Справа №1416/6497/12 21.04.2015 21.04.2015 21.04.2015

Провадження № 22ц/784/367/2015 Головуючий у першій інстанції: Коваленко І.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Ж.М.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Кудрі В.М.

за участі: представника стягувача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника - ОСОБА_5

ОСОБА_6

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 року за скаргою ОСОБА_5 на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС ММУЮ) та визнання недійсним, скасування звіту та оцінки майна,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 р. ОСОБА_5 звернулась через свого представника зі скаргою на рішення державного виконавцяЛенінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС ММУЮ) та визнання недійсним, скасування звіту та оцінки майна.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказувала, що на примусовому виконанні в державного виконавця Ленінський ВДВС ММУЮ знаходиться виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2013 року, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» (далі - ПАТ «ЕНЕРГОБАНК») та ОСОБА_7, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5

За результатами оцінки нерухомого майна складено звіт від 31 липня 2013 року, згідно якого вартість арештованого майна становила 1 226 400,00 грн. Стягувач - ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» не погодився з цією вартістю та подав заяву про рецензування звіту. Між тим, державним виконавцем постановою від 02 вересня 2014 року призначено іншого оцінювача, який склав новий звіт від 10 вересня 2014 року, відповідно до якого вартість нерухомого майна становить 2 199 000,00 грн.

Посилаючись на те, що звіт від 31 липня 2013 р. не було рецензовано, а тому визначення нової ринкової вартості майна суперечить законодавству, заявник просила суд скасувати постанову державного виконавця від 02 вересня 2014 року та визнати недійсним і скасувати висновок та звіт з незалежної оцінки майна від 10 вересня 2014 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 р. в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ОСОБА_5

У запереченні на апеляційну скаргу представник стягувача вказує на безпідставність її доводів і просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ проводиться примусове виконання виконавчого листа №2/1416/3004/2012, виданого 22 лютого 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 981 777 грн. 30 коп. за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_7

Постановою державного виконавця від 25 червня 2013 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, призначено експертом ОСОБА_8, яким проведено оцінку зазначеного іпотечного майна, та складено звіт № 943-МК від 31 липня 2013 року, згідно якого вартість нерухомого майна склала 1 226 400,00 грн.

З зазначеною оцінкою стягувач - ПАТ «Енергобанк» не погодився та, скориставшись положеннями ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», направив державному виконавцю 15 серпня 2013 року заяву про рецензування звіту про оцінку майна.

Ухвалою суду про забезпечення скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця зупинено стягнення на підставі виконавчого листа №2/1416/3004/2012 від 22 лютого 2013 року, яке відновлено після розгляду скарги постановою державного виконавця 16 січня 2014 року.

17 січня 2014 р. постановою державного виконавця призначено ОСОБА_9 для проведення рецензування звіту від 31 липня 2013 року. Рецензування було проведено та видано рецензію 17 січня 2014 року.

Постановою від 02 вересня 2014 року державний виконавець залучив для участі у виконавчому провадженні експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ОСОБА_10 з метою визначення ринкової вартості арештованого майна для подальшої примусової реалізації.

Згідно висновку оцінювача від 10 вересня 2014 року вартість описаного та арештованого майна склала 2 199 000,00 грн.

Із змісту скарги вбачається, що з вказаною постановою та звітом представник боржника не погодився, оскільки вважає, що необхідно було розглянути заяву стягувача про рецензування попереднього звіту.

В силу ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Разом із тим відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

Отже, виходячи з правового аналізу зазначених норм звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Така правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року по справі № 6-147цс14 та 22 жовтня 2014 року по справі № 6-124цс14.

Тобто термін дійсності звіту про оцінку майна № 943-МК від 31 липня 2013 року закінчився 31 січня 2014 р., а тому державний виконавець обґрунтовано 02 вересня 2014 року призначив нову оцінку арештованого майна, оскільки на цей час торги не було проведено.

Враховуючи, що призначення оцінювача і проведення нової оцінки ринкової вартості нерухомого майна пов'язано із закінченням шестимісячного строку від дня попередньої оцінки, дії державного виконавця відповідають вимогам ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд вірно дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

З наведених вище підстав доводи апеляційної скарги щодо неправомірності призначення оцінки арештованого майна вдруге постановою державного виконавця від 02 вересня 2014 р. ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону, оскільки після 31 січня 2014 р. попередня оцінка майна втратила чинність, у зв'язку з чим державний виконавець зобов'язаний був повторно призначити таку оцінку.

Частинами 2, 3 та 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Зокрема, у разі заперечення однією із сторін результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п'ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частина друга статті 43 Закону України «Про іпотеку).

З матеріалів справи не вбачається, що у передбачений законом спосіб ОСОБА_5 оскаржувала звіт про оцінку майна від 10 вересня 2014 р., а тому посилання в апеляційній скарзі на незаконність цього звіту є безпідставним.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: