ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/29390/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Мороз В.Ф. (доповідач),

Донець О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом про визнання протиправним і скасування рішень Севастопольської митниці Міндоходів. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати їх нечинними та стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму.

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2/00229 від 22.08.2012 року. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000206/2 від 22.08.2012 року. Визнано протиправною та скасовано відмову митниці у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/4591 від 02.10.2012 року. Зобов'язано управління казначейської служби повернути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 78623,94 грн., сплачені в якості грошової застави, шляхом безспірного списання з рахунків митниці та зарахувати на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця та казначейство звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржники обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надано декларацію митної вартості від 22 серпня 2012 року.

Посадовою особою відповідача у відповідній графі декларації було здійснено відмітку про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу, та висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач витребуваних митним органом документів не надав та звернувся до Митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг.

В зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних документів, Митницею 22 серпня 2012 року прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару, і визначено вартість за резервним методом.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24 травня 2012 року №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, згідно отриманої інформації про те, що митна вартість подібного товару з тієї ж країни та на тих же комерційних умовах перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин, митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Позивачем витребувані відповідачем належні документи в повному обсязі надано не було, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.ст.57, 64 МК України. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номера та дати митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для перевірки правильності вказаної декларантом митної вартості спростовуються доказами, наданими Митницею під час розгляду справи, та не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та про стягнення завданих цими діями збитків.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова окружного адміністративного суду м. Севастополя та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є. Донець