2-40/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 лютого 2009 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді О.В.Бондар

при секретарі І.М.Новіковій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,-

Встановив:

    26.11.2008 р. до суду заявлено цей позов в якому позивач просив змінити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар, в розмірі 250 грн. щомісячно і до його повноліття.

     У відкритому судовому засіданні позивач свої вимоги змінив, просив стягувати з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.нар., аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно і до його повноліття.

    Відповідачка змінені позовні вимоги не визнала, просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.нар., в розмірі 700 грн. щомісячно і до його повноліття.

    З урахуванням пояснень сторін та матеріалів справи, суд визнає за необхідне змінені позовні вимоги задовільнити повністю з таких міркувань.

    Беззаперечно доведено, що рішенням Гайсинського районного суду від 17.06.2004 р. ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі ½ частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,  проте в зв'язку з погіршенням матеріального стану позивача, який є непрацюючим відповідно до довідки Гайсинського центру зайнятості з 24.09.2007 р. (а.с. 6), не займається підприємницькою діяльністю (а.с.40), одружився і має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та дружину ОСОБА_5(а.с. а.с. 9,10).

    Зазначені правовідносини регулюються ст. ст. 180, 181 п.3, 182 ч.2, ч.1 ст. 192 Сімейного Кодексу України, відповідно до яких батьки  зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; при ухилянні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них за рішенням суду; за рішенням суду визначений судом розмір аліментів може бути згодом зменшено у разі зміни матеріального або сімейного стану, зокрема, платника аліментів.

    Оскільки, стягуваний з позивача за рішенням суду від 17.06.2004 р. розмір аліментів призначений у виді частки від всіх видів його доходів, з 24.09.2007 р. він є непрацюючим, має сім`ю і двох утриманців, тому розмір аліментів необхідно визначити в твердій грошовій сумі, щомісячно стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 500 грн., починаючи з дня звернення позивача до суду і до повноліття сина, - в примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України,-

Вирішив:

    Змінені позовні вимоги задовільнити повністю.

    Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця та  жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до його повноліття; виконавчий лист № 2-847/04, виданий Гайсинським районним судом 17.06.2004 р., повернути без виконання до Гайсинського районного суду.

   Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн. та 7,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

   Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Рішення набирає чинності через десять днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя: підпис

Копія вірна.

Рішення набрало чинності 10.03.2009 р.

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі № 2-40/2009 р. Гайсинського районного суду.

Голова суду                                         В.М. Ковчежнюк