Справа № 342/1485/14-ц

Провадження № 22-ц/779/781/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М. Р. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянтів-позивачів ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника відділу Держземагенства у Городенківському районі Стельмаха Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Городенківської міської ради, Управління держземагенства у Городенківському районі, приватного нотаріуса Городенківського нотаріального округу в Івано-Франківській області Яшана Pомана Pомановича, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_15 про визнання недійсним та скасування рішень виконавчого комітету, державних актів, свідоцтва про спадщину, договору та про зобов'язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та апеляційною скаргою Городенківської міської ради на рішення Городенківського районного суду від 25 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що являються власниками квартир в будинку АДРЕСА_1. В 2014 році вийшли з ладу деякі комунікації до цього будинку, зокрема система водовідведення стічних побутових вод. Городенківське ДВУВКГ «Водоканал» відмовило їм зробити перевірку причин нефункціонування каналізації з їхнього будинку, тому що дворова каналізаційна мережа від будинку знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 (відповідач по справі) за адресою АДРЕСА_2 і остання не допускає працівників "Водоканалу" до цих мереж. Ними було встановлено, що Городенківська міська рада рішенням №1114 відмінила рішення №522 від 26.10.1995 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_16, яка була попереднім власником будинку, в якому проживає ОСОБА_3 Крім того, вони встановили, що рішеннями виконкому Городенківської міської ради № 522 від 26.10.1995 року та №284 від 22.06.1995 року земельна ділянка, яку отримала згідно договору дарування ОСОБА_3 в 2001 році, була передана у власність ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Зазначали, що вони, позивачі, не могли знати про прийняття даних рішень в 1995 році, як і про посвідчення договору нотаріусом в 2001 році, а тому з цих підстав просили поновити строк на звернення до суду з даним позовом. Також зазначали, що надання земельних ділянок ОСОБА_17 було здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: без погодження меж земельної ділянки із позивачами як суміжними землекористувачами та з іншими порушеннями. На їхню думку, міською радою було надано частину земельної ділянки, яка в 1966 році була передана для побудови 8-ми квартирного будинку. Крім того, рішення про надання земельних ділянок було прийнято не уповноваженим на це органом - виконком, тоді як це питання повинно було вирішуватись радою на її пленарному засіданні, як це передбачено законом.

Тому вважали, що рішення виконкому та державні акти, що видані на їх підставі, є незаконними.

Загалом, після збільшення позивних вимог, позивачі просили визнати недійсним та скасувати:

рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради від 26.10.1995 року №522 та рішення від 22.06.1995 року №284 про передачу у приватну власність ОСОБА_16 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 278,4 м.кв. та про передачу в приватну власність ОСОБА_17 та ОСОБА_18 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 556,58 м.кв.;

державні акти, видані Городенківською міською радою 14.11.1995 року та 10.07.1995 року на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_17 та ОСОБА_16;

державний акт НОМЕР_1 про право приватної власності на землю громадянки ОСОБА_3;

свідоцтво П'ятої Львівської нотаріальної контори від 24.04.2001 року про прийняття у спадщину ОСОБА_15 земельної ділянки по АДРЕСА_2, оформлене за реєстром 3131 та внесене в Книгу записів державних актів на право приватної власності на землю за №14, зобов'язати внести в цю Книгу запис про анулювання запису про власність на зазначену земельну ділянку на ім'я ОСОБА_15;

договір дарування земельних ділянок, укладений 03.08.2001 року та посвідчений приватним нотаріусом Городенківського нотаріального округу Яшаном Р.Р., згідно якого ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,05568 га;

зобов'язати Городенківську міську раду вжити заходів до виконання припису рішення виконкому міської ради згідно протоколу №20 від 28.10.1966 року в частині звільнення будинку по АДРЕСА_2 до початку будівництва, надати приміщення громадянам, які там проживають, а будинок - знести, відповідно до вимог чинного законодавства;

зобов'язати Управління Держземагенства у Городенківському районі привести облікову кадастрову документацію на земельну ділянку позивачів відповідно до чинних рішень Городенківської міської ради від 28.10.1996 року (протокол №20 виконкому міськради), від 28.12.1966 року (рішення №157), а також зробити запис в облікову кадастрову документацію про скасування права власності на земельну ділянку ОСОБА_3

стягнути з відповідача ОСОБА_3 сплачений позивачами судовий збір.

Рішенням Городенківського районного суду від 25 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На дане рішення позивачі та відповідач Городенківська міська рада подали апеляційні скарги.

Позивачі в своїй апеляційній скарзі посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вважають, що рішення суду містить ознаки дискримінації позивачів, оскільки в аналогічному спорі Верховним Судом України в ухвалі від 04.03.2009 року такі ж правові питання витлумачено інакше. Зазначають, що суд безпідставно не взяв до уваги їхні обґрунтовані доводи. На думку апелянтів, суд незаконно послався на обставини, що встановлені ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2005 року по справі за позовом Городенківської міської ради до ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, оскільки ця ухвала, як і рішення суду першої інстанції, ухвалені у справі з іншим суб'єктним складом та підставами позову - відмінними від наявних у справі, що розглядається, а тому не є преюдиційним. Зазначають, що відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на їхні позовні вимоги, які випливають із особистих немайнових прав. Тому просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Голова Городенківської міської ради в поданій апеляційній скарзі визнає позовні вимоги частково, крім вимоги про знесення будинку АДРЕСА_2, оскільки право власності на цей будинок виникло на підставі рішення Городенківського районного суду від 26.01.1993 року. Стверджує, що рішенням Городенківського районного суду від 1993 року було повернуто у власність реабілітованим ОСОБА_16 будинок, який за рішенням 1966 року виконкому міської ради знаходився за адресою: АДРЕСА_2 і підлягав зносу, земельна ділянка щодо даного будинку і додаткова площа земельної ділянки в загальній кількості 1 га 160 м.кв. були в 1966 році відведені для забудови 8-ми квартирного будинку за тодішньою адресою: АДРЕСА_1, який на даний час є будинком за адресою: АДРЕСА_1. Також зазначає, що жодного землевідводу ОСОБА_16, а в подальшому і ОСОБА_3 Городенківська міська рада з січня 1993 року під будинок за адресою: АДРЕСА_2 не приймала. Вважає, що державні акти незаконні, оскільки видані на ту частину земельної ділянки, яка в 1966 році відведена для побудови 8-ми квартирного будинку і є його законною прибудинковою територією і питання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, а не виконкому. Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, крім вимоги про знесення будинку АДРЕСА_2.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтів-позивачів ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, а також представник відділу Держземагенства у Городенківському районі Стельмах Р.П. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Від завідувача П'ятої Львівської державної нотаріальної контори надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі та були присутні в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_3 придбала житловий будинок в АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу 03.08.2001 року.

В 2001 році вона оформила державний акт НОМЕР_1 від 14.08.2001 року на земельну ділянку, на якій розміщений придбаний нею житловий будинок.

До цього власниками зазначеного житлового будинку були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на підставі рішення Городенківського районного суду від 26.01.1993 року (а.с.141).

ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у 1995 році отримали державні акти на землю, на якій був розташований їх будинок (а.с.31, зворот), на підставі рішень виконавчого комітету Городенківської міської ради (а.с.28, 29).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 набула права власності на квартиру в будинку АДРЕСА_1 03.12.2001 року (а.с.72), а позивач ОСОБА_9 - 08.10.1999 року (а.с.74).

Позивачі ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 не надали доказів на підтверджнення права власності на квартири у вказаному будинку.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на дану норму закону, суд вірно вважав, що встановлені рішеннями судів, а саме: рішенням Тлумацького районного суду від 17.11.2004 року (а.с.118-119) та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2005 року (а.с.120-121) у справі за позовом Городенківської міської ради до ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів на землю, свідоцтв про право на спадщину за законом в частині спадкування земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки та вилучення земельної ділянки, в якій третіми особами виступали ОСОБА_21 та ОСОБА_11, обставини щодо ОСОБА_3 не потребують доказуванню.

Так, вказаними рішеннями судів встановлено, що будинок під №6, в якому проживає відповідач ОСОБА_3, було збудовано в 1960 році, тобто до введення в експлуатацію в 1968 році 8-квартирного будинку по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_3, огороджена з дотриманням меж відводу та доступу до комунікацій. ОСОБА_3, як і попередні власники житлового будинку по АДРЕСА_2, набула право власності на призначену для обслуговування вказаного будинку земельну ділянку площею 0,05568 га правомірно, з дотриманням передбаченого чинним земельним законодавством порядку (а.с.120, зворот).

З огляду на це, будь-які посилання позивачів на незаконність набуття ОСОБА_16, ОСОБА_17, а пізніше ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_2, є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Суд правильно не взяв до уваги посилання позивачів на те, що перебування у власності земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, і які раніше належали ОСОБА_16 та ОСОБА_17, порушує право позивачів на користування прибудинковою територією 8-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 та право проживання в будинку, тому слід визнати недійсними та скасувати рішення виконкому Городенківської міської ради №284 від 22.06.1995 року та №522 від 26.10.1995 року про передачу у приватну власність земельних ділянок і скасувати державний акт про право власності на землю НОМЕР_2 від 14.08.2001 року ОСОБА_3, як такі, що прийняті з порушенням норм законодавства. При цьому, жодних доказів оформлення права власності чи користування стосовно прибудинкової території 8-квартирного будинку, її площі, розмірів, крім рішень виконкому Городенківської міської ради за 1966 рік, позивачами не надано. Разом з тим, ОСОБА_17 отримали державні акти на земельні ділянки у 1995 році, а ОСОБА_3 - у 2001 році і рішеннями судів встановлено, що це було здійснено правомірно.

Також суд вірно не взяв до уваги рішення Городенківської міської ради №1116 від 26.12.2005 року про затвердження рішення виконкому міської ради №241 від 28.05.2003 року, яким було скасовано рішення виконкому від 26.10.1995 року №522, мотивувавши це рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року, у якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, якщо згідно них виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією їх прав, а суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни, бо ОСОБА_3 отримала від попереднього власника земельну ділянку в подарунок і на підставі чого виготовила державний акт на землю, тобто вказане рішення виконане.

Оскільки право власності на земельні ділянки, надані для обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_2, набуто правомірно, то суд вірно відмовив у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними.

Також правильно суд відмовив у позовній вимозі про зобов'язання Городенківської міської ради вжити заходів щодо виконання припису протоколу №20 від 28.10.1966 року виконкому Городенківської міської Ради депутатів трудящих(а.с.25), оскільки припис, виданий 50 років тому, не може мати жодних наслідків на даний час, крім того, позивачами не надано доказів того, що вказаний припис стосується саме земельної ділянки ОСОБА_3, і що факт її перебування на даний час у власності ОСОБА_3 перешкодив якимось чином виконати даний припис з моменту його прийняття.

Крім того, як вбачається, спір між сторонами виник з приводу незаконних, як вважають позивачі, дій ОСОБА_3, на земельній ділянці якої знаходиться дворова каналізаційна мережа від 8-квартирного будинку, де проживають позивачі, а ОСОБА_3 не допускає працівників "Водоканалу" до цих мереж.

Колегія суддів вважає, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права. У випадку підтвердження порушення вказаних прав позивачів належними способами захисту могли б бути встановлення земельного сервітуту відповідно до глави 16 Земельного кодексу України, зобов'язання не чинити перешкод у виконанні ремонтних робіт тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вони були предметом розгляду у суді і їм дана належна оцінка.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та апеляційну скаргу Городенківської міської ради відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук