ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 916/2426/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиАвангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.15

у справі№916/2426/14 Господарського суду Одеської області

за позовомПрокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Валькор"

прозобов'язання укласти договір

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.15 розгляд справи призначено на 26.03.15. Ухвалою від 26.03.15 розгляд справи відкладено на 16.04.15. У судовому засіданні 16.04.15 оголошувалась перерва до 21.04.15. В судовому засіданні взяв участь представник прокуратури: Боднарчук В. - прокурор ГПУ, посв. № 023013. Представники позивача та відповідача в судові засідання не з'являлись, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у червні 2014 року заявлений позов, з урахуванням змін, про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" укласти договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Авангард на умовах поданого Авангардівською селищною радою проекту договору, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" зобов'язується перерахувати пайову участь (внесок) у сумі 548640,00 грн на розвиток інфраструктури. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор, посилаючись на приписи статті 144 Конституції України, статей 179, 187, 193, 216 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 649 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктів 15, 27 Деяких питань виконання підготовчих і будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11 №466 та рішення Авангардівської селищної ради від 29.11.11. Прокурор вказував на те, що наведеними нормами визначено обов'язок відповідача укласти спірний договір. Водночас, прокурор зазначав, що 25.03.11 відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, 28.02.12 підписано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації і починаючи з 20.03.12 між сторонами велось листування щодо укладення цього договору, однак скерований відповідачеві 23.11.12 примірник угоди останнім не підписано. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.11.14 , ухваленим у складі колегії суддів Панченко О.Л.- головуючого, Погребна К.Ф., Цісельський О.В., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлені строки, упродовж яких укладається договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Пунктом 2.4 Порядку пайової участі (внеску) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард також визначено, що договір про пайову участь замовника укладається з Виконавчим комітетом Авангардівськоі селищної ради не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до надання рішення Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про можливість отримання містобудівних умов і обмежень. Між тим, як зазначено судом, на момент звернення Авангардівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" з пропозицією укласти договір пайової участі відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію, відтак суд вказав на відсутність підстав для укладення спірного договору. Судове рішення обґрунтовано також приписами статей 179, 181, 187 Господарського процесуального кодексу України, статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" . Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ліпчанської Н.В. - головуючого, Лисенко В.А., Ярош А.І., постановою від 22.01.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу селищної ради залишив без задоволення. Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що на час прийняття Авангардівською селищною радою рішення від 24.11.09 про узгодження відповідачеві проекту реконструкції діяв Закон України "Про планування і забудову території" від 20.04.2000 №1699, який втратив чинність 17.02.11 на підставі Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" №3038, але обов'язок участі забудовників у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не був скасований з припиненням дії Закону №1699, оскільки відповідний обов'язок передбачений і у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу V "Прикінцевих положень" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" частина третя, абзац сьомий частини дев'ятої вказаної статті, набрали чинності з 01.01.13, тобто на думку скаржника, до 01.01.13 перерахування коштів, при належно укладеному договорі, замовникові дозволялось і після прийняття об'єкта в експлуатацію, як це передбачалось Законом України №1699. Скаржник вважає, що судами обох інстанцій порушено приписи статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038, адже цією нормою встановлена пряма вказівка Закону щодо обов'язковості укладення договорів пайової участі із забудовниками, при цьому, вказана стаття не містить умови, за якою у разі спливу визначеного п'ятнадцятиденного строку договір не укладається, а висновок судів про відсутність підстав для укладення договору за рішенням суду у даному випадку суперечить приписам статей 15, 509, 626, 649 Цивільного кодексу України, статті 187 Господарського кодексу України. Окрім цього, скаржник вказує на те, що визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" п'ятнадцятиденний строк є терміном добровільного виконання обов'язку замовником з укладення договору пайової участі, позаяк моментом порушення права органу місцевого самоврядування на звернення з даним позовом до суду є закінчення строку для добровільного звернення замовника за укладенням договору, адже звернення до суду до закінчення визначеного строку було б передчасним. Скаржник наголошує на тому, що датою порушення прав селищної ради є 29.02.12, тобто день наступний за датою введення об'єкта в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.02.12. Скаржник також зауважує, що про дату введення відповідачем об'єктів в експлуатацію дізнався від відповідача, оскільки селищна рада позбавлена повноважень щодо архітектурного нагляду за будівництвом об'єктів. На думку скаржника, судами порушені приписи статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та неповно з'ясовані усі обставини справи. Від Прокурора Овідіопольського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 24.11.09 №999-IV Товариству з обмеженою відповідальністю "Валькор" узгоджено "Проект реконструкції і будівництва нових споруд та проведення благоустрою прилягаючої території зі сторони вул. Базової", розроблений ДКПВІ "Одесагропроект" та визначено, що до реконструкції старих та будівництва нових складських і адміністративних будівель і споруд на вказаній земельній ділянці товариству приступити після оформлення в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. Водночас, вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" зобов'язано при проведенні реконструкції і будівництва дотримуватись розробленого і затвердженого проекту; після закінчення будівництва і реконструкції пред'явити закінчені будівництвом об'єкти державній технічній комісії для прийняття в експлуатацію в установленому порядку. Судами також установлено, що 25.03.11 Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькор" отримано дозвіл №178 на виконання будівельних робіт з будівництва та реконструкції складів на вул. Базова, 14 у смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області (I черга - АПК1, АПК2; II черга - склади №№ 5, 7, 8, 13, 14, 15, 16; III черга - склади №№ 9, 10, 11). Установлено судами і те, що 28.02.12 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор". Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Прокурора Овідіопольського району Одеської області заявлена в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" укласти договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Авангард на умовах поданого Авангардівською селищною радою проекту договору. Відмовляючи у задоволенні цих вимог, суди обох інстанцій виходили з відсутності підстав для зобов'язання відповідача укласти спірний договір, між тим, такі висновки судів визнаються передчасними. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання визначені у статті 179 Господарського кодексу України, якою унормовано, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 Господарського кодексу України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Згідно з приписами статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто, спонукання до укладення договору, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону. Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку. Як убачається з матеріалів справи, на час ухвалення сільрадою рішення від 24.11.09 №999-IV про узгодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Валькор" проекту реконструкції і будівництва нових споруд та проведення благоустрою прилягаючої території, діяв Закон України "Про планування і забудову територій"(який втратив чинність 12.03.11 згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.11 N 3038-VI). Статтею 271 Закону України "Про планування і забудову територій", зокрема було визначено, що створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Згідно з пунктом 4 цієї статті до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом. Новим Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.11, визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зокрема, приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"( окрім частини 3, абзацу 7 частини 9 статті 40 цього Закону, які відповідно до Прикінцевих положень вказаного Закону набирали чинності з 01.01.13) визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 вказаної статті). До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (абзац 7 частини 9 статті 40). З матеріалів справи також убачається, що на виконання вказаного Закону, рішенням Авангардівської селищної ради від 29.11.11 №299-V, затверджений Порядок пайової участі (внеску) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард. Пунктами 1.4, 2.1 вказаного Порядку передбачено, що пайова участь (внесок) замовника полягає у відрахуванні коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард. Залучення замовників здійснюється на підставі договорів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард, які в обов'язковому порядку укладаються до отримання рішення Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про можливість одержання замовником містобудівних умов та обмежень, відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За приписами пунктів 2.2, 2.3 цього ж Порядку замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта на території смт. Авангард, зобов'язаний звернутися із заявою до Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради для отримання рішення про можливість надання містобудівних умов та обмежень. До заяви, для отримання рішення Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про можливість отримання містобудівних умов та обмежень, необхідно також долучити звернення замовника будівництва щодо укладання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард. Згідно з пунктом 2.4 Порядку договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард укладається з Виконавчим комітетом Авангардівськоі селищної ради не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до надання рішення Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про можливість отримання містобудівних умов і обмежень. Текст договору має відповідати типовому договору про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що є додатком до даного порядку. Отже, зобов'язання відповідача укласти договір пайової участі передбачено наведеними нормами та вказаним Порядком, а обов'язок здійснити таке звернення до органів місцевого самоврядування у визначені строки, покладається саме на замовника, у даній справі, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор". При цьому, строк визначений вказаним Законом та Порядком для укладення договору пайової участі, встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надавати йому переваг перед замовником, що виконав обов'язок Закону. Тому слід виходити з того, що Закон України "Про планування і забудову територій", як і Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, крім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури. Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" всупереч вимогам законодавства не зверталось до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору пайової участі. Натомість, як убачається з матеріалів справи, Авангардівська селищна рада листом від 23.11.12 №590 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" з вимогою укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Авангард з долученням примірнику такого договору, втім відповідачем такий договір в добровільному порядку не підписаний. Окрім цього, як убачається зі змісту судових рішень, відмовляючи у позові суди також виходили з того, що текст договору, який просить укласти прокурор, не відповідає типовому договору про пайову участь, однак судами не враховано, що типові договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, вони застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов'язання. У передбачених випадках сторони можуть доповнити типовий договір умовами, які не суперечать його змісту, проте позбавлені права ухилятися від укладання договору. Водночас, як визначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 у рішенні про спонукання укласти договір в резолютивній частині мають бути відображені умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, а у разі необхідності - з викладенням у рішенні умов, пунктів, договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови, пункти, поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов, пунктів, до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення. Отже, у разі визнання, що певні умови запропонованого прокурором та позивачем до укладення проекту договору не відповідають вимогам типового договору, суд може прийняти такий договір в частині, яка не суперечить типовим вимогам, з внесенням відповідних змін до інших пунктів договорів та викладенням змісту договору в резолютивній частині рішення. При цьому, зазначення у примірнику договору стороною Виконавчого комітету, потребує коригування, з урахуванням з'ясування питання чи є Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради юридичною особою. Наведені питання залишились за межами судового дослідження, тому свідчать про неповноту судового розгляду даного спору. Відтак, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Однак, рішення та постанова у справі цим вимогам не відповідають. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Наведене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому рішення визнаються такими, що прийняті за не з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову. Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.15 у справі №916/2426/14 і рішення Господарського суду Одеської області від 17.11.14 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець