ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/57930/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Васьків І.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 2а-6572/11/1370

за позовом Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.03.2011 №00000152303, №0000162303, №0000102303/0, №0000092303/0. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2011 №00000152303, №0000092303/0, №0000162303, №0000102303/0 та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 21.02.2011 № 508/23-3/20770332, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 1.20.1, п.1.20, п. 1.26, п.1.32 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого із застосуванням «звичайних» цін встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 11 727 374,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 615 973,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 8 670,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 829 587,00 грн.;

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого із застосуванням «звичайних» цін занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 576 058,00 грн.;

- п. 1.7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 665 404,00 грн.;

- пп. 4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 6.3.2 п.6.3, ст.6, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. „а" п.17.2 ст.17, абз. „а" п.19.2 ст.19, пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 270,55 грн.

- статті 1,2,4,5,7,13,14,15,17,18 та 23 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 65 449,49 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 09.03.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 00000152303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 470 073,00 грн. (3 576 058,00 грн. - основний платіж та 894 015,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0000162303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 019 966,00 грн. (1 615 973,00 грн. - основний платіж та 403 993,00 грн. - штрафні санкції);

- №0000102303/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 036 984,00 грн. (829 587,00 грн. - основний платіж та 207 397,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0000092303/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 831 755,00 грн. (665 404,00 грн. - основний платіж та 166 351,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0000112303/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю в розмірі 81 811,85 грн. (65 449,49 грн. - основний платіж та 16 362,36 грн. - штрафні санкції).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.03.2011 №00000152303, №0000162303, №0000102303/0, №0000092303/0, оскільки надані позивачем документи підтверджують товарність операцій позивача з його контрагентами, а відповідачем не доведено факту надання позивачем послуг Державній адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» за договірними цінами, які нижчі від фактичної собівартості.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Втордеревпром», ПП «Критерій-100» та ТОВ «Транс Агентство Метал» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що перевіркою встановлено, що позивачем надавались послуги Державній адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» по проведенню ремонтів за договірними цінами нижчими від фактичної собівартості, здійснення операцій з придбання сировини, допоміжних матеріалів, будівельних матеріалів, палива, запчастин, одержаних робіт і послуг, основних фондів, послуг по ремонту основних фондів, послуг по ремонту основних фондів проводилось позивачем з завищенням задекларованих показників у рядку Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач не надавав жодних обґрунтувань наявності передбачених законом випадків застосування звичайних цін щодо визначення бази оподаткування в частині операцій проведених між позивачем та його контрагентом - Державною адміністрацією залізничного транспорту «Укрзалізниця». Відповідачем не обґрунтовано та не підтверджено документально висновок щодо невідповідності оплаченої вартості отриманого позивачем товару рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, перевіркою зроблено висновок про нікчемність операцій по договорах, укладених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Критерій-100» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Метал». Відповідач стверджує, що вказані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак, такі є нікчемними.

Разом з тим, на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем були надані первинні документи, зокрема: договори; податкові та видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.

Колегією суддів слід зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судам належить з'ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Щодо визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000112303/0 суми податкового зобов'язання за платежем плата за землю в розмірі 81 811,85 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку за використання земельних ділянок, не перевірено відповідність бази оподаткування даним державного земельного кадастру, в тому числі щодо правового режиму земель, що судами зроблено не було.

Невстановлення судами попередніх інстанцій суми, від якої розраховується розмір податку, цільового призначення, категорії та місця розташування належних позивачу земельних ділянок, що є визначальними чинниками при обранні ставки податку, встановленої Законом в редакції чинній на момент виникнення у платника зобов'язань, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору.

За необхідності, судам слід розглянути питання про призначення судової експертизи, передбаченої статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді(підпис) І.В. Борисенко

(підпис) В.В. Кошіль