КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-10324/08 Головуючий у І інстанції Кухаренко О.В.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Коротких А.Ю.,
суддів Бараненка І.І., Глущенко Я.Б.,
при секретарі Дакал В.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок аварії на ЧАЕС, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у сумі 5500,00 грн., посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 1 групи. Позивачем отримано допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що виплата допомоги на оздоровлення була проведена позивачу у передбаченому чинним законодавством розмірі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у скасованій частині з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 1 групи. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам 1 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у сумі 120,00 грн. за кожний рік, тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, враховуючи наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 120,00 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період у сумі 1880,00 грн. (400х5-120) є безпідставними.
Разом з тим, судова колегія також погоджується з необхідністю задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Так, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу другого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення 20 вересня 2007 року та визначаючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2007 рік, правомірно керувався положеннями ст. 48 згаданого Закону та обґрунтовано для розрахунку використав розмір мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням в скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2007 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 1880,00 грн.
У задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: