Справа №667/10480/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

головуючої судді Іванцової Н.К.,

за участю секретаря Сільчик Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 22250,00 доларів США на термін до 07.06.2017 р., зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісію, а також інші витрати в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Позивач свої зобов'язання перед позичальником виконав належним чином, надавши останній грошові кошти. Однак позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує, внаслідок чого станом на 16.10.2014 р. виникла заборгованість в розмірі 78389,31 доларів США, яка складається із: 19604,26 доларів США - заборгованості за кредитом; 21492,59 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 2690,82 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 34601,64 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 78389,31 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 р. складає 1015141,56 грн. за кредитним договором № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 року; стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні за довіреністю Мгоян Р.С., востаннє уточнюючи позовні вимоги заявою від 01.04.2015р., зменшив їх розмір, просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 58006,32 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014р. складає 751181,84 грн. за кредитним договором № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 року; стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, за довіреністю ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в його задоволенні в зв'язку із необґрунтованістю з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву та численних доповненнях до них. Не погоджуючись із пред'явленим позовом представник відповідача також зазначила і про пропуск строку позовної давності, оскільки, на її думку, позивач вже використав своє право на звернення до суду ще у 2009 році, коли звернувся із позовом про звернення стягнення на іпотечне майно за цим же кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору № HEТ0GA00001911, укладеного 07.06.2007 року позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 22250,00 доларів США, на наступні цілі: ремонт житла 20000,00 доларів США, а також у розмірі 2250,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 07.06.2017 р., на умовах, визначених п.п.2.2.2, 7.1. вищевказаного договору. З огляду на п.4.1. Договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 08.06.2007 р. між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого, останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 року належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16.10.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 58006,32 доларів США, що в еквіваленті складає 751181,84 грн., яка включає в себе: заборгованість за кредитом в сумі 19510,23 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 19502,97 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2633,44 доларів США, а також пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 16359,68 доларів США.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так відповідно до статей 526,533,536,610,611,1054-1055 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в 2009 році нею було продано будинок ТОВ «Ключове рішення», кошти від продажу якого мали бути спрямовані на погашення її кредитних зобов'язань. Так, із наданих суду доказів вбачається, що 11.12.2007 р. між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_4 - чоловіком відповідача, був укладений кредитний договір № HEHLGA00002047. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 12.12.2007 р. між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 - відповідачем по даній справі, було укладено договір іпотеки, за умовами якого, остання передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_2. З огляду на договір купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 15.09.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», ОСОБА_1 продала ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», зазначений вище житловий будинок. За п. 3 вказаного договору, продаж вчинено за 246262,35 грн. шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 у ЗАТ КБ Приват Банк. Саме цю суму у відповідності до меморіальних ордерів від 15.09.2009р. та 24.09.2009р. було зараховано в погашення кредитних зобов'язань її чоловіка - ОСОБА_4

Не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог твердження представника відповідача щодо не направлення банком повідомлення про повернення боргу, як позасудового способу вирішення спору, оскільки невиконання цієї вимоги договору про надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права кредитодавця звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог банку.

Твердження представника відповідача щодо нікчемності п.4.1 кредитного договору в силу ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», який передбачає сплату пені не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки дана норма матеріального права не застосовується до спірних правовідносин, оскільки за п.4.1 договору пеня є видом відповідальності за порушення умов договору.

Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання представника відповідача на іноземну валюту кредитування, як на підставу для визнання правочину нікчемним, оскільки статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет № 15-93. Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 2 Закону № 2121-ІІІ кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету. З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Такі вимоги закону ПАТ КБ «ПриватБанк» були дотримані при видачі кредиту відповідачу.

Доводи представника відповідача щодо неврахування банком сплачених ОСОБА_1 за кредитним договором коштів на загальну суму 1233,09 доларів США повністю спростовуються дослідженою у справі випискою по рахунку відповідача, за якою зазначена сума прослідковується як сплачена в рахунок погашення заборгованості.

Не відповідають дійсності пояснення відповідача та її представника щодо збільшення банком відсоткової ставки по кредиту в односторонньому порядку. Так, листом від 03.10.2008р. за адресою проживання ОСОБА_1, останній було направлено лист, яким повідомлялось про збільшення відсоткової ставки до 13.08% на рік, починаючи з 14.11.2008р. Направлення цього листа підтверджується і реєстром поштових відправлень на заказні листи, що були відправлені із печаткою відділення пошти від 05.11.2008р.

Не можуть бути взяті до уваги й пояснення представника відповідача щодо безпідставності нарахування комісії за договором, оскільки, на її думку, вона не передбачена умовами договору. Однак, п.7.1 кредитного договору визначено порядок нарахування комісії, як винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця.

Суд не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, як таку що не ґрунтується на вимогах закону. Дійсно, рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 05.08.2009 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 року в розмірі 19505,62 доларів США (150193,27 грн.) звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Однак, вказане рішення суду не зверталось до виконання, до того ж строк пред'явлення його до виконання вже минув. Дана обставина не заперечувалась учасниками процесу. Крім того, як роз'яснив пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові № 5 від 30.03.2012р. про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин (пункт 9), право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

На підставі ст. 88 ЦПК України, зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 3654,00грн.

Керуючись ст.ст.5-11,60,88,208,209,213,214,215,294 ЦПК України, ст.ст.526,533,536,610,611,1054-1055 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 19510,23 доларів США - заборгованість за кредитом; 19502,97 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 2633,44 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 16359,68 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, а всього: 58006,32 доларів США (п'ятдесяти вісім тисяч шість доларів США тридцять два центи), що в гривневому еквіваленті становить 751181,84 грн. (сімсот п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят одна грн. вісімдесят чотири коп.) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № HEТ0GA00001911 від 07.06.2007 р., яка виникла станом на 16.10.2014р.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з моменту його проголошення через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть оскаржити рішення протягом десяти діб з моменту його отримання.

Суддя Н.К.Іванцова