка направлена на виконання до Головного управління державної казначейської служби України у Тернопільській області, повернута без виконання з підстав відсутності у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, процедури арешту коштів боржника, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України; направлені державною виконавчою службою в Державну казначейську службу України для виконання рішення суду платіжні вимоги з подальшим направленням їх на виконання у банківські установи були виконані лише частково на суму 2 872,77 грн., однак докази перерахування вказаних коштів стягувачу в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору у зв'язку з відсутністю доказів вжиття виконавчою службою заходів примусового виконання рішення, а відтак і щодо наявності правових підстав для задоволення скарги боржника на дії державного виконавця є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2014 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111,11113,Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року у справі №1/53/5022-578/2012 - без змін.

Головуючий Гончарук П.А.

Судді Кондратова І.Д.

Стратієнко Л.В.