УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 876/3393/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (далі по тексту ТОВ «Торговий дім «Аванта» ) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009051601 від 10.08.2012 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0009051601 від 10 серпня 2012 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася Луцька об'єднана державна податкова інспекція, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначила що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в скарзі апелянт вказав, що актом камеральної перевірки від 11.07.2012 року №2531/15-2/35495114 встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 26200 грн., так як податковий кредит сформований ТОВ «Торговий Дім «Аванта» на підставі податкової накладної від 28.05.2012 року №158 від TOB «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар», яка не була включена до Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Враховуючи викладене, податковим органом було на законних підставах донараховано податкове зобов'язання в цій сумі та штрафні санкції в розмірі 13100 грн. Поданий 13.07.2012 року ТОВ «ТД «Аванта» уточнюючий розрахунок був заповнений з порушеннями, а тому не визнаний як податкова звітність. Тому податкове повідомлення-рішення є законним і підстав для задоволення позову немає. Апелянт просив скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в позові.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Аванта» 20.06.2012 року подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року із включенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 26 200 гривень за податковою накладною № 158 від 28.05.2012 року, виписаної ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар».

11 липня 2012 року Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року.

В акті камеральної перевірки №2531/15-2/35495114 від 11.07.2012 року Луцькою ОДПІ зазначено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Торговий дім «Аванта» в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року до складу податкового кредиту безпідставно включило 26200 грн. податку на додану вартість згідно податкової накладної №158 від 28.05.2012 року, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначений акт камеральної перевірки вручений позивачу 16.07.2012 року, про що свідчить відмітка на корінці поштового повідомлення про вручення (а.с. 76).

13 липня 2012 року позивачем було подано до Луцької ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за травень 2012 року. В додатку 5 зазначеного розрахунку позивачем зменшено суму податкового кредиту на 26200 гривень за податковою накладною від 28.05.2012 року №158, виписаної ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» (а.с. 50-54).

10 серпня 2012 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0009051601, яким ТОВ «Торговий Дім «Аванта» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 26200 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13100 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність рішення, виходячи з наступного.

Згідно п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено в п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що податкова накладна № 158 від 28.05.2012 року не зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про безпідставність віднесення ТОВ «Торговий Дім «Аванта» до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року 26200 гривень податку на додану вартість згідно податкової накладної № 158 від 28.05.2012 року виписаної ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар».

Також, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 13.07.2012 року позивачем було подано до Луцької ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за травень 2012 року. В додатку 5 зазначеного розрахунку позивачем зменшено суму податкового кредиту на 26200 гривень за податковою накладною № 158 від 28.05.2012 року, виписаною ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар».

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України (в редакції чинній на дату подання уточнюючого розрахунку) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як передбачено п. 50.2 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.1 та 75.1.2 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже з аналізу ст. 75 ПК України вбачається, що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Отже, у позивача були відсутні обмеження для подання 13.07.2012 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за травень 2012 року.

Посилання апелянта на те, що уточнюючий розрахунок поданий позивачем 13.07.2012 року не визнаний як податкова звітність через недоліки у його заповненні, є безпідставними оскільки відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Луцька ОДПІ письмове повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2012 року суду не надала.

Підпунктом 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Отже, з урахуванням пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49, п. 50.1 та п. 50.1 ст. 50 ПК України уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за травень 2012 року поданий позивачем 13.07.2012 року з дотриманням вимог встановлених Податковим кодексом України.

Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно врахував і ту обставину, що про проведення відповідачем камеральної перевірки та її наслідки підприємство дізналося лише 16.07.2012 року, тобто після подання уточнюючого розрахунку.

Як визначено в п. 50.3 ст. 50 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідач своїм правом на проведення позапланової перевірки ТОВ «Торговий дім «Аванта» не скористався, всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення не з'ясував.

Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і суд першої інстанції правильно його скасував.

Оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/0370/4221/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий судя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 15 квітня 2015 року.