В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа153/508/15-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області

кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12015020000000055, №153/508/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_5 дня народження, місце народження - м. Ямпіль Вінницької області, місце проживання - АДРЕСА_1, громадянина України, заняття - не працює, освіта середня, сімейний стан - одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України,

за участю старшого прокурора прокуратури Ямпільського району Вінницької області Притуляка С.М.

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 28 січня 2015 року близько 20 години 35 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним легковим автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги п.п. 2.9 (а), 2.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, рухаючись по вул. Комінтерна в м. Ямпіль Вінницької області поблизу ЗОШ №1 маючи об'єктивну можливість виявити пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які рухались краєм проїжджої частини в попутному напрямку, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості та безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на останніх передньою правою частиною автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 5 від 18.03.2015 року, отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, субарахноїдального крововиливу в обидві півкулі головного мозку, набряку та набухання речовини головного мозку, закритої травми живота, розриву діафрагмальної поверхні печінки, внутрішньочеревної кровотечі (1500 мл.), закритого перелому лівого стегна та обох кісток правої гомілки, садни в ділянці лівої гомілки, синця в ділянці правої гомілки, травматичного шоку, які виникли від дії тупого/их/, твердого/их/ предмета /ів/ або від співудару об нього/них/ під час дорожньо-транспортнї пригоди i відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх утворення та стоять у причинному зв'язку із смертю ОСОБА_10

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 6 від 18.03.2015 року, отримав тілесні ушкодження у виді: сполучної травми тіла, відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому лобної кістки, перелому кісток склепіння та основи черепа субарахноїдальної гематоми тім'яної ділянки в об'ємі 50 мл., закритого перелому правого плеча та правої гомілки, відкритого перелому лівої гомілки, садна в поперековій ділянці, по задній поверхні лівого та правого стегон, лівої гомілки, в ділянці чола, синців в ділянці обох очей, в ділянці правого плеча, які виникли від дії тупого/их/, твердого/их/ предмета/ів/ або від співудару об нього/них/, під час дорожньо-транспортної пригоди i відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх утворення та перебувають у причинному зв'язку із смертю ОСОБА_11

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 2.9 (а), 2.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 2.9 (а) - Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

- 2.10. (а-е) - У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

- п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку із наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Kpiм того, 28 січня 2015 року близько 20 години 35 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, керуючи технічно справним легковим автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. Комінтерна в м. Ямпіль Вінницької області, в районі ЗОШ №1, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які рухались біля правого краю дороги по напрямку руху автомобіля, тим самим своїми діями поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, яким внаслідок ДТП заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент заподіяння. Після вчинення наїзду водій ОСОБА_1, достовірно знаючи, що пішохід ОСОБА_10, отримала тілесні ушкодження та залишилась на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_11 від удару об автомобіль упав на переднє лобове скло автомобіля та розбивши його залишився у салоні, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не звернувся за допомогою до oci6, які були очевидцями пригоди та не відправив потерпілих до лікувального закладу, хоча мав об'єктивну можливість це зробити, продовжуючи керувати автомобілем, в салоні якого залишався ОСОБА_11, самовільно залишив місце події.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєному визнав частково і пояснив, що 28 січня 2015 року перебуваючи в вдома випив 3 стакани домашнього вина, після чого поїхав автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в магазин «Океан», де купив хліб та пляшку 0,5 л. горілки, яку випив разом із знайомими. Пояснив, що знайомі попросили його, аби він відвіз їх додому в район газконтори. Повертаючись додому він поїхав по вул. Комінтерна в м. Ямпіль Вінницької області та біля ЗОШ №1 почув, що у машину щось стукнуло. Вказав, що він не бачив ніякої перешкоди на дорозі, фари були включені. Після того, як він почув, що щось стукнуло він не зупиняючись поїхав додому. Приїхавши додому, поставив автомобіль на подвір'ї та побачив, що у салоні автомобіля лежить чоловік. Лобове скло автомобіля було розбите. Після чого він покликав дружину, яка викликала працівників міліції та швидку допомогу. Вказав, що він нікуди не тікав. Також пояснив, що рухався автомобілем з швидкістю приблизно 60 км/год. Зазначив, що він нічого не пам'ятає, так як у нього був шок. У скоєному щиро розкаюється, зазначив, що не хотів аби таке сталося та готовий нести кримінальну відповідальність. Цивільний позов потерпілих визнає частково.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.3 КК України, викладені в обвинувальному акті, обвинувачений погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження ці обставини не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що усі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також судом роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та дослідженням письмових доказів - витягу з кримінального провадження, протоколів огляду місця події, висновків експертів.

Фактичними даними, отриманими із показань свідка ОСОБА_12 встановлено, що взимку 2015 року він ішов разом із ОСОБА_13 та переходили дорогу біля музичної школи від ЗОШ №1 і рухались по алейці в напрямку вул. Леніна. Вказав, що почув, що рухається автомобіль в якого було включене дальнє світло фар. Пояснив, що бачив, що хтось ішов, силуети людей було видно, які йшли навпроти них. Вказав, що автомобіль рухався приблизно 100 км/год. Під час ДТП не було чути, що водій автомобіля гальмує. Також пояснив, що бачив, як жінка перекинулась через автомобіль та впала на капот. Коли біля них проїжджав автомобіль то світло водій вимкнув, а в салоні була людина. Вказав, що автомобіль був світлого кольору, який при здійсненні зіткнення зменшив швидкість. Зазначив, що вони побігли до жінки, аби допомогти, але жінка лежала на обочині без ознак життя. Бачив людину в салоні автомобіля, голова і тулуб якої були всередині, а ноги назовні. ОСОБА_13 викликав працівників міліції.

Фактичними даними, отриманими із показань свідка ОСОБА_13 встановлені обставини, аналогічні обставинам, отриманим із показань свідка ОСОБА_12

Фактичними даними, отриманими із показань свідка ОСОБА_14 встановлено, що взимку 2015 року він ішов додому близько 20 години 30 хвилин біля школи №1 в сторону виїзду з м. Ямпіль. З іншої сторони він бачив двох пішоходів. В той час їхала машина із увімкненими 4 фарами, який рухався приблизно 80-90 км/год. Вказав, що бачив, як автомобіль збив людину, яка перелетіла через машину та впала на капот. Автомобіль під час удару зменшив швидкість, але продовжував рухатись. Вказав, що коли він ішов, то бачив двох людей, а після ДТП залишилася одна людина це жінка, яку відкинуло на узбіччя дороги та яка була без ознак життя.

Фактичними даними, отриманими із показань свідка ОСОБА_15 встановлено, що покійний ОСОБА_16 є його рідним дядьком. Вказав, що 28 січня 2015 року близько 20 години 30 хвилин до його дружини зателефонували і сказали, що трапилась ДТП із ОСОБА_16. Після цього повідомлення вони почали телефонувати в міліцію, де їм повідомили, що це дійсно так. Він прибув на місце події на вулицю Комінтерна в м.Ямпіль і побачив тіло ОСОБА_10, однак ОСОБА_11 не було. Від працівників міліції вони дізналися, що той чоловік, який збив ОСОБА_11 та ОСОБА_11, привіз ОСОБА_11 до себе додому. Тоді він разом з іншими родичами прийшли до будинку ОСОБА_1 та побачили ОСОБА_11, який був наполовину голий тільки в одних штанах. Дружина ОСОБА_1 сказала їм, що ОСОБА_1 привіз ОСОБА_11 додому, хотів ОСОБА_11 закопати, а одяг спалити. Він підійшов до ОСОБА_11 та накрив його тканиною, при цьому ОСОБА_11 був без ознак життя.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджена дослідженими судом доказами, а саме фактичними даними, які містяться

- у витязі з кримінального провадження №12015020000000055, із якого встановлено, що кримінальне провадження порушене на підставі повідомлення, яке надійшло 28.01.2015 року та самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення по факту 28.01.2015 року у вечірній час здійснення наїзду ОСОБА_1 на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які загинули від отриманих травм на місці пригоди по вул.Комінтерна в м.Ямпіль Вінницької області та по факту залишення ОСОБА_1 в небезпечному для життя становищі ОСОБА_10 та ОСОБА_11

- у протоколі огляду місця події від 28.01.2015 року, із якого встановлено, що місцем події є проїжджа частина вулиці Комінтерна (біля ЗОШ №1) м.Ямпіль Вінницької області, де виявлено труп жінки із тілесними пошкодженнями різної локалізації.

- у протоколі огляду місця події від 29.01.2015 року, із якого встановлено, що місцем події є домоволодіння АДРЕСА_2, на території якого виявлено автомобіль НОМЕР_1 із пошкодженнями правої частини бамперу, правої передньої фари та розбитим лобовим склом, а також виявлено труп чоловіка із тілесними пошкодженнями різної локалізації та відсутністю на ньому верхньої частини одягу.

· у висновку експерта судово-медичної експертизи №5 від 18.03.2015 року з якого встановлено, що ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, субарахноїдального крововиливу в обидві півкулі головного мозку, набряку та набухання речовини головного мозку, закритої травми живота, розриву діафрагмальної поверхні печінки, внутрішньочеревної кровотечі (1500 мл.), закритого перелому лівого стегна та обох кісток правої гомілки, садни в ділянці лівої гомілки, синця в ділянці правої гомілки, травматичного шоку, які виникли від дії тупого/их/, твердого/их/ предмета /ів/ або від співудару об нього/них/ під час дорожньо-транспортної пригоди i відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_10 Питання чи могла б настати смерть ОСОБА_10 за умов надання їй першої медичної допомоги ОСОБА_1 безпосередньо після наїзду залежить від індивідуальних особливостей організму ОСОБА_10 та кваліфікації надання медичної допомоги.

· у висновку експерта судово-медичної експертизи №6 від 18.03.2015 року з якого встановлено, що ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у виді: сполучної травми тіла, відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому лобної кістки, перелому кісток склепіння та основи черепа субарахноїдальної гематоми тім'яної ділянки в об'ємі 50 мл., закритого перелому правого плеча та правої гомілки, відкритого перелому лівої гомілки, садна в поперековій ділянці, по задній поверхні лівого та правого стегон, лівої гомілки, в ділянці чола, синців в ділянці обох очей, в ділянці правого плеча, які виникли від дії тупого/их/, твердого/их/ предмета/ів/ або від співудару об нього/них/, під час дорожньо-транспортної пригоди i відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_11 Питання чи могла б настати смерть ОСОБА_17 за умов надання йому першої медичної допомоги ОСОБА_1 безпосередньо після наїзду залежить від індивідуальних особливостей організму ОСОБА_11 та кваліфікації надання медичної допомоги.

· у висновку судової цитологічної експертизи №89 від 29.01.2015 року, із якого встановлено, що на ватному тампоні зі змивом речовини з капоту автомобіля НОМЕР_1 наявна кров, яка може походити від потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10

· у висновку судової автотехнічної експертизи №71а від 09.02.2015 року, із якого встановлено, що в ситуації, що склалася водій ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішоходів шляхом виконання вимог п.12.3 Правил Дорожнього руху України, при цьому в його діях вбачається невідповідність вказаній вимозі ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї ДТП. Порушення вимог п.2.10 ПДР України ОСОБА_1 носить адміністративний характер і в причинному зв'язку із наслідками ДТП не знаходиться. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.13 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку з наслідками цієї ДТП.

· у висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №70а від 11.03.2015 року з якого встановлено, що робоча гальмівна системи та рульове керування автомобіля НОМЕР_1 знаходяться у працездатному стані, у деталях гальмівної системи та рульового керування вказаного автомобіля експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП не виявлено.

· у висновку судової трасологічної експертизи №79-Т від 25.02.2015 року із якого встановлено, що виявлені на місці події уламки фарного скла могли складати єдине ціле - фарне скло правої фари автомобіля марки ВАЗ 21063 д.н.НОМЕР_1.

· у висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №52 від 12.03.2015 року із якого встановлено, що вилучені під час огляду місця події речовини мають спільну групову належність із лакофарбовим покриттям автомобіля ВАЗ 21063 д.н.НОМЕР_1.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 у тім, що він не пам'ятає усіх обставин скоєного ним кримінального правопорушення, що він не бачив потерпілу ОСОБА_10, яку залишив без допомоги на проїжджій частині вулиці Комінтерна та потерпілого ОСОБА_11, який внаслідок наїзду опинився в салоні його автомобіля, є лише його захисною позицією. Ці показання повністю спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи №71а від 09.02.2015 року. В ситуації, що склалася ОСОБА_1 об'єктивно міг бачити пішоходів і мав технічну можливість попередити наїзд на пішоходів шляхом виконання вимог п.12.3 Правил Дорожнього руху України за вказаних фактичних обставин. Тобто, за обставин вказаної ДТП обвинувачений бачив пішоходів, чув удар автомобіля, знизив швидкість руху та вимкнув світло фар, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Відсутні підстави поза розумним сумнівом вважати, що він не бачив чи не міг бачити в салоні його автомобіля пішохода ОСОБА_11, оскільки внаслідок наїзду на пішохода було розбите лобове скло автомобіля, що знаходиться в безпосередній близькості від сидіння водія.

Усі досліджені докази у їх сукупності повністю доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні ним вказаних суспільно-небезпечних та кримінально-каранних діянь.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, доведеною, а його дії кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель декількох осіб, та за ч.1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_1 за правилами ст. 65 КК України міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень - злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яким грубо порушено встановлений порядок безпеки дорожнього руху та внаслідок якого настала загибель двох осіб, та злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, вчиненого проти життя та здоров'я особи, яким порушено гарантоване ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.27 Конституції України невід'ємне право кожної людини на життя. Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, що підтверджено даними, які містяться у повідомлення УМВС України у Вінницькій області, позитивно характеризується за місцем свого проживання, має сім'ю, трьох малолітніх дітей, що підтверджено даними, які містять довідки-характеристики за місцем його проживання та попередньої роботи в ПП «Ямпільбудсервіс», а також довідка, видана виконавчим комітетом Ямпільської міської ради про склад його сім'ї та свідоцтва про народження дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджено даними, які містять довідки КЗ «Соціотерапія» та КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня»

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому , відповідно до ч.1 п.1 ст.66 КК України суд відносить щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення вказаних злочинів, особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено фактичними даними, отриманими із показань самого обвинуваченого та із висновку №1 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного 28 січня 2015 року о 23 годині 15 хвилин та висновку судово-токсикологічної експертизи №290 від 29.01.2015 року.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд за правилами ст.50 КК України обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. Суд враховує ту обставину, що обвинувачений вчинив два кримінальних правопорушення, внаслідок яких настала загибель двох людей, з місця події зник, завдану малолітнім дітям та батькам загиблих шкоду не відшкодував. Щире каяття обвинуваченого, відсутність судимостей, позитивна характеристика та наявність у нього малолітніх дітей з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння - 2% концентрації етилового спирту, суттєво не знижують суспільної небезпеки скоєного злочину, як і не знижують суспільної небезпечності особи обвинуваченого. Зокрема, подальша поведінка обвинуваченого одразу після скоєння злочину свідчила про небажання його нести відповідальність за скоєне, намагання уникнути кримінальної відповідальності. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та приїзд автомобілем разом із тілом ОСОБА_11 до домоволодіння обвинуваченого, де також проживає його сім*я, свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не врахував інтересів своїх неповнолітніх дітей, привіз тіло загиблого до себе додому, цим самим негативно вплинув на виховання своїх власних дітей. Керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вчинення ряду грубих порушень правил дорожнього руху, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, ненадання допомоги, свідоме залишення у небезпеці та смерть двох осіб, діти яких залишилися сиротами, невжиття заходів для відшкодування шкоди потерпілим свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 є суспільно-небезпечним і може бути виправлений та перевихований лише в умовах ізоляції його від суспільства, а тому є достатні підстави призначити йому міру покарання за кожен вчинений злочин у виді позбавлення волі. За наведених обставин, суд не має підстав для призначення міри покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями ч.3 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України. Суд визнає достатніми для його виправлення та перевиховання основне покарання у розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.286 КК України - ближче до максимальної межі - у виді восьми років позбавлення волі та додаткове покарання у максимальному розмірі - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки. Суд визнає достатньою для його виправлення та перевиховання міру покарання у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.135 КК України - ближче до максимальної межі - у виді одного року та шести місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань суд визначає остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді восьми років та десяти місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого - тримання під вартою, обране на підставі ухвали слідчого судді від 30.01.2015 року на строк до 28.03.2015 року, ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 27.03.2015 року строк тримання під вартою продовжено до 27.05.2015 року. При вирішенні питання щодо запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості вчинених злочинів, за які ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під ватрою, не відпали, а тому суд керуючись правилами ст. 315 ч.3 КПК України, до вступу вироку в законну силу, має підстави залишити без змін.

Потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка також є законним представником малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_18, заявлено цивільний позов на загальну суму 411805 гривень 14 копійок до обвинуваченого та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В своєму позові потерпілі посилаються на те, що обвинуваченим була завдана моральна шкода, так як в результаті ДТП ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли. Потерпілі вказують, що після смерті ОСОБА_20 та ОСОБА_11 залишились двоє малолітніх дітей, опікуном яких призначено ОСОБА_5 Також зазначили, що маленькі діти залишилися без турботи молодих батьків, які в щасливій родині жили і радувались турботам батьків. Ця біль і глибока невиліковна душевна рана назавжди не загоїться, не спокутує постійно присутнього душевного болю. Зазначили, що діти до сьогодні згадують втрату батьків зі слізьми на очах. Крім цього, потерпіла ОСОБА_3, яка є матір'ю ОСОБА_10 зазначила, що нею були здійсненні витрати на поховання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на загальну суму 6121 гривню, а також витрати на поминальний обід на загальну суму 4940 гривень, а всього витрати становлять 11061 гривню. Також потерпілі зазначили, що обвинуваченим ОСОБА_1 була застрахована цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на суму 100000 гривень на одного потерпілого. Обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити потерпілим різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Також потерпілі в своєму позові зазначили, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були інвалідами третьої групи загального захворювання, були працездатними і їхній сукупній дохід за останні три місяці складав 16887 гривень 55 копійок, посилаючись на вимоги ст.1200 ЦК України, п.27.2 ст.27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просили суд визначити розмір страхового відшкодування дітям загиблих по 4221 гривні 89 копійок на кожну дитину, щомісячно, починаючи із 01.02.2015 року до їх повноліття, а у разі недостатності страхової виплати, таку різницю стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 Крім цього, потерпілою ОСОБА_3 заявлено позовну вимогу до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення із нього процесуальних втрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, всього на суму 744 гривні 14 копійок. В ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_3 збільшено позовні вимоги, про що надано письмову заяву, копії якої вручені обвинуваченому ОСОБА_1 та факсом направлено цивільному відповідачу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В своїй заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 просить суд стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати в сумі 702 гривні 92 копійки та 300000 гривень матеріальної шкоди, пов'язаної із звершенням будівництва житлового будинку для дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_10, стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 35000 витрат на придбання двох нагробних пам'ятників ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Цивільний відповідач - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» цивільного позову не визнала, 02.03.2015 року за вх..№2120 до суду надійшла заява-заперечення від Вінницької дирекції ПрАТ «Українська Пожежно-страхова компанія» із клопотанням про здійснення судового провадження без участі представника ПрАТ «Українська Пожежно-страхова компанія». В своєму запереченні цивільний відповідач посилається на безпідставність пред'явленого до нього позову, оскільки вважає, що задля отримання страхового відшкодування потерпілим особам необхідно попередньо звернутися до страховика з відповідною заявою і необхідними документами. Також в заяві-запереченні цивільний відповідач зазначає, що до початку залучення його як співвідповідача не було письмово повідомлено про подію за участю забезпеченого ТЗ, така заява-повідомлення надійшла до ПрАТ «УПСК» 30.03.2015 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявлений цивільний позов визнав частково, не заперечує проти відшкодування матеріальної шкоди, при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди покладається на розсуд суду.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає його частково обґрунтованим, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128, 129 КПК України - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими заперечення цивільного відповідача ПрАТ «УПСК» щодо відсутності підстав для розгляду позовних вимог потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Необґрунтованими є також доводи цього відповідача про необхідність попереднього звернення до страховика з відповідною заявою і необхідними документами, оскільки таке твердження суперечить положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст.55, 124 Конституції України, які є нормами прямої дії. Крім цього, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами похилого віку та непрацездатними, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є малолітніми дітьми. В силу цих обставин потерпілі не мали змоги особисто звернутися до страховика з метою виплати їм страхового відшкодування. Однак, неможливість їх звернення до страховика особисто або подання заяви до страховика пізніше - 30.03.2015 року не позбавляє їх права заявити цивільний позов до цього страховика та не є підставою для відмови у задоволенні заявлених ними позовних вимог.

При вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_21 про відшкодування витрат на поховання, суд вважає їх частково обґрунтованими, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Тобто, ОСОБА_1, як особа, винна у смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11, зобов'язаний відшкодовувати ці витрати. Оскільки на підставі полісу АІ /1131216 від 30.07.2014 року ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому є підстави для покладення обов'язку відшкодування цих витрат на страховика - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Судом встановлено та підтверджується наданими цивільним позивачем ОСОБА_21 письмовим доказом, що потерпілою фактично понесені витрати, пов'язані з проведенням поховання (накладна №3 від 29 січня 2015 року) та проведенням поминальних обідів (довідка від 24.02.2015 року).

Статтею 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодовувати які винний не зобов'язаний згідно зі ст.1201 ЦК України, п.24 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», а відтак вони не підлягають стягненню з обвинуваченого.

Таким чином, вважаючи доведеною ту обставину, що потерпіла ОСОБА_3 фактично понесла витрати, які підлягають відшкодуванню, на поховання на загальну суму 6121 гривня, що підтверджено належним чином оформленою та звіреною печаткою ФОП накладною №3 від 29 січня 2015 року, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і має підстави стягнути із цивільного відповідача ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3 вказану суму. Суд не визнає належним доказом надану потерпілою ОСОБА_3 накладну №58 від 03.04.2015 року про придбання нагробного пам'ятника на суму 35000 гривень, оскільки вказаний документ не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджує факту здійснення цієї господарської операції. Із пояснень ОСОБА_3, даних в ході судового розгляду встановлено, що на даний час вона не здійснила спорудження нагробних пам'ятників, а лише замовила їх придбання, а тому в розумінні ст.1201 ЦК України ОСОБА_3 не є особою, яка зробила необхідні витрати на спорудження надгробного пам'ятника. З урахуванням наведеного, в задоволенні іншої частини заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про відшкодування витрат на поховання суд має підстави відмовити як таких, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд також не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_1 300000 гривень матеріальної шкоди, пов'язаної із завершенням будівництва житлового будинку ОСОБА_11 та ОСОБА_10, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях ст.128 КПК України. Витрати на будівництво житлового будинку не є прямою дійсною шкодою, завданою кримінальним правопорушенням. Надані потерпілою копії витягу про державну реєстрацію прав та технічного паспорту житлового будинку не є належними та допустимими доказами і не свідчать про наявність підстав для задоволення цієї позовної вимоги. Будь-якими іншими належними та допустимими доказами не доведено підстав та розміру відшкодування таких витрат із обвинуваченого. З урахуванням наведеного, суд має підстави відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

При вирішенні заявлених потерпілими позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд керується положеннями ст.1168 ЦК України, вважає їх частково обґрунтованими, виходячи із наступного.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є батьками померлої ОСОБА_10, та вимоги малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є дітьми померлих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.1168 ЦК України, оскільки батьки та діти є особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок вчиненого кримінального правопорушення малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили обох своїх батьків, назавжди залишилися круглими сиротами, позбавлені батьківського піклування і турботи, вимушені були залишити своє постійне місце проживання в м.Ямпіль Вінницької області та переїхати до місця проживання їх опікуна в м.Кривий Ріг, тобто, відбулися вимушені зміни у їх житті, діти перенесли стрес, втрати немайнового характеру та душевні хвилювання. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілим дітям, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, у зв'язку із вчиненим кримінальним правопорушення, неможливість відновлення попереднього стану, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним відшкодувати моральну шкоду кожній потерпілій дитині у розмірі по 100000 гривень, які суд вважає обґрунтованою компенсацією за заподіяну моральну шкоду внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити позовні вимоги.

Судом також встановлено, що внаслідок вчиненого кримінального правопорушення потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 назавжди втратили свою дочку ОСОБА_10, і ця втрата є непоправною, відбулися вимушені зміни у їх житті, вони перенесли сильні душевні хвилювання, біль та страждання. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілим батькам ОСОБА_10, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, у зв'язку із вчиненим кримінальним правопорушенням, неможливість відновлення попереднього стану, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним відшкодувати моральну шкоду кожному із цих потерпілих у розмірі по 50000 гривень, які суд вважає обґрунтованою компенсацією за заподіяну моральну шкоду внаслідок кримінального правопорушення, частково задовольнити позовні вимоги.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди кожному цивільному позивачу із цивільного відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд керуються положеннями ст.2,6,9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1,4 ЗУ «Про страхування», ст.979, 980, 999 ЦК України. Із полісу (договору) про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1131216, укладеного 22.07.2014 року зі строком дії з 30.07.2014 року по 29.07.2015 року включно встановлено, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілих у цьому кримінальному провадженні становить загальну суму 100000 гривень на кожного потерпілого. В розумінні п. 1.3 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілими у цій ДТП є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, життю яких заподіяна шкода. Таким чином, загальна страхова сума (ліміт відповідальності), яка підлягає стягненню із страховика становить 200000 гривень, з яких стягненню на користь малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають суми по 75000 гривень кожному, на користь ОСОБА_3 майнової шкоди 6121 гривня та 18879 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 - 25000 гривень. При здійсненні цього розрахунку судом враховано кількість осіб, які загинули - 2 особи (200000 поділити на 2 = 100000 грн.), кількість потерпілих внаслідок смерті ОСОБА_10 - 4 особи (100000 поділити на 4 =25000 грн.), кількість потерпілих внаслідок смерті ОСОБА_11 - 2 особи ( 100000 поділити на 2 = 50000 грн.). Таким чином, із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у межах страхового відшкодування стягненню підлягають - кожному із дітей по 75000 гривень (50000 +25000), батькам ОСОБА_10 - ОСОБА_3 25000 гривень (6121+18879), ОСОБА_4- 25000 гривень.

З урахуванням вказаного розміру відшкодування за рахунок страховика, інша частина визначеної судом моральної шкоди підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 на підставах, встановлених ст.ст.23, 1167 ЦК України. На користь малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають стягненню із обвинуваченого суми по 25000 гривень кожному(100000 моральної шкоди відняти 75000 страхового відшкодування = 25000 грн.) , на користь ОСОБА_3 31121 гривня (50000 моральної шкоди відняти 18879 страхового відшкодування) та ОСОБА_4 - 25000 гривень (50000 моральної шкоди відняти 25000 страхового відшкодування).

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у цій частині позову і має підстави для їх задоволення.

При розв'язанні позовної вимоги про стягнення на користь малолітніх дітей шкоди, завданої смертю потерпілих - їх батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд керується положеннями ст.1200 ЦК України, і має підстави відшкодувати її за рахунок обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки розмір страхового відшкодування вичерпано у межах встановленого ліміту на відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди та витрат на поховання. Відповідно до вимог ст.1200 ч.ч. 1, 2 ЦК України діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право на відшкодування шкоди до досягнення вісімнадцяти років( учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Із дослідженої судом довідки УПФУ від 06.02.2015 року про доходи ОСОБА_10 встановлено, що її середньомісячний дохід (пенсія по інвалідності) станом на січень 2015 року становив 949 гривень. З вирахуванням частки, яка припадала на неї саму (половина доходу - 474 гривень 50 копійок), відсутність працездатних осіб, які перебували на її утриманні, розмір середньомісячного доходу ОСОБА_10 на кожну дитину повинен становити по 237 гривень 25 копійок на кожну дитину (474,50 поділити на 2 = 237,25 ).

Із досліджених довідки НВК ЗОШ 1 ступеня-гімназії від12.02.2015 року та довідки УПФУ від 06.02.2015 року встановлено, що середньомісячний дохід ОСОБА_11 станом на січень 2015 року становив всього 3663 гривні 37 копійок, з яких 1997 гривень 52 копійки (заробітна плата) та 1665 гривень 85 копійок (пенсія по інвалідності). З вирахуванням частки, яка припадала на нього самого (половина доходу 1831 гривня 68) , наявність працездатної особи, яка перебувала на його утриманні (дружина ОСОБА_10.), розмір середньомісячного доходу ОСОБА_11 на кожну дитину повинен становити по 610 гривень 56 копійок на кожну дитину (1831,68 поділити на 3 - кількість утриманців).

Таким чином, суд має підставу для стягнення із обвинуваченого на користь дітей по 847 гривень 81 копійці на кожну дитину, щомісячно до досягнення вісімнадцяти років ( учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). З урахуванням наведеного, суд має підставу задовольнити позовні вимоги у цій частині. В задоволенні іншої частини позовних вимог, суд має підстави відмовити як в необґрунтованих.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із прибуттям на виклик до органів досудового розслідування та суду, суд не має підстав для їх задоволення, оскільки ці витрати не є прямою дійсною шкодою, завданою кримінальним правопорушенням. Вказані витрати потерпілої є процесуальними витратам.

При вирішенні питання щодо процесуальних витрат, пов'язаних із участю потерпілих у кримінальному провадженні, суд керується положеннями ч.2 ст.122 КПК України та затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. N 710 Інструкцією про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (зі змінами та доповненнями). Пунктом 1 Інструкції передбачено, що відповідно до законодавства (статті 121, 122 Кримінального процесуального кодексу України) за потерпілими зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Крім цього, передбачено, що потерпілим, якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад. Пунктом 7 Інструкції передбачено що у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Із реєстру матеріалів досудового розслідування та судового провадження встановлено, що допит потерпілої ОСОБА_3 в ході досудового розслідування здійснено 24 лютого 2015 року з 10.20 до 10.50 годин, ознайомлення її із матеріалами досудового розслідування здійснене 19 березня 2015 року з 10.20 до 10.40 годин. Потерпілою надано проїзні документи, які підтверджують факт її прибуття на виклик із місця її проживання до м.Ямпіль, де проводився допит, 24.02.2015 року о 06 годині 50 хвилин прибуття та вибуття до місця проживання о 16 годині 00 хвилин 25.02.2015 року, вартість цих проїздів становить 330 гривень 07 копійок. Також потерпілою надано проїзні документи, які підтверджують факт її прибуття на виклик із місця її проживання до м.Вінниця, де вона була ознайомлена із матеріалами досудового розслідування 19.03.2015 року о 05 годині 17 хвилин прибуття та вибуття до місця проживання о 22 годині 37 хвилин 19 березня 2015 року, вартість цих проїздів становить 260 гривень. Усі вказані процесуальні витрати на загальну суму 590 гривень 07 копійок підлягають оплаті органом, який зробив виклик - УМВС України у Вінницькій області.

Процесуальні витрати, пов'язані із прибуттям потерпілої ОСОБА_3 до суду - в підготовче судове засідання 27 березня 2015 року о 13 годині та судовий розгляд - 03 квітня 2015 року о 13 годині, 21 квітня 2015 року о 09 годині, а також її вибуттям до місця свого проживання згідно із наданими проїзними документами (проїзд потягом сполученням Рокувата-Вінниця та автобусом Вінниця-Ямпіль, автобусом Ямпіль-Вінниця та потягом Вінниця-Рокувата) становлять: 829 гривень 26 копійок. Усі вказані процесуальні витрати підлягають оплаті органом, який зробив виклик - Ямпільським районним судом Вінницької області.

При вирішенні питання щодо речового доказу - автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 суд керується положеннями п. 5 ч.9 ст.100 КПК України, і має підстави повернути його законному володільцю, яким відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху України є ОСОБА_1

При вирішенні питання щодо процесуальних витрат у сумі 2484 гривні 04 копійки, пов'язаних із залученням експертів, суд керується положеннями ст.124 КПК України, і має підстави стягнути їх із обвинуваченого на користь держави.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, обраного з метою забезпечення цивільного позову, на підставі ухвали суду від 27.03.2015 року, у виді арешту нерухомого та рухомого майна обвинуваченого ОСОБА_1 на суму 411805 гривень, суд керується положеннями ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до якої суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. З урахуванням наведеного, оскільки позов щодо ОСОБА_1 задоволено на загальну суму 106121 гривня моральної шкоди, завданої злочином, загальна сума щомісячних виплат відшкодування відповідно до ст.1200 ЦК України дітям щонайменше до 18 років і не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років - ОСОБА_6 становить 134802 гривні, ОСОБА_7 222974 гривні, загальний розмір вказаних сум перевищує суму, в межах якої було накладено арешт на майно обвинуваченого, тому вказаний захід забезпечення кримінального провадження залишається чинним до повного виконання судового рішення, ухваленого щодо цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України і призначити йому покарання у виді одного року та шести місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 визначити у виді восьми років та десяти місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Зарахувати до строку основного покарання, призначеного ОСОБА_1 строк досудового тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання - 29 січня 2015 року.

Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_7 гривень 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 6121 гривню відшкодування майнової та 18879 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, всього 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 31121 (тридцять одну тисячу сто двадцять одну) гривню моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, по 847 (вісімсот сорок сім) гривень 81 копійці на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2015 року і до досягнення вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

В задоволенні іншої частини цивільного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відмовити.

Речовий доказ - автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 повернути його законному володільцю - ОСОБА_1.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 2484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 04 копійки процесуальних витрат на залучення експертів (висновки експертів НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області №70а від 11.03.2015 року, №71а від 09.02.2015 року, №79-Т від 25.02.2015 року, № 52 від 12.03.2015 року).

Потерпілій ОСОБА_3 здійснити оплату проїзду її прибуття на виклик із місця її проживання та вибуття до місця проживання на суму 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 07 копійок Управлінням міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Потерпілій ОСОБА_3 здійснити оплату проїзду її прибуття на виклик із місця її проживання та вибуття до місця проживання на суму 829 (вісімсот двадцять дев'ять) гривень 26 копійок Ямпільським районним судом Вінницької області із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді від 30.01.2015 року у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

Захід забезпечення кримінального провадження, обраний ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 27.03.2015 року з метою забезпечення цивільного позову - арешт всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 на загальну суму 411805 гривень залишити чинним до повного виконання судового рішення, ухваленого щодо цивільного позову.

Згідно зі ст.ст.376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА