АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю захисника особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 та захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року відносно ОСОБА_5,
в с т а н о в и в:
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України закрите у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Своє рішення про закриття провадження в даній справі суддя місцевого суду вмотивував тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася через недотримання іншим учасником дорожньо - транспортної пригоди - водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 12.4, 10.1 та 10.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України, що також узгоджується з поясненнями ОСОБА_5, схемою дорожньо - транспортної пригоди та висновком експертного дослідження.
Не погоджуючись з вказаною постановою місцевого суду, потерпілий ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та винести нову постанову, якою притягнути ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Обгрунтовуючи в апеляційній скарзі незаконність оскаржуваної постанови, потерпілий посилається на те, що наявні в матеріалах адміністративної справи докази, зокрема дані протоколу про адміністративне
Справа № 33/796/503/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Ясельський А.М.
Категорія: ст. 124 КпАП України. Головуючий в апеляційній інстанції - Мельник В.В
правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 свідчать про те, що ОСОБА_5 рухався з перевищенням швидкості в крайній лівій смузі руху та здійснюючи зміну напрямку руху, не переконався в безпечності цього маневру, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем потерпілого. Однак суддя місцевого суду не взяв до уваги зазначені докази та не надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність події та складу в діях ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, що подала апеляційну скаргу, який просив задовольнити апеляційну скаргу, та захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КпАП України, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду цих вимог закону не дотримався.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КпАП України.
Відповідно до пункту 10.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (далі - Правил), перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п. 12.1 Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно мотивувальної частини постанови, висновок судді місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, ґрунтується на поясненнях останнього щодо винуватості в даній дорожньо-транспортній пригоді іншого учасника - водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_4, який вдарив його автомобіль «Фольксваген», коли він завершив перестроювання в праву смугу руху. Як зазначено в оскаржуваній постанові, такі пояснення водія ОСОБА_5 узгоджуються зі схемою дорожньо-транспортної пригоди, даними про пошкодженнями автомобілів та висновком експертного дослідження від 09 березня 2015 року, у відповідності до якого дії водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_4 в даній дорожньо-транспортній обстановці не відповідали вимогам п.п. 12.4, 10.1 та 10.3 Правил, що з технічної точки зору стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, в постанові надано оцінку лише поясненням ОСОБА_5 та висновку експертного дослідження й зазначено про відповідність пояснень ОСОБА_5 схемі дорожньо-транспортної пригоди та характеру пошкоджень транспортних засобів, однак не наведено аналізу даних схеми дорожньо-транспортної пригоди, характеру пошкоджень транспортних засобів та не вказано, яким чином зазначені докази доводять відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
При цьому суддя місцевого суду також не взяв до уваги та не надав оцінку іншим доказам, наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зокрема даним протоколу про адміністративне правопорушення, поясненням ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7, в яких викладені обставини, що мають значення для встановлення істини в справі про адміністративне правопорушення. Мотивів відхилення зазначених доказів суддя місцевого суду в постанові не навів.
Крім того, в основу оскаржуваної постанови суддею місцевого суду покладено висновок експертного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Хюндай» та «Фольксваген» від 09 березня 2015 року. Разом з тим, зазначений висновок не може бути визнаний беззаперечним доказом невинуватості ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскількиексперт призначався не у відповідності з вимогами ст. 273 КпАП України. Дане експертне дослідження було проведено за заявою ОСОБА_5 та без всебічного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення для дослідження не надавались. При цьому експерт ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, передбачену ч. 1 ст. 384 КК України, у встановленому законом порядку не попереджався.
Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки судді місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_5 не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 15 січня 2015 р. серія АП1 №178198 убачається, що 15 січня 2015 року о 09 год. 10 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, на Кільцевій дорозі - пр. Л. Курбаса 19а в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, після чого автомобіль здійснив наїзд на металевий відбійник, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 10.1, 12.1 Правил (а.с. 1).
Вказані в протоколі обставини дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з поясненнями ОСОБА_4, викладеними ним як в письмових поясненнях на місці дорожньо-транспортної пригоди, так і в апеляційній скарзі, згідно яких 15 січня 2015 року о 09 год. 10 хв., він, керуючи автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, рухався по Кільцевій дорозі в бік вулиці Тулузи в місті Києві зі швидкістю 50-60 км/год. Зліва від нього на випередження їхав автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, який, не повністю випередивши його, почав перестроюватись в його смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення.
Зазначені пояснення узгоджуються і з наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7, у відповідності до яких останній 15 січня 2015 року о 09 год. 10 хв. бачив, як автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, рухався по Кільцевій дорозі в м. Києві в середній смузі руху, в той час як автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, який рухався на випередження в крайній лівій смузі руху, майже об'їхавши автомобіль «Хюндай», різко перестроївся на його смугу руху. Водій автомобіля «Хюндай» почав гальмувати, однак уникнути зіткнення не вдалось (а.с. 3).
Пояснення вказаних осіб узгоджуються також з даними схеми дорожньо-транспортної пригоди, на якій зображено місцерозташування транспортних засобів після їх зіткнення, характер та локалізація пошкоджень транспортних засобів (а.с.6).
Пояснення ОСОБА_5 стосовно того, що він 15 січня 2015 року о 09 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, рухався по Кільцевій дорозів лівій крайній смузі руху зі швидкістю 90 км/год та здійснив перестроювання в праву смугу, по завершенню якого відчув удар ззаду автомобілем «Хюндай», спростовуються вищевказаними доказами.
Окрім того, як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та не заперечується ОСОБА_5, останній рухався зі швидкістю 90 км/год, тобто з перевищенням меж допустимої швидкості руху, яка в населених пунктах не може бути більшою 60 км/год.
Разом з цим, наданий захисником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 в судовому засіданні під час апеляційного розгляду висновок експертного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Хюндай» та «Фольксваген» № 027-15 від 14 квітня 2015 року судом апеляційної інстанції не приймається до уваги та не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки даний висновок було побудовано на основі копій матеріалів справи про адміністративного правопорушення, при цьому експерт ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, передбачену ч. 1 ст. 384 КК України, у встановленому законом порядку не попереджався.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення, схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями водія ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_7, свідчать про недотримання водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1, 12.11 Правил, відповідно до яких, перед початком перестроювання він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та під час вибору безпечної швидкості руху повинен був ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом.
Між тим, при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду залишив поза увагою вищенаведені обставини, оцінки наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказам не надав, та в порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував всі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП.
У зв'язку з невідповідністю висновків судді місцевого суду фактичним обставинам справи, постанова підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нової постанови про визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення.
Оскільки з моменту вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, яке мало місце 15 січня 2015 року о 09 год. 10 хв., сплинуло 3 місяці, на нього не може бути накладено стягнення відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, а тому провадження по даній справі згідно п. 7 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 38, п.7 ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року стосовно ОСОБА_5 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 КпАП України закрити на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Мельник В.В.