ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/24625/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ, та комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015

зі справи № 910/24625/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ (далі - Товариство)

до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", м.Київ (далі - Підприємство)

про стягнення 4 322 071,57 грн.

та за зустрічним позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", м.Київ

до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ

про визнання відсутнім у Товариства права вимоги.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Герасименко І.В.;

відповідача - Поліщук Л.П.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з Підприємства заборгованість у розмірі 3 985 883,01 грн. за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, а також 3 % річних у сумі 23 322,26 грн., пеню у розмірі 113 572,15 грн., штраф у сумі 199 294,15грн.

Підприємство у січні 2014 року звернулося із зустрічним позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило визнати відсутнім у Товариства право вимоги за договором від 20.04.2005 № 05618/2-10 щодо оплати обсягів та вартості послуги з постачання питної води, яка використовується для підігріву, а також обсягів та вартості послуги водовідведення гарячої води за період з 01.04.2013 по 30.09.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2014 у справі № 910/24625/13 (суддя Отрош І.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (колегія суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, судді Калатай Н.Ф. і Пашкіна С.А.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 850 761,37 грн. основного боргу, 16886,67 грн. 3 % річних, 82077,17 грн. пені, 142538,07 грн. штрафу. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення господарського суду від 11.04.2014, постанову апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у частині незадоволених первісних позовних вимог та прийняти в цій же частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підприємство у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду від 11.04.2014, постанову апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог. Свій вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення судів були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 20.04.2005 відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Товариство) та комунальним підприємством-управління житлового господарства Шевченківського району, яке було перейменоване у Підприємство, був укладений договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), згідно з яким постачальник (Товариство) зобов'язався надавати абоненту (Підприємству) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого останнім дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва - приймати від нього стічні води, а Підприємство - здійснювати своєчасну оплату наданих послуг на умовах, визначених Договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.4 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих за Підприємством. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та /або іншими способами визначення об'ємів стоків.

Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи Підприємства письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акта.

Пунктами 4.2, 4.6 Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку у повному розмірі. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Відповідно до п.7.1 Договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Апеляційним судом, з урахуванням висновку експертів від 14.11.2014 № 9750/9751/14-45, складеного за результатами проведеної у справі комісійної судово-економічної експертизи, також встановлено, що в період з квітня 2013 року по вересень 2013 року позивач надав відповідачу послуги з постачання питної холодної води та водовідведення на загальну суму 2 850 761,37 грн., які не були оплачені відповідачем, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в означеній сумі.

Крім того, на думку позивача, у Підприємства, окрім означеної суми заборгованості, існує також борг у розмірі 1 135 121,64 грн. за послуги з постачання холодної питної води, що була використана для підігріву.

Причиною спору за первісним позовом у господарському суді стало те, що позивач включив до рахунків за послуги з водопостачання вартість послуг за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року з постачання питної холодної води для виготовлення гарячої (на підігрів), з чим не погодився відповідач, вважаючи, що такий обов'язок у нього відсутній та у цьому ж зв'язку заявив зустрічні позовні вимоги про відсутність права такої вимоги у Товариства.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 850 761,37 грн., оскільки її наявність підтверджувалась відповідними доказами зі справи. У цьому ж зв'язку суди, взявши до уваги положення пунктів 4.2, 4.6 Договору та ст.625 ЦК України, правомірно стягнули з Підприємства 16886,67 грн. 3 % річних, 82077,17 грн. пені, 142538,07 грн. штрафу.

Твердження відповідача про неправильність обрахування суми здійснених Підприємством оплат за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, а також його заперечення щодо висновків проведеної за справою судової експертизи, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони спростовувались поданими за справою доказами.

З огляду на те, що згадані висновки судового експерта не суперечили сукупності інших поданих у справі доказів і були отримані апеляційним судом з додержанням вимог, що передбачені процесуальним законодавством, він мав правові підстави покласти їх в основу прийнятого за справою рішення.

Врахувавши пункт 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190; ст.275 ГК України, суди, відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, тобто з оплати послуг постачання холодної води, що використовується для приготування гарячої води у сумі 1 135 121,64 грн., обґрунтовано виходили з того, що у відповідача відсутні договірні зобов'язання перед позивачем з оплати постачання холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води, та правильно врахували ту обставину, що на балансі та у господарському віданні відповідача теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, не перебувають. У цьому ж зв'язку суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за спірний період відповідних сум пені, штрафу та 3 % річних.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди, посилаючись на частину другу ст.16 ЦК України, частини другу та третю статті 20 ГК України, обґрунтовано виходили з того, що вимога про визнання відсутності у Товариства права вимоги за Договором щодо оплати обсягів та вартості послуги з постачання питної води, яка використовується для підігріву, а також обсягів та вартості послуги водовідведення гарячої води за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 не є належним способом захисту права, оскільки права та інтереси Підприємства порушені не були.

Такі висновки попередніх судових інстанцій не суперечать вимогам чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційних скаргах доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 910/24625/13 залишити без змін, а касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко